Ухвала суду № 37762514, 19.03.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/1290/2014 Головуючий 1 інст. - Горбунов Я.М.

Справа № 643/14605/13-ц Доповідач - Кісь П.В.

Категорія: спори, що виникають з житлових правовідносин

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Кіся П.В.,

суддів: - Кружиліної О.А.,

- Макарова Г.О.,

при секретарі - Прийміч А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: ВГІРФО Московського РВ ХМУ ГУ МВСУ в Харківській області про скасування реєстрації місця проживання та стягнення вартості комунальних послуг, -

ВСТАНОВИВ:

24.09.2013 року ОСОБА_3 звернулась до суду з вище зазначеним позовом і просила ухвалити рішення, яким зобов'язати ВГІРФО Московського РВ ХМУ ГУ МВСУ в Харківській області скасувати реєстрацію проживання ОСОБА_4 в належній їй квартирі АДРЕСА_1 та стягнути з ОСОБА_4 1330 грн. для оплати комунальних послуг і 50 відсотків сплаченого нею судового збору.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати вказане рішення, вважаючи його необґрунтованим та таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що вона має на утриманні малолітню дитину та на даний час не працює, відповідач не проживає в спірній квартирі і не оплачує свою частину комунальних послуг, тому вона не в змозі сама оплачувати комунальні послуги ще й за ОСОБА_4

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає за таких підстав.

Згідно ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленого цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

При цьому така особа самостійно обирає передбачений ч.2 ст.16 ЦК України способи захисту цивільних прав та інтересів, а суд, відповідно до вимог ст.11 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.10 ЦПК України, забезпечив сторонам рівні можливості щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Судом на підставі наданих сторонами доказів встановлено, що позивач ОСОБА_3, її малолітній син ОСОБА_5 і її брат ОСОБА_4 (відповідач) зареєстровані в однокімнатній квартирі АДРЕСА_2, але фактично відповідач ОСОБА_4 мешкає в АДРЕСА_3.

26.06.2006 року вказана однокімнатна квартира була набута у спільну сумісну власність сторонами, які є братом і сестрою, та ОСОБА_6 (їх матір'ю) шляхом приватизації наймачем та членами його сім'ї державного житлового фонду.(а.с.10,11).

21.03.2012 року співвласники вказаного житла уклали договір купівлі-продажу квартири, за умовами якого ОСОБА_6 і ОСОБА_4 продали, а позивач ОСОБА_3 викупила у них за 72000 грн. 2/3 частини квартири.

Відповідач ОСОБА_4 визнав той факт, що він дійсно лише зареєстрований у спірній квартирі і не приймає участі в її утриманні та оплаті комунальних послуг, однак проти задоволення судом позовних вимог заперечував, вказуючи, що в цій квартирі він народився і виріс, але не проживає за відсутністю умов для спільного проживання, так як в цій однокімнатній квартирі мешкає ОСОБА_3 з малолітнім сином і іншим чоловіком, зніматися з реєстраційного обліку не може, так як іншого власного житла, в якому міг би зареєструватися, не має. Оскільки фактично не проживає і не користується комунальними послугами, то і не приймає участі у їх оплаті.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довела ті обставини, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження квартирою, що обраний нею спосіб захисту прав власності шляхом покладення на третю особу ВГІРФО Московського РВ ХМУ ГУ МВСУ в Харківській області зобов'язання скасувати реєстрацію відповідача не вирішується у порядку цивільного судочинства, так як вказані вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Посилання апелянта на ту обставину, що відповідач визнавав факт укладення усної угоди під час продажу їй належної йому частки квартири, за умовами якої, зобов'язався сплачувати частку комунальних послуг, ні свідчить про наявність підстав для задоволення позову. В тексті договору купівлі-продажу частини квартири від 21.03.2012р. відсутні взагалі зазначенні про будь-які зобов'язання відповідача щодо його зняття з реєстрації за вказаною адресою, чи щодо умов збереження реєстрації та умов участі у витратах на утримання квартири чи оплаті комунальних послуг.

Інші матеріали справи також не містять даних, які б давали можливість встановити факт укладення сторонами угоди, на підставі якої у ОСОБА_4 виникли зобов'язання сплачувати ОСОБА_3 зазначені у її позові суми, предмет договору, а також певний обсяг прав, обов'язків сторін за умовами такого договору, строк дії такого договору, відповідальність сторін за порушення умов договору.

Крім того, позивач не довела шляхом надання суду належних і допустимих доказів, що нею фактично понесені витрати по оплаті комунальних послуг за вказаний у її позовній заяві період.

Не підлягають задоволенню і позовні вимоги про покладення обов'язку скасувати реєстрацію ОСОБА_4 на ВГІРФО Московського РВ ХМУ ГУ МВСУ в Харківській області, тобто орган, який не залучений позивачем у якості відповідача та який взагалі не існує з 15.08.2012 року згідно Указів Президента України про реорганізацію центральних органів виконавчої влади та Указу №405/2011 від 06.04.2011р. про створення нового центрального органу виконавчої влади, затвердження Положення про Державну міграційну службу до якої перейшли всі повноваження, які були закріплені за службою СГІРФО, в тому числі і щодо реєстрація/зняття з реєстрації фізичних осіб.

Позивачем не доведено існування обставин, з наявністю яких ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачає зняття відповідача з реєстрації.

За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_3, згідно ст.308 ЦПК України, підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Разом з тим, таке вирішення даної справи не є перешкодою для звернення ОСОБА_3 до суду з позовом за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в порядку, встановленому цим Кодексом.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2013 року залишити без змін

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, в касаційному порядку може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді: