Постанова № 37757561, 03.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 березня 2014 року № 826/626/14

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експресбуд» до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення №0000003152 від 09.01.2014р.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Експресбуд» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (надалі також - відповідач), в якому просило:

- визнати не чинним (недійсним) та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №0000003152 від 09 січня 2014 року.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що спірне податкове повідомлення рішення є таким, що не ґрунтується на нормах податкового законодавства, прийнято за відсутності у діях позивача порушень закону. Позов просив задовольнити.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів необґрунтованості та безпідставності.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню підлягає з огляду про наступне.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Експресбуд» (п.н. 31991817) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень 2013 року та в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за вересень 2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 20.12.2013р. №55/26-55-15-02/31991817.

Перевіркою встановлено порушення вимог:

- п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за вересень 2013 року в розмірі 1 266 120 грн.;

- п.200.4, п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI занижено суму бюджетного відшкодування за липень 2013 року на суму ПДВ 2051 грн., за серпень 2013 року на суму ПДВ 2405 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0000003152 від 09 січня 2014 року.

Позивач категорично не погоджується з правомірністю спірного податкового повідомлення - рішення, вважає його таким, що завдає шкоди охоронюваним законним правам та інтересам позивача, з огляду на вищевикладене оскаржив рішення до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень на позов покликався на те, що крім обов'язкових підстав виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду та відповідно бюджетне відшкодування, передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплата контрагентом відповідних сум податку до Державного бюджету України.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як слідує із матеріалів справи, 16 серпня 2013 року позивачем, відповідно до протоколу №1, у ДП МВС України «Спецсервіс» була придбана лінія Sacmi Filling по видуву, розливу, пакуванню напоїв, соків (в розібраному стані).

Згідно вказаного протоколу позивачем на рахунок ДП МВС України «Спецсервіс» за придбану лінію було сплачено 6,899379,20 грн., в тому числі ПДВ - 1149896,53 грн.

На виконання умов контракту №140813 від 14 серпня 2013 року, придбану у ДП МВС України «Спецсервіс» лінію Sacmi Filling позивач реалізував ТОВ «ФКПЧФ БОБИМЕКС тм» (Росія, м. Москва).

Разом з тим, актом перевірки підтверджено, що обсяг експортних операцій позивача у вересні 2013 року, що оподатковуються за ставкою 0%, складає 7405115,00 грн., про що свідчить також п'ятий аркуш вантажної митної декларації №100270000/2013/564822 від 02 вересня 2013 року, на якій зроблено напис про фактичний вивіз експортного товару за межі митної території України.

Відповідно до п. п.200.1, 200.2, 200.3 ст.200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4. ст. 200 ПКУ, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, виходячи зі змісту вищезазначених норм, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

При цьому Податковий Кодекс України не обмежує можливості врахування під час визначення розміру бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбаних товарів та послуг. Також вказаним Кодексом не передбачено можливості зменшення суми бюджетного відшкодування в разі несплати сум податку на додану вартість до бюджету контрагентами платника податку, який має право на бюджетне відшкодування.

Податковий кодекс України для платників податків не передбачає ані обов'язок, ані право вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як СПД, реєстрації платником податків, «податкових взаємовідносин» з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, тощо.

В той час, висновок відповідача про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за вересень 2013 року ґрунтується на доводах податкового органу про наявність у ДП МВС України «Спецсервіс» на дату закриття перевірки податкового боргу внаслідок не сплати до Державного бюджету України фактично отриманої суми ПДВ від реалізації позивачу лінії Sacmi Filling по видуву, розливу, пакуванню напоїв, соків (в розібраному стані).

Так, відповідач дійшов до висновку про те, що крім обов'язкових підстав виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, норми Податкового кодексу передбачають обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплата контрагентом відповідних сум податку до Державного бюджету України.

Такі доводи відповідача не носять правового підґрунтя, оскільки жодна норма Податкового кодексу України чи будь - якого іншого законодавчого акту не містить імперативних приписів щодо наявності сплати контрагентом відповідних сум податку до Державного бюджету України, для виникнення у платника права на формування податкового кредиту.

Підпунктом 198.3. ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 198.6 п.198 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Разом з тим, відповідач ні у акті перевірки, ні у письмових запереченнях проти позову не ставить під сумнів підтвердженість суми податкового кредиту первинною документацією позивача, а лише покликається на наявність у контрагента позивача податкової заборгованості.

Проте, ст. 61 Конституції України визначено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Відповідно до ч.2, 4 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність спірного податного повідомлення - рішення. Водночас, доводи викладені відповідачем у письмових запереченнях проти позову спростовані імперативними приписами чинного законодавства.

Враховуючи викладене, керуючись статями 9, 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №0000003152 від 09 січня 2014 року.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур