Постанова № 37757549, 11.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 березня 2014 року № 826/54/14

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімерна компанія» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного Управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Полімерна компанія» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного Управління Міндоходів у м. Києві (надалі також - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 20.12.2013р. № 0017361502 (форма «Ш»); - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 20.12.2013р. № 0017371502 (форма «Ш»).

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що у зв'язку з виплатою дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності за 2012 рік ним було розраховано та сплачено авансовий внесок з податку на прибуток в розмірі 2 148 726,00грн. Після сплати податкових зобов'язань з податку на прибуток за 2012 рік, авансових платежів за січень-серпень 2013 року та авансового внеску в зв'язку з виплатою дивідендів у позивача існувала переплата в сумі 2 387 705,00грн., про що відображено у графі 16 декларації з податку на прибуток. Позивач зазначає, що сума переплати значно перевищує суму авансового внеску з податку на прибуток за вересень 2013 року (461 982,00грн.) і є достатньою для зарахування на погашення цього та наступних авансових внесків, а тому, на думку позивача, не було необхідності сплачувати додаткові грошові кошти в бюджет, а відтак податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач проти задоволення позову заперечували з мотивів необґрунтованості та безпідставності.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає з огляду про наступне.

Матеріалами справи встановлено, 03 грудня 2013 року що на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 та п.75.1 ст.75 ПКУ головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податку на прибуток управління оподаткування та контролю об'єктів і операцій ДПІ в Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві Нікіфоровою О.О. проводилась камеральна перевірка податкової звітності з податку на прибуток ТОВ «Полімерна Компанія».

За результатами даної перевірки складено акт № 2653-15/36998670 від 03.12.2013р.

Відповідачем встановлено порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, визначеного п.57.1 ст.57 ПКУ, а саме самостійно визначеного авансового внеску з податку на прибуток у розмірі 461 982,00грн за періоди:

- граничного терміну сплати 30.09.2013р., дата зарахування - 29.11.2013р., кількість днів затримки сплати - 60;

- граничного терміну сплати 30.10.2013р., дата зарахування - 29.11.2013р., кількість днів затримки сплати - 30.

На підставі вказаного акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 20.12.2013р. № 0017361502 (форма «Ш»), яким на підставі абз.1 п.126.1 ст.126 ПКУ за затримку на 30 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 461 982,00грн зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10%, у сумі 46 198,2грн;

- від 20.12.2013р. № 0017371502 (форма «Ш»), яким на підставі абз.1 п.126.1 ст.126 ПКУ за затримку на 60 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 461 982,00грн зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20%, у сумі 92 396,4грн.

Позивач категорично не погоджуючись із правомірністю спірних податкових повідомлень - рішень оскаржив їх до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Полімерна компанія» зареєстровано як юридична особа Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією 21.07.2010 року за № 13551020000003363, ідентифікаційний код юридичної особи 36998670, про що свідчать витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Свою діяльність здійснює на підставі Статуту.

Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Також, керуючись п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 41.1 статті 41 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючими органами є: органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби; митні органи - щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони.

Відповідно до п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

В п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України передбачено, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Крім того, п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу передбачено, що платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, також надсилається податкова вимога без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

В ході судового розгляду справи підтверджено, позивачем не подано заяви щодо сплати заборгованості та жодного повідомлення щодо можливості погашення податкового боргу щодо самостійно визначених грошових зобов'язань зі сплати авансових внесків (код платежу 11024000) за рахунок переплати за платежем податок на прибуток приватних підприємств (код платежу 11021000).

Відповідач, у відповідності до норм ПК України, позбавлений права самостійно погашати заборгованість за зазначений платіж за рахунок переплати по іншому платежу.

Крім того, керуючись приписами п. 87.9. ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Тобто, в зв'язку з сплатою податкового боргу, при цьому непогашенні штрафних (фінансових) санкцій, борг залишається чинним та буде погашений у відповідності до черговості. Крім того, платежі за самостійно визначеними податковими зобов'язаннями відповідно до поданих декларацій також будуть зараховуватись для погашення боргу, а різниця між сумою боргу та сумою сплачених коштів - в рахунок самого платежу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що право перерахування грошових коштів по одному платежу в рахунок погашення податкового боргу за іншим платежем у податкової інспекції відсутнє та представником позивача не надано жодних доказів щодо сплати суми авансових платежів по податку на прибуток за вересень 2013 року самостійно.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень доведено правомірність спірних податкових повідомлень - рішень.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статями 9, 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя І.А. Качур