Ухвала суду № 37753315, 13.03.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/4502/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Майстер П.М.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Ватаманюка Р.В., Мельник-Томенко Ж.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства фінансів України на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства фінансів України, Державної казначейської служби України, Державної судової адміністрації України, Господарського суду Хмельницької області про стягнення недоотриманої заробітної плати та грошового утримання, -

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства фінансів України, Державної казначейської служби України, Державної судової адміністрації України, Господарського суду Хмельницької області про стягнення недоотриманої заробітної плати та грошового утримання в період з 01 червня 2005 року по 01 січня 2006 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року позов задоволено частково, а саме: зобов`язано Міністерство фінансів України, Державну судову адміністрацію України, Господарський суд Хмельницької області провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 заробітної плати, з урахуванням раніше проведених виплат за період з 01 червня 2005 року по 01 січня 2006 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятими рішеннями, Міністерство фінансів України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу в повному обсязі.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що позивач у червні - грудні 2005 року працював в Господарському суді Хмельницької області, на посаді судді.

На момент виникнення спірних правовідносин питання оплати праці регулював Закон України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862-XII, який встановлював гарантії незалежності суддів, включаючи їх матеріальне і соціальне забезпечення, у тому числі гарантії права щодо оплати праці.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862-XII передбачено, що розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.

Нормами ст. 44 Закону визначено, що гарантований мінімальний посадовий оклад судді не може бути меншим встановленого в співвідношенні до окладу Голови Верховного Суду України. Недодержання цього принципу є порушенням конституційного права суддів на отримання заробітної плати не нижче від визначеної законом та порушенням конституційних гарантій щодо незалежності та недоторканності суддів.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2005 року № 513 "Про оплату праці Голови та заступників Голови Конституційного Суду України" та постановою № 514 "Про оплату праці Голови та заступників Голови Верховного Суду України", було підвищено оклади, зокрема, Голові Конституційного Суду України та Голові Верховного Суду України.

При цьому, Кабінет Міністрів України не привів посадові оклади суддів у відповідність з вимогами ст. 44 Закону України "Про статус суддів". Лише 03 вересня 2005 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 865 "Про оплату праці суддів", якою затверджено схеми посадових окладів інших керівників та суддів Конституційного Суду України, керівників та суддів інших судів загальної юрисдикції, якою привів оклади суддів у відповідність з встановленим ч. 2 ст. 44 Закону України "Про статус суддів" співвідношенням до посадових окладів Голови Верховного Суду України та голови суду, в якому працює суддя.

Разом з тим, Кабінет Міністрів України не усунув порушення вимог частини 2 ст. 44 Закону України "Про статус суддів" і не привів оклади суддів усіх судів України до встановленого цією нормою співвідношення, одночасно з окладами Голови Верховного Суду України та Голови Конституційного Суду України, а саме з 01.06.2005 року, оскільки надав постанові "Про оплату праці суддів "від 3 вересня 2005 року № 865 чинності з 01.01.2006 року (пункт 5 Постанови).

Відтак, з 01.06.2005 року до 01.01.2006 року оклади суддів не відповідали вимогам ст. 44 Закону України "Про статус суддів".

Що стосується вирішення питання звернення позивачем до суду в межах строку, то колегія суддів звертає увагу, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі №1-13/2013 за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року зі змінами, у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Таким чином, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовну заяву необхідно задовольнити частково.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Міністерства фінансів України залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Сторчак В. Ю.

Судді Ватаманюк Р.В.

Мельник-Томенко Ж. М.