Рішення № 37752816, 20.03.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/3178/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/641/14

Головуючий у 1-й інстанції Куцин В. М.

Доповідач Карнаух П. М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого - судді: Карнауха П.М.,

суддів: Кривчун Т.О., Пилипчук Л.І.

при секретарі - Ткаченко Т.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк"

на заочне рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23 грудня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Карнауха П.М., -

в с т а н о в и л а :

Позивач у жовтні 2013 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 114166,46 грн., яка складається з відсотків у сумі 20 662,99 грн. та пені у сумі 93 503,47 грн. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 11.05.2004 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" (правонаступник - ПАТ КБ "ПриватБанк") та ОСОБА_2 було укладено договір № № PLС0РК00000002 про надання кредиту у вигляді кредитної лінії у розмірі 25 000,00 грн. на ремонт часного дома зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,25% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, зі сплатою комісії та винагороди. Оскільки відповідач не сплачувала заборгованість за кредитом та відсотки, за нею утворилась заборгованість, яка станом на 11.10.2013 року складає 114 166,46 грн., яку прохали стягнути з відповідача на їхню користь.

Заочним рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23 грудня 2013 відмовлено в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № PLС0РК00000002 від 11.05.2004 року.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно ч. 3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

У відповідності до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення місцевого суду не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що 11.05.2004 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" (правонаступник - ПАТ КБ "ПриватБанк") та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № PLС0РК00000002 про надання кредиту у вигляді кредитної лінії у розмірі 25 000,00 грн. на ремонт часного дома зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,25% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, зі сплатою комісії та винагороди, з кінцевим терміном повернення 11.05.2005 року. Погашення кредиту здійснюється наступним чином: щомісячно у період сплати з 18 по 25 число кожного місяця Позичальник надає Банку щомісячний платіж сумою не менше 2405,01 грн. для погашення заборгованості за кредитним договором, яка вбирає заборгованість за кредитом та відсотками за користування кредитом, для чого Банк відкрив Позичальнику кредитний рахунок, особовий рахунок по відсоткам, рахунок для обліку комісії (п. 1.1.).

За умовами даного договору, Позичальник зобов'язався сплатити кредит та відсотки за користування кредитом у відповідності до п. 1.1., 3.2 даного Договору; повну сплату відсотків за користування кредитом здійснити не пізніше дати фактичного повного погашення кредиту; сплатити Банку комісійну винагороду відповідно до п. 1.1. та п. 1.3 даного Договору; погасити заборгованість по Кредиту в повній сумі, сплатити нараховані за весь період користування кредитом відсотки, комісію, неустойку (штраф, пеню).

Позивач зобов'язання виконав належним чином та перерахував Позичальнику кредитні кошти.

Оскільки відповідач не виконував належним чином зобов'язання за кредитним договором, за ним утворилась заборгованість, яка згідно наданого Банком розрахунку станом на 11.10.2013 року становить 114166,46 грн., та складається з заборгованості по процентах за користування кредитом у сумі 206662,99 грн. та 93503,47 грн. пені.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений строк позовної давності та відповідно до п. 7 ч. 13 ст. 11 ЗУ "Про захист прав споживачів", враховуючи роз'яснення п. 31 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012 року, позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі, а в справі відсутні докази щодо існування погодженої сторонами іншої позовної давності.

Однак, з таким висновком місцевого суду колегія суддів погодитись не може, з огляду на таке.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а спеціальна по позовній вимозі про стягнення пені - один рік (ст.ст. 257,258 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що до суду з позовом позивач звернувся 29.10.2013 року.

Застосовуючи наслідки спливу позовної давності, місцевий суд не врахував правову позицію, висловлену Верховним Судом України в постанові у справі № 6-101цс12 від 21.11.2012 року, відповідно до якої позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою нею до винесення рішення судом першої інстанції.

Як зазначив Верховний Суд України у справі № 6-126цс13 від 20.11.2013 року, норми ЗУ "Про захист прав споживачів", якими кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, у системному зв'язку з самою ч. 11 ст. 11 зазначеного Закону стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту.

ЦК України не передбачено заборони пред'явлення окремих вимог у зв'язку з пропущенням позовної давності.

Нормами статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідач ОСОБА_2 до місцевого суду не з'явилася, будь-яких заяв, клопотань чи заперечень щодо пред'явленого позову суду не направляла, судовий розгляд було проведено в заочному порядку.

Місцевий суд не врахував діючі норми матеріального права, внаслідок чого прийшов до помилкового висновку та застосування строку позовної давності до даних правовідносин.

Колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги пред'явлені в межах строку позовної давності.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до норм статей 629, 610, 612, 625 ЦК України - договір є обов'язковим до виконання; порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором та не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору у встановлений договором строк, як закріплено нормами статей 526, 530 ЦК України.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до принципу диспозитивності розгляду цивільної справи, суд має вирішувати справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів.

Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Як роз'яснено у п. 17 Постанови № 5 Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини за невиконання грошового зобов'язання.

Згідно умов договору боржник зобов'язувався погашати кредит щомісячно у період сплати з 18 по 25 число кожного місяця шляхом надання щомісячного платежу сумою не менше 2405,01 грн., яка вбирає заборгованість за кредитом та відсотками за користування кредитом. Також зобов'язався сплатити відсотки за користування кредитом, повну сплату яких здійснити не пізніше дати фактичного повного погашення кредиту; сплачувати комісійну винагороду, неустойку, а також у випадку порушення будь-якого з зобов'язань, передбачених п. 2.2.2, 2.2.3 даного Договору сплачувати пеню (п. п .1.1., 2.2.2., 2.2.3, 2.2.7- 2.2.9, 3.1. - 3.3., 3.8., 4.1. Договору).

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10.07.2006 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь Закритого акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» 27913,89 грн. заборгованості по кредитному договору та вирішено питання стягнення судових витрат. У позові ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ВАТ «Миргородський хлібзавод» відмовлено за недоведеністю.У задоволенні вимог ОСОБА_2 до ЗАТ КБ «ПриватБанк» щодо відшкодування витрат, понесених нею по оплаті висновку судово-почеркознавчої експертизи та послуг адвоката в сумі 1502,34 грн. відмовлено.

Як встановлено зазначеним рішенням, заборгованість ОСОБА_2 перед Банком за кредитним договором № PLС0РК00000002 від 11.05.2004 року станом на 22.06.2005 року становив 27913,89 грн. (а.с. 35-37).

Постановою підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС ГУЮ у Полтавській області від 29.05.2008 року закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-92, виданого 10.07.2006 року Миргородським міськрайонним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» 27913,89 грн. заборгованості по кредитному договору і 279,14 грн. судових витрат (а.с. 38).

За наданим Банком розрахунком, станом на 11.10.2013 року заборгованість по процентам за користування кредитом складає 20662,99 грн. та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

За приписами ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За наданим позивачем розрахунком, пеня за несвоєчасність виконання ОСОБА_2 зобов'язань перед Банком складає 93503,47 грн. та майже в 4,5 разів, перевищує суму нарахованих відсотків.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про зменшення розміру пені до 10 000,00 грн.

Враховуючи викладене, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про часткове задоволення заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 88 ЦПК України.

Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303,307, п.п.3,4 ч.1 ст.309, ст.ст.316,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк", - задовольнити частково

Заочне рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23 грудня 2013 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" ( 49094, м. Дніпропетровськ,вул. Набережна перемога, 50, рахунок № 29092829003111, код ЄДРПОУ 14360570, МФО305299) заборгованість за кредитним договором № PLС0РК00000002 від 11.05.2004 року, яка складається з 20 662,99 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом та 10 000,00 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна перемога, 50, рахунок № 64993919400001, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) в рахунок відшкодування понесених судових витрат 1141,66 грн. ( одну тисячу сто сорок одну гривню 66 копійок).

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції

Головуючий: Карнаух П.М.

Судді: Пилипчук Л.І.

Кривчун Т.О.

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області П.М.Карнаух