Рішення № 37751091, 18.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2180/14

18.03.14

За позовом Приватного акціонерного товариства фірми «Харківхім»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод енергетичного машинобудування»

про стягнення 63 221,74 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явились;

від відповідача: не з’явились.

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство фірма «Харківхім» (надалі також - позивач) звернулась до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод енергетичного машинобудування» (надалі також - відповідач) заборгованості по оплаті вартості поставленого товару в розмірі 63 221,74 грн., в тому числі 54 628,24 грн. основного боргу, 664,12 грн. 3% річних та 7 929,38 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов’язків за Договором в повному обсязі не виконав, повну вартість поставленого товару у строки визначені Договором не оплатив.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участі свого представника в судових засіданнях не забезпечив, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Ухвалою від 12.02.2014р. позовна заява прийнята до розгляду, їй присвоєно №910/2180/14 та розгляд справи призначено на 04.03.2014р.

В судовому засіданні 04.03.201р. розгляд справи було відкладено до 18.03.2014р., у зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

В судове засідання 18.03.2014р. представники сторін не з’явились, про час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Від позивача до суду надійшла заява про можливість розгляду справи за відсутності його повноваженого представника в судовому засіданні.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це – складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

20 грудня 2010 року між позивачем (продавець за Договором) та відповідачем (покупець за Договором) було укладено Договір №33 (надалі – Договір), згідно п. 1.1. якого позивач приймає на себе зобов’язання передати у власність, а відповідач – на умовах даного Договору прийняти та оплатити лакофарбову, пластмасову, хімічну, гумотехнічну, асботехнічну та іншу продукцію (надалі по тексту Договору – товар) за цінами та в кількості, вказаних у Специфікаціях, що додаються до даного Договору та є невід’ємною частиною.

Загальна сума Договору орієнтовно становить 500 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 83 333,33 грн. Кінцева сума Договору встановлюється сумою всіх Специфікацій, що додаються до даного Договору, за весь період дії. (п. 2.2. Договору).

Датою поставки вважається дата підписання сторонами видаткової накладної. (п. 3.7. Договору).

Відповідно до п. 8.8. Договору даний Договір вступає в силу з 01 січня 2011 року та дії до 31 грудня 2011р.

Додатковою угодою №1 від 30.12.2011р. до Договору, а саме п. 1, сторони прийшли до згоди продовжити термін дії Договору до 31.12.2012р.

Додатковою угодою №2 від 25.12.2012р. до Договору, а саме п. 1, сторони прийшли до згоди продовжити термін дії Договору до 31.12.2013р.

Позивачем у відповідності до умов Договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 54 628,24 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими видатковими накладними:

- №РН-0001204 від 20.05.2013р. на суму 347,88 грн.,

- №РН-0001423 від 07.06.2013р. на суму 2 803,82 грн.,

- №РН-0002007 від 07.08.2013р. на суму 5 349,00 грн.,

- №РН-0002077 від 13.08.2013р. на суму 1 069,80 грн.,

- №РН-0002219 від 29.08.2013р. на суму 13 624,74 грн.,

- №РН-0002282 від 04.09.2013р. на суму 455,40 грн.,

- №РН-0002283 від 04.09.2013р. на суму 12 600,00 грн.,

- №РН-0002325 від 09.09.2013р. на суму 2 195,38 грн.,

- №РН-0002372 від 13.09.2013р. на суму 543,74 грн.,

- №РН-0002373 від 13.09.2013р. на суму 8 147,34 грн.,

- №РН-0002446 від 19.09.2013р. на суму 7 301,16 грн.,

- №РН-0002469 від 23.09.2013р. на суму 189,98 грн.

Товар був прийнятий відповідачем, що підтверджується підписами його уповноважених згідно довіреностей осіб (належним чином засвічені копії довіреностей №849 від 20.05.2013р., №957 від 04.06.2013р., №1412 від 07.08.2013р., №1588 від 29.08.2013р., №1625 від 04.09.2013р., №1626 від 04.09.2013р., №1671 від 09.09.2013р., №1689 від 13.09.2013р., №1709 від 19.09.2013р., №1717 від 23.09.2013р. містяться в матеріалах справи).

Для здійснення відповідачем оплати вартості отриманого за Договором товару позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури:

- №СФ-0001485 від 20.05.2013р. на суму 347,88 грн.;

- №СФ-0001690 від 03.06.2013р. на суму 2 803,82 грн.,

- №СФ-0002334 від 30.07.2013р. на суму 6 418,80 грн.,

- №СФ-0002652 від 28.08.2013р. на суму 13 624,74 грн.,

- №СФ-0002720 від 03.09.2013р. на суму 12 600,00 грн.,

- №СФ-0002752 від 05.09.2013р. на суму 2 195,38 грн.,

- №СФ-0002844 від 13.09.2013р. на суму 8 691,08 грн.,

- №СФ-0002903 від 19.09.2013р. на суму 7 301,16 грн.,

- №СФ-0002944 від 23.09.2013р. на суму 189,98 грн.,

- №СФ-0002699 від 02.09.2013р. на суму 455,40 грн.

Пунктом 2.4. Договору встановлено, що оплата за поставлений товар здійснюється відповідачем протягом 3 банківських днів після здійснення поставки товару шляхом перерахування грошових коштів з рахунку відповідача на рахунок позивача, у відповідності з виставленим рахунком за банківськими реквізитами, вказаними в даному Договорі.

Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку відповідача. (п. 2.5. Договору).

Розрахунок по даному Договору здійснюється відповідачем в національній валюті України. (п. 2.6. Договору).

Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, відповідачем розрахунок за отриманий за Договором товар проведено не було.

У зв’язку з тим, що відповідачем не здійснено оплату вартості отриманого за Договором товару, позивач був вимушений звернутись до суду.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором купівлі-продажу.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідачем оплату повної вартості товару на рахунок позивача проведено не було.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Отже, з урахуванням п. 2.4. Договору, обов’язок відповідача щодо оплати вартості поставленого позивачем товару на суму 54 628,24 грн. сплив (з урахуванням 3 банківських днів з дати поставки), а тому, з урахуванням вказаного, прострочення оплати вартості товару за Договором у відповідача перед позивачем виникло:

- за видатковою накладною №РН-0001204 від 20.05.2013р. з 24.05.2103р.,

- за видатковою накладною №РН-0001423 від 07.06.2013р. з 13.06.2013р.,

- за видатковою накладною №РН-0002007 від 07.08.2013р. з 13.08.2013р.,

- за видатковою накладною №РН-0002077 від 13.08.2013р. з 17.08.2013р.,

- за видатковою накладною №РН-0002219 від 29.08.2013р. з 04.09.2013р.,

- за видатковою накладною №РН-0002282 від 04.09.2013р. з 10.09.2013р.,

- за видатковою накладною №РН-0002283 від 04.09.2013р. з 10.09.2013р.,

- за видатковою накладною №РН-0002325 від 09.09.2013р. з 13.09.2013р.,

- за видатковою накладною №РН-0002372 від 13.09.2013р. з 19.09.2013р.,

- за видатковою накладною №РН-0002373 від 13.09.2013р. з 19.09.2013р.,

- за видатковою накладною №РН-0002446 від 19.09.2013р. з 25.09.2013р.,

- за видатковою накладною №РН-0002469 від 23.09.2013р. з 27.09.2013р.

Оскільки, як підтверджено матеріалами справи, свої зобов’язання відповідач за Договором щодо повної оплати вартості товару в строк визначений Договором не виконав, то заборгованість останнього по оплаті вартості поставленого позивачем товару складає 54 628,24 грн.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в справі №910/2180/14 про стягнення з відповідача основної суми заборгованості в розмірі 54 628,24 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 7 929,38 грн.

Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 5.2. Договору у випадку несвоєчасної оплати за товар відповідач, сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1% від суми не проведеного платежу за кожен день прострочки.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст.1). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове – зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено, що сторонами в Договорі не встановлено іншого періоду нарахування пені, ніж це визначено ст. 232 Господарського кодексу України.

Перевіривши наведений позивачем в позовних матеріалах розрахунок суми пені, судом визнано його не обґрунтованим, оскільки він здійснений з порушенням порядку нарахування пені, встановленого Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» та ст. 232 Господарського кодексу України.

Таким чином, з огляду на викладене, за порушення відповідачем строків оплати вартості товару за Договором, до стягнення з останнього підлягає сума пені, нарахована наступним чином:

- за видатковою накладною №РН-0001204 від 20.05.2013р.:

- за період з 24.05.2013р. по 09.06.2013р. сума пені дорівнює 2,43 грн. = 347,88 грн. (сума бору) х 15,0 (подвійна облікова ставка НБУ) х 17 (кількість днів прострочки)/ 365/100;

- за період з 10.06.2013р. по 12.08.2013р. сума пені дорівнює 8,53 грн. = 347,88 грн. (сума бору) х 14,0 (подвійна облікова ставка НБУ) х 64 (кількість днів прострочки)/ 365/100;

- за період з 13.08.2013р. по 24.11.2013р. сума пені дорівнює 9,04 грн. = 347,88 грн. (сума бору) х 13,0 (подвійна облікова ставка НБУ) х 73 (кількість днів прострочки)/ 365/100;

- за видатковою накладною №РН-0001243 від 07.06.2013р.:

- за період з 13.06.2013р. по 12.08.2013р. сума пені дорівнює 65,60 грн. = 2 803,82 грн. (сума бору) х 14,0 (подвійна облікова ставка НБУ) х 61 (кількість днів прострочки)/ 365/100;

- за період з 13.08.2013р. по 13.12.2013р. сума пені дорівнює 122,83 грн. = 2 803,82 грн. (сума бору) х 13,0 (подвійна облікова ставка НБУ) х 123 (кількість днів прострочки)/ 365/100;

- за видатковою накладною №РН-0002007 від 07.08.2013р.:

- за період з 13.08.2013р. по 30.01.2014р. сума пені дорівнює 331,25 грн. = 5 439,00 грн. (сума бору) х 13,0 (подвійна облікова ставка НБУ) х 171 (кількість днів прострочки)/ 365/100;

- за видатковою накладною №РН-0002077 від 13.08.2013р.:

- за період з 17.08.2013р. по 30.01.2014р. сума пені дорівнює 63,63 грн. = 1 069,80 грн. (сума бору) х 13,0 (подвійна облікова ставка НБУ) х 167 (кількість днів прострочки)/ 365/100;

- за видатковою накладною №РН-0002219 від 29.08.2013р.:

- за період з 04.09.2013р. по 30.01.2014р. сума пені дорівнює 723,04 грн. = 13 624,74 грн. (сума бору) х 13,0 (подвійна облікова ставка НБУ) х 149 (кількість днів прострочки)/ 365/100;

- за видатковою накладною №РН-0002282 від 04.09.2013р.:

- за період з 10.09.2013р. по 30.01.2014р. сума пені дорівнює 23,19 грн. = 455,40 грн. (сума бору) х 13,0 (подвійна облікова ставка НБУ) х 143 (кількість днів прострочки)/ 365/100;

- за видатковою накладною №РН-0002283 від 04.09.2013р.:

- за період з 10.09.2013р. по 30.01.2014р. сума пені дорівнює 641,73 грн. = 12 600,00 грн. (сума бору) х 13,0 (подвійна облікова ставка НБУ) х 143 (кількість днів прострочки)/ 365/100;

- за видатковою накладною №РН-0002325 від 09.09.2013р.:

- за період з 13.09.2013р. по 30.01.2014р. сума пені дорівнює 109,46 грн. = 2 195,38 грн. (сума бору) х 13,0 (подвійна облікова ставка НБУ) х 140 (кількість днів прострочки)/ 365/100;

- за видатковою накладною №РН-0002372 від 13.09.2013р.:

- за період з 19.09.2013р. по 30.01.2014р. сума пені дорівнює 25,95 грн. = 543,74 грн. (сума бору) х 13,0 (подвійна облікова ставка НБУ) х 134 (кількість днів прострочки)/ 365/100;

- за видатковою накладною №РН-0002373 від 13.09.2013р.:

- за період з 19.09.2013р. по 30.01.2014р. сума пені дорівнює 388,84 грн. = 8 147,34 грн. (сума бору) х 13,0 (подвійна облікова ставка НБУ) х 134 (кількість днів прострочки)/ 365/100;

- за видатковою накладною №РН-0002446 від 19.09.2013р.:

- за період з 25.09.2013р. по 30.01.2014р. сума пені дорівнює 332,85 грн. = 7 301,16 грн. (сума бору) х 13,0 (подвійна облікова ставка НБУ) х 128 (кількість днів прострочки)/ 365/100;

- за видатковою накладною №РН-0002469 від 23.09.2013р.:

- за період з 27.09.2013р. по 30.01.2014р. сума пені дорівнює 8,52 грн. = 189,98 грн. (сума бору) х 13,0 (подвійна облікова ставка НБУ) х 126 (кількість днів прострочки)/ 365/100;

А отже, згідно вищенаведних розрахунків, сума пені за порушення відповідачем строків оплати вартості товару за Договором становить 2 856,89 грн., а тому позовні вимоги в справі №910/2180/14 підлягають частковому задоволенню та стягненню на користь позивача з відповідача суми пені в розмірі 2 856,89 грн.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму 3% річних в розмірі 664,12 грн.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наведений позивачем в позовних матеріалах розрахунок 3% річних, судом визнаного його обґрунтованим, а тому, до стягнення з відповідача, за розрахунками позивача наведеними в позовних матеріалах, підлягає стягненню сума 3% річних в сумі 664,12 грн., а відповідна вимога позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/2180/14 підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 54 628,24 грн., суми пені в розмірі 2 856,89 грн. та суми 3% річних в розмірі 664,12 грн.

Судовий збір позивача у розмірі 1 680,41 грн. пропорційно сумі задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод енергетичного машинобудування» (код ЄДРПОУ 31645482, адреса: 02002, м. Київ, вул. Луначарського, 4) на користь Приватного акціонерного товариства фірми «Харківхім» (код ЄДРПОУ 01883059, адреса: 61022, м. Харків, Держпром, під’їзд 6, поверх 1) основний борг в розмірі 54 628,24 грн. (п’ятдесят чотири тисячі шістсот двадцять вісім гривень 24 копійки), пеню в розмірі 2 856,89 грн. (дві тисячі вісімсот п’ятдесят шість гривень 89 копійок), 3% річних в розмірі 664,12 грн. (шістсот шістдесят чотири гривні 12 копійок) та судовий збір в розмірі 1 680,41 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят гривень 41 копійка).

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М. Морозов