Ухвала суду № 37750416, 04.03.2014, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-кп/793/27/14 Головуючий по 1 інстанціїКатегорія: ч. 1 ст. 393 КК України Ребрина К.Г. Доповідач в апеляційній інстанції Безверхий І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2014 р. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Безверхого І.В.,

суддів Ятченка М.О., Демиденка А.І.,

при секретарі Єгоровій С.А.,

з участю: прокурора Свищ Л.А.,

адвоката ОСОБА_3,

засудженого ОСОБА_4,

розглянула матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_4, на вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 жовтня 2013 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3

року народження, раніше судимий,

засуджений за ч. 1 ст. 393 КК України на чотири роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання ОСОБА_4 частково приєднано невідбуте покарання у виді 6 місяців позбавлення волі за вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 23.07.2012 року і остаточно визначено до відбуття ОСОБА_4 покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.

Із засудженого ОСОБА_4 стягнуто на користь Старобабанівської виправної колонії державної пенітенціарної служби України в Черкаській області 1.799, 86 грн. в рахунок відшкодування витрат установи, понесених на припинення його втечі.

За вироком місцевого суду ОСОБА_4 засуджений за те, що він, під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі в Старобабанівській ВК № 92 УДПтС України в Черкаській області, яка розташована в с. Старі Бабани Уманського району Черкаської області, вул. Шевченка, перебуваючи в кімнаті для побачень дільниці соціальної реабілітації Старобабанівської ВК № 92 УДПтС України в Черкаській області, де проводив ремонтні роботи в період часу з 20.00 год. по 21.10 год. 02.08.2013 року, з метою уникнення від відбування покарання, залишив своє робоче місце, після чого користуючись несумлінністю варти, таємно, самовільно залишив територію Старобабанівської ВК № 92 та виїхав за межі Уманського району, однак 03.08.2013 року о 23.20 год. був затриманий працівниками УДПтС України в Черкаській області на території с. Гамарня Канівського району Черкаської області.

Не погоджуючись із таким рішенням місцевого суду засуджений ОСОБА_4 в поданій ним апеляції просить вирок місцевого суду скасувати в зв'язку з порушенням його права на захист.

При цьому зазначає, що по за увагою суду залишилось те, що органами прокуратури були передані матеріали справи до суду без його відому, а також, його не ознайомили з матеріалами справи, чим, на його думку, були порушені його права на захист.

В доповненні до апеляції від 18.11.2013 року ОСОБА_4 просить скасувати вирок суду першої інстанції в зв'язку з грубим порушенням кримінального процесуального законодавства з боку адміністрації установи, де він відбував покарання, а також прокурора у кримінальному провадженні Тарасенка О.В., які як на його думку здійснювали на нього психологічний та фізичний тиск під час проведення досудового розслідування, а матеріали провадження направити на додаткове розслідування.

В доповненні до своєї апеляції від 13.12.2013 року ОСОБА_4 свою вину у скоєнні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінальному правопорушенні визнав повністю і просить призначити йому більш м'яке покарання, а зокрема у вигляді 2-х років 6-ти місяців позбавлення волі. При цьому зазначає, що на його утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей, зокрема донька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 і є інвалідом та донька ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляції ОСОБА_4 та вважала рішення місцевого суду законним і обгрунтованим, засудженого ОСОБА_4, який просив задоволити подану ним апеляційну скаргу і пом"якшити йому покарання, призначене вироком місцевого суду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обміркувавши над доводами вищезазначеної апеляції колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим.

Перевірені матеріали кримінального провадження та оскаржуваний вирок місцевого суду свідчать про те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення належним чином не було в повному обсязі дотримано даних вимог закону.

Висновок місцевого суду щодо доведеності вини ОСОБА_4 у вчиненні того кримінального правопорушення за яке він засуджений при обставинах, викладених у вироку, підтверджений зібраними по справі доказами, яким суд першої інстанції дав вірну юридичну оцінку і який не оскаржується учасниками судового процесу в цій частині і, в тім числі, і самим засудженим ОСОБА_4

Крім цього, останній винним себе визнав повністю, як під час проведення досудового слідства так і при розгляді справи в суді першої інстанції і погоджувався на спрощений порядок розгляду справи відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.

В апеляції засудженого ОСОБА_4 не оскаржується ні ця процедура, ні питання про доведеність його вини, ні правильність кваліфікації його дій, крім міри покарання. А тому, відповідно до положень ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах вищезазначеної апеляціної скарги, тобто в даному випадку тільки в частині призначення ОСОБА_4 покарання.

Дії ОСОБА_4 за ст. 393 ч. 1 КК України судом першої інстанції кваліфіковані вірно.

Що стосується покарання, то судова колегія вважає, що при його призначенні судом першої інстанції не в повній мірі виконано вимоги ст.ст. 65, 66, 69 КК України, та вимоги Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», що в свою чергу призвело в кінцевому результаті до призначення ОСОБА_4 покарання, яке є несправедливим внаслідок його суворості.

А тому, призначаючи ОСОБА_4 покарання за ч.1 ст. 393 КК України колегія суддів приймає до уваги пом"якшуючі його відповідальність обставини, а зокрема: його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, а також наявність обтяжуючої його відповідальність обставини - рецедив злочинів. При цьому колегія суддів також, приймає до уваги ті обставини, що на утриманні засудженого ОСОБА_4 знаходяться двоє малолітніх дітей: донька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 і яка є інвалідом з дитинства та донька ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 (див. копії про народження дітей та копія медичного висновку за №26 на дитину /підлітка/ - інваліда з дитинства віком до 16 років від 21.06.2013 року в мат. справи). За наявності вищезазначених пом"якшуючих покарання обставин засудженому ОСОБА_4, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст. 393 КК України, з урахуванням позитивної характеристики засудженого за місцем відбування ним покарання, колегія суддів судової палати вважає за необхідне та можливе призначити ОСОБА_4 за цим законом покарання на підставі ст. 69 ч.1 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.1 ст. 393 КК України. Але, приймаючи до уваги вищенаведені обставини по справі і наявність його попередньої судимості, після якої він належних для себе висновків не зробив і знову скоїв кримінальне правопорушення не відбувши повністю покарання за скоєння попереднього злочину колегія суддів вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливе лише за умови призначення йому покарання у вигляді реального позбавлення волі, яке за цим законом буде необхідним та достатнім для його виправлення, перевиховання і попередження скоєння ним нових злочинів. Підстав для застосування щодо ОСОБА_4 вимог ст. 75 КК України колегія суддів не вбачає.

Крім цього, ОСОБА_4 раніше засуджений вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 23.07.2012 року за ст.ст. 289 ч.2, 69, 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі без конфіскації майна.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», а саме: ч.1 п. 26 - при визначенні покарання за правилами ст. 71 КК України до покарання за новим вироком повністю або частково приєднується невідбута частина покарання за попереднім вироком.

А тому, колегія суддів вважає, що остаточне покарання ОСОБА_4 необхідно призначити за сукупністю вироків, тобто за правилами ст. 71 КК України, так як він скоїв кримінальне правопорушення не відбувши повністю покарання призначене за вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 23.07.2012 року і до покарання призначеного за ч.1 ст. 393 КК України частково приєднати йому покарання невідбуте за попереднім вироком від 23.07.2012 року.

В зв'язку з вищевикладеним колегія суддів вважає за необхідне змінити вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_4 за ч.1 ст.393 КК України покарання, пом"якшивши його.

В іншій частині даний вирок місцевого суду щодо ОСОБА_4 є законним та обгрунтованим, а тому зміні чи скасуванню не підлягає.

За таких обставин апеляція засудженого ОСОБА_4 підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 405, 405, 407, 418, 376 ч.2, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу з доповненнями засудженого ОСОБА_4 - задовольнити.

Вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 жовтня 2013 року відносно ОСОБА_4 за ч.1 ст. 393 КК України - зміни.

Пом"якшити призначене ОСОБА_4 покарання за ч.1 ст. 393 КК України і призначити йому покарання за ч.1 ст. 393 КК України із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України у виді 2-х років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного ОСОБА_4 покарання частково приєднати невідбуте покарання у виді 6-ти місяців позбавлення волі за вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 23.07.2012 року і остаточно визначити до відбуття ОСОБА_4 покарання у виді 2-х років 6-ти місяців позбавлення волі.

В решті частини вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_4 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту її проголошення апеляційним судом, але може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі 3 місяців до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді