Рішення № 37747696, 18.03.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2014 р. справа № 911/529/14

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС», м. Київ

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп», Київська обл., с. Мархалівка

2. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба», Харківська обл., с. Старовірівка

про стягнення 80 955,73 гривень

за участю представників:

від позивача: Мілованова О.М. (довіреність б/н від 26.02.2014р.)

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

18.02.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (далі-ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (далі-ТОВ «ПК Трейдсервісгруп»/відповідач 1) та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба» (далі-СТОВ «Дружба»/відповідач 2) про стягнення 80 955,73 грн., з яких: 57 014,25 грн. пені, 10 919,04 грн. 3% річних з відповідача 2 та 13 022,44 грн. інфляційних втрат солідарно з обох відповідачів, нарахованих внаслідок неналежного виконання грошових зобов'язань за договором №ТК180309/13 від 18.03.2009р.

Відповідачі 1, 2 не скористались правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надали.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.02.2014р. порушено провадження у справі №911/529/14 та призначено справу до розгляду на 04.03.2014р.

03.03.2014р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про здійснення розгляду даної справи без участі представника останнього. Зазначене клопотання судом задоволено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.03.2014р. розгляд даної справи було відкладено на 18.03.2014р.

В судові засідання 04.03.2014р. та 18.03.2014р. представники відповідачів 1, 2 не з'явились, витребувані судом документи не надали, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду даної справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

18.03.2009р. між ТОВ «Корпорація «Агросинтез» (далі-постачальник) та СТОВ «Дружба» (далі-покупець) було укладено договір поставки на умовах товарного кредиту №ТК180309/13 (далі-договір №ТК180309/13 від 18.03.2009р.), відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця насіннєвий матеріал та хімічні засоби захисту рослин, а покупець зобов'язався прийняти товар, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов договору.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем 2 своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого продавцем товару, 29.12.2009р. ТОВ «Корпорація «Агросинтез» звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до СТОВ «Дружба» про стягнення 237 568,22 грн., з яких: 88 588,00 грн. заборгованості по оплаті вартості поставленого товару за накладними №00000805 від 24.04.2009р., №А-0001161 від 20.05.2009р. згідно договору, 95 110,80 грн. штрафу, 4 359,68 грн. пені, 716,66 грн. 3% річних, 43 596,80 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 3 048,81 грн. індексації ціни товару та 2 147,47 грн. інфляційних втрат, розрахованих за період з 01.04.2009р. по 29.12.2009р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.04.2010р. у справі №45/46-10 вищезазначений позов задоволено у повному обсязі.

27.04.2010р. господарським судом Харківської області було видано наказ про примусове виконання вказаного рішення, на підставі якого 20.05.2010р. відділом Державної виконавчої служби Нововодолазького районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження №19437425.

24.01.2011р. між ТОВ «Корпорація «Агросинтез» (далі-первісний кредитор) та ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» (далі-новий кредитор) було укладено угоду про заміну кредитора у зобов'язанні №15-11/12-27, відповідно до якої первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги виконання СТОВ «Дружба» (боржником) зобов'язання щодо сплати розміру пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами, 3% річних та інфляційних втрат, набутих первісним кредитором на підставі договору №ТК180309/13 від 18.03.2009р. у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно вказаного договору.

Пунктами 1.2 та 2.4 угоди №15-11/12-27 від 24.01.2011р. в редакції додаткової угоди №2 від 14.08.2013р. передбачено, що новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами, інфляційних втрат, 3% річних, за весь період існування основної заборгованості згідно договору №ТК180309/13 від 18.03.2009р.

З моменту укладання даної угоди, новий кредитор наділяється всіма правами первісного кредитора, що випливають із умов договору №ТК180309/13 від 18.03.2009р., по відношенню до боржника щодо нарахування пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами, 3% річних та інфляційних втрат, у зв'язку із подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору №ТК180309/13 від 18.03.2009р.

15.11.2012р. ТОВ «Корпорація «Агросинтез» було надіслано відповідачу 2 повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні, відповідно до якого перший інформував боржника (відповідача 2) про заміну кредитора за договором №ТК180309/13 від 18.03.2009р., у зв'язку з чим виконання грошових зобов'язань за вказаним договором підлягає здійсненню на користь нового кредитора - ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС».

Крім того, 11.03.2013р. між ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» (далі-кредитор) та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» (далі-поручитель) укладено договір поруки №11-03-2013-101, відповідно до якого поручитель поручився перед кредитором за виконання СТОВ «Дружба» обв'язку щодо сплати інфляційних втрат у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язань згідно договору №ТК180309/13 від 18.03.2009р.

Посилаючись на те, що відповідач 2 свої договірні зобов'язання в частині оплати вартості поставленого товару не виконав, в тому числі і в рамках виконавчого провадження №19437425, що підтверджується наданою суду інформацією про виконавче провадження, позивач просить суд стягнути з першого, зокрема, 57 014,25 грн. пені, нарахованої з 30.12.2009р. по 11.02.2014р. на 88 588,00 грн. заборгованості.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачами 1, 2 не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статей 173, 265, 193 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами статей 712, 692 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до специфікації №1 від 18.03.2009р. до договору №ТК180309/13 від 18.03.2009р. остаточна оплата за поставлений товар має бути проведена не пізніше 01.10.2009р.

З огляду наведеного, отримання відповідачем 2 товару за №00000805 від 24.04.2009р., №А-0001161 від 20.05.2009р. згідно договору №ТК180309/13 від 18.03.2009р. породжує в останнього обов'язок щодо оплати такого товару у погоджені сторонами строки.

При цьому, судом враховано, що як прийняття відповідачем 2 товару за накладними №00000805 від 24.04.2009р., №А-0001161 від 20.05.2009р. згідно договору №ТК180309/13 від 18.03.2009р. на суму 153 143,30 грн., так і наявність заборгованості за вказаними накладними у сумі 88 588,00 грн. преюдиційно встановлена рішенням господарського суду Харківської області від 12.04.2010р. у справі №45/46-10, а тому, в силу вимог ст. 35 ГПК України, не підлягає доведенню повторно.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Крім того, приписами статей 512, 514 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 627, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Натомість, в порушення наведених законодавчих та договірних положень відповідач 2 вартість поставленого товару оплатив частково, що свідчить про підставність вимоги позивача, як нового кредитора за договором №ТК180309/13 від 18.03.2009р., про стягнення з відповідача 2 пені, за порушення грошових зобов'язань.

Відповідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктами 8.2.3 та 8.5 договору №ТК180309/13 від 18.03.2009р. передбачено, що за прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов'язань покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05% від простроченої суми грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором здійснюється до моменту їх виконання, а строк позовної давності по цим вимогам складає три роки.

З огляду наведеного, а також беручи до уваги той факт, що арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом за вказаний позивачем період з урахуванням наведених вимог Закону та положень договору становить 57 007,72 грн., тому вимога позивача про стягнення з відповідача 2 - 57 014,25 грн. пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 57 007,72 грн.

Крім того, посилаючись на неналежне виконання відповідачем 2 своїх грошових зобов'язань за договором №ТК180309/13 від 18.03.2009р., позивач просить суд стягнути:

- з відповідача 2 - 10 919,04 грн. 3% річних, нарахованих з 30.12.2009р. по 11.02.2014р. на 88 588,00 грн. заборгованості;

- солідарно з відповідачів 1, 2 - 13 022,44 грн. інфляційних втрат, нарахованих з 30.12.2009р. по 31.01.2014р. на 88 588,00 грн. заборгованості.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки арифметично вірний розмір 3% річних, обрахованих судом протягом заявленого позивачем періоду з урахуванням наведених законодавчих та договірних положень становить 10 958,21 грн., а суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 2 - 10 919,04 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Крім того, приписами статей 553, 554 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Пунктом 3.1 договору поруки №11-03-2013-101 від 11.03.2013р. передбачено, що відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру інфляційних втрат у сумі 13 731,14 грн.

Проте, оскільки арифметично вірний розмір інфляційних втрат, обрахованих судом протягом заявленого позивачем періоду з урахуванням наведених законодавчих та договірних положень становить 12 933,85 грн., тому вимога позивача про солідарне стягнення з відповідачів 13 022,44 грн. інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у розмірі 12 933,85 грн.

При винесенні даного рішення судом також було враховано, що жодним з відповідачів не було заявлено про застосування наслідків спливу строків позовної давності для захисту порушеного права, передбачених ст. 267 Цивільного кодексу України.

Крім того, разом з позовними вимогами позивач просив суд солідарно стягнути з відповідачів 3 200,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

В обґрунтування витрат позивача, суду надано:

- копію договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) №01-7/11-13, укладений 01.11.2013р. між позивачем та адвокатом ОСОБА_2;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_2 НОМЕР_1 від 29.10.2009р.;

- копію акта здачі-приймання виконаних робіт від 11.02.2014р. на суму 3 200,00 грн.;

- платіжне доручення №88 від 18.07.2012р. на суму 3 200,00 грн. та лист про зарахування сплачених позивачем коштів за вказаним платіжним дорученням в рахунок оплати послуг адвоката за договором №01-7/11-13, укладений 01.11.2013р.

Приписами статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

У відповідності до п. 6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Враховуючи наведене, беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового слухання, участь адвоката у судових засіданнях, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, суд дійшов висновку про часткове задоволення зазначеної вимоги позивача та солідарне стягнення з відповідачів витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката у розмірі однієї мінімальної заробітної плати - 1 218,00 грн.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 ГПК України, покладаються судом солідарно на відповідачів 1, 2 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32-35, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст. 173, 175, 193, 230 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба» (63250, Харківська обл., Нововодолазький р-н, с. Старовірівка, вул. Радянська, 61, ідентифікаційний код 00707219) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (03187, м. Київ, вул. Ак. Заболотного, 38, кв. 23, ідентифікаційний код 38039872) 57 007 (п'ятдесят сім тисяч сім) грн. 72 коп. пені, 10 919 (десять тисяч дев'ятсот дев'ятнадцять) грн. 04 коп. 3% річних та 1 533 (одну тисячу п'ятсот тридцять три) грн. 07 коп. судового збору.

3. Солідарно стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба» (63250, Харківська обл., Нововодолазький р-н, с. Старовірівка, вул. Радянська, 61, ідентифікаційний код 00707219) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський р-н, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, ідентифікаційний код 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (03187, м. Київ, вул. Ак. Заболотного, 38, кв. 23, ідентифікаційний код 38039872) 12 933 (дванадцять тисяч дев'ятсот тридцять три) грн. 85 коп. інфляційних втрат, 291 (двісті дев'яносто одну) грн. 79 коп. судового збору та 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) 00 коп. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 20.03.2014р.

Суддя В.А. Ярема