Ухвала суду № 37745760, 11.03.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

11 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/4909/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Вербицької Н.В.,

Федусика А.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Спеціалізованної державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального управління Міндоходів на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2013р. по справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Коблево» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Одесі Міжрегіонального управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2013р. ПАТ «Коблево» (далі Товариство) звернулось в суд із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Одесі Міжрегіонального управління Міндоходів (далі СДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що СДПІ в період з 01.07.2010р. по 31.07.2010р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Інвесттрейд» за період діяльності з 01.07.2010р. по 31.07.2010р., за результатами якої складено акт перевірки №131/151-/00413966 від 12.08.2013р. у висновках якого зазначено порушення вимог податкового законодавства, в результаті чого товариством зайво віднесено до складу валових витрат, витрати на придбання цукру у ТОВ «Інвесттрейд» за 3 квартали 2010р. у загальній сумі 645833грн.

На підставі акту перевірки 27.08.2013р. СДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення №0000151510 про визначення ПАТ «Коблево» грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 161458,75грн. та №0000141510 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 201822,50грн.

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення, проте рішенням СДПС з ОВП у м.Одесі міжрегіонального Головного управління Міндоходів скарга залишена без задоволення.

Представник Товариства зазначає, що реальність господарських відносин між контрагентами підтверджена відповідним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а тому посилаючись на зазначені обставини просить позов задовольнити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2013р. позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Миколаївського управління Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 27.08.2013р. №0000141510 та №0000151510.

Стягнуто з Державного бюджету на користь публічного акціонерного товариства «Коблево» сплачений судовий збір в сумі 458,81грн.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм права. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

За правилами ст.200КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у Товариства наявні всі необхідні первинні документи, що підтверджують право на податковий кредит та валові витрати. СДПІ не надано доказів, які спростовують реальність господарських операцій, а тому платник податків не може бути позбавлений права на цей податковий кредит та валові витрати. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що з моменту подання позивачем декларації з податку на додану вартість за липень 2010р. і до моменту прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, пройшло більше ніж 1095 днів, що унеможливлює прийняття податкового повідомлення-рішення.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі документальної позапланової виїзної перевірки Товариства та акту №131/151-/00413966 від 12.08.2013р. СДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.08.2013р. за №0000151510 (а.с.48) про визначення ПАТ «Коблево» грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 161458,75грн. та №0000141510 (а.с.46) про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 201822,50грн.

Підставою прийняття податкових повідомлень-рішень стали висновки СДПІ згідно яких встановлено порушення вимог податного законодавства, які полягають у тому, що в господарських операціях по «другому ланцюгу» постачальників діяли особи, які не мали на меті реального настання правових наслідків, а тому підприємством ПАТ «Коблево» зайво віднесено до складу валових витрат, витрати на придбання у ТОВ «Інвесттрейд» товарно-матеріальних цінностей.

Вирішуючи питання правомірності ухвалення податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції виходив з наступного.

Даючи оцінку висновкам СДПІ, суд першої інстанції виходив з того, що ч.1 ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В судовому засіданні встановлено, в липні 2010р. Товариство придбало у підприємства ТОВ «Інвесттрейд» 100т. цукру, на загальну суму 775000грн., та перерахувала її на користь контрагента, з яких 129166,67грн. ПДВ.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, Затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №164/704 (надалі Положення). Відповідно до п.2.1 ст.2 Положення, «первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Факт господарської операції підтверджується наданими до справи первинними бухгалтерськими документами: - рахунок-фактура №439 від 15.07.2010р. (а.с.64); - податкова накладна №388 від 15.07.2010р. на суму 775000 з ПДВ (а.с.65); - видаткова накладна №388 від 15.07.2010р. (а.с.66); - товаротранспортна накладна (а.с.67).

Як вірно зазначено судом першої інстанції, вказані витрати Товариство відобразило у власному податковому обліку за липень 2010р. (податок на додану вартість) та за 3 квартал 2010р. (податок на прибуток підприємств).

Що стосується посилань відповідача про те, що у ланцюгу відносин ТОВ «Інвесттрейд» є підприємство ТОВ «Кондитерська фабрика «ласощі», яке має сумнівну податкову репутацію, а тому правочин між Товариством та його контрагентом підпадають під ознаки нікчемності, то на думку суду першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, таке посилання не є обгрунтованим, виходячи з того, що порушення податкового законодавства по другому ланцюгу не може впливати на господарську діяльність позивача і відповідно визнання нікчемним правочину укладеного між Товариством та ТОВ «Інвесттрейд».

За правилами ч.1,2 ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

З наведеної норми вбачається, що укладання угоди без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є ознакою фіктивного правочину, а відповідно до вказаної статті такий правочин може бути визнаний недійсним лише в судовому порядку.

Відповідно до ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки ні в суді першої інстанції, а ні в суді апеляційної інстанції відповідачем не доведено належними доказами нікчемність господарської операції та відповідно правомірності свого рішення, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильно вирішив, що висновки СДПІ про заниження податку на прибуток підприємства та заниження грошового зобов'язання з ПДВ є безпідставними та необґрунтованими, а тому прийняті з цих підстав спірні податкові повідомлення-рішення є незаконними.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду постановлена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.197,198,200,206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованної державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Одесі Міжрегіонального управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2013р. - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: Н.В. Вербицька

А.Г. Федусик