Ухвала суду № 37743073, 19.03.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.

Суддя-доповідач - Бишов М. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 року справа №805/13736/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Бишова М.В.,

суддів Яманко В.Г., Компанієць І.Д.

при секретарі Іллінові О.Є.

з участю представника відповідача Берюха О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року по справі №805/13736/13-а за позовом Державної судової адміністрації України до Державної виконавчої служби України про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

Державна судова адміністрація України (далі - ДСА України) звернулася до суду із позовом до Державної виконавчої служби України (далі ДВС України) про визнання дій щодо накладення постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України Кушнір Л.В. у виконавчому провадженні №7439880 на ДСА України штрафу у розмірі 680 грн протиправними та скасування зазначеної постанови.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України Кушнір Л.В. від 23.08.2013р. (яка отримана позивачем 12.09.2013р.) на ДСА України за невиконання без поважних причин рішення Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2008р. накладено штраф у розмірі 680 грн. Постанова мотивована тим, що 14.05.2008р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Кушнір Л.В. на підставі виконавчого листа №2-а-2221, виданого Донецьким окружним адміністративним судом від 09.04.2008р., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою ДСА України встановлено семиденний строк для добровільного виконання рішення суду (виконавче провадження №7439880). 25.07.2013р., зважаючи на відсутність підтверджень з боку боржника щодо виконання судового рішення, до ДСА України направлено вимогу №107/6 про виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2008р. до 29.07.2013р., однак зазначена вимога була отримана лише 31.07.2013р. 02.08.2013р. державним виконавцем було направлено вимогу повторно про виконання вищевказаної постанови у строк до 09.08.2013р., вимогу ДСА України отримала 15.08.2013р.

Позивач вважав, що вказані вимоги не могли бути виконані позивачем в строк, встановлений ДВС України.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року позов ДСА України задоволений, внаслідок чого визнані протиправними дії ДВС України щодо накладення постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. у виконавчому провадженні №7439880 на ДСА України штрафу у розмірі 680 грн та вказана постанова скасована.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні вимог позивача у повному обсязі. В апеляційній скарзі вказав, що 01.12.2008р., 06.03.2012р., 21.12.2012р. вимогами державного виконавця позивача було зобов'язано виконати рішення суду та попереджено про наслідки його невиконання, однак, протягом зазначеного періоду рішення суду боржником не виконано, інформаційними листами Державної судової адміністрації України було проінформовано державного виконавця про підстави невиконання рішення суду. За приписами ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону. Вважає, що за таких обставин підстав для невинесення постанови про накладення штрафу з примусового виконання виконавчого документа не вбачається.

Представники відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити її у повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, надав клопотання про розгляд справи у його відсутність, що дає суду право розглянути справу у відсутність представника позивача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Позивач - Державна судова адміністрація України, згідно з п.1 Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженим Рішенням Ради суддів України від 22 жовтня 2010 року №12, є органом в системі судової влади, діяльність якого підзвітна з'їзду суддів України. ДСА України здійснює організаційне забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів, представляє суди у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування в межах повноважень, установлених законом.

Відповідач - Державна виконавча служба України, відповідно до п. 1 Положення про Державна виконавча служба України (ДВС України), затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №385/2011 (далі - Положення №385), є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - виконання рішень) відповідно до законів.

Згідно з ч. 3 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. №606-ХІV (далі - Закон №606) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону №606 передбачено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до Закону України «Про державну виконавчу службу» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Виходячи зі змісту ч.1 ст.6 Закону №606 державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо забезпечення благоустроєним житлом судді Апеляційного суду Донецької області Калініч Н.І., зобов'язано Державну судову адміністрацію України у шестимісячний термін забезпечити за рахунок коштів державного бюджету придбання трикімнатної квартири для судді Апеляційного суду Донецької області Калініч Н.І. за ціною, яка складає 1 036 850 грн (а.с.46-50).

Донецьким окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист від 09 квітня 2008 року, в якому вказано «зобов'язати Державну судову адміністрацію України у шестимісячний термін забезпечити за рахунок коштів державного бюджету придбання трикімнатної квартири для судді Апеляційного суду Донецької області Калініч Н.І. за ціною, яка складає 1 036 850 грн» (а.с.51).

Зазначений виконавчий лист передано для виконання до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби та постановою від 14 травня 2008 року відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 2-а-2221 (а.с.52,70).

Відповідач звертався до Донецького окружного адміністративного суду з заявою про зміну способу та порядку виконання рішення суду від 11 квітня 2013р. №К-5461/5-107/6 (з урахуванням такого звернення виконавче провадження було зупинено постановою від 11 квітня 2013 року) (а.с.53-54,97).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2013р. по справі №2-а-2221/07 відмовлено в задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду від 11 квітня 2013р. №К-5461/5-107/6 (постановою державного виконавця від 21 червня 2013 року було поновлено виконавче провадження). Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2013р. ухвала суду першої інстанції була залишена без змін (а.с.55-56,104).

З аналогічною заявою до суду зверталась також й ОСОБА_5, однак, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 липня 2013р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду, у задоволенні заяви було відмовлено (а.с.61-63).

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, відповідачем надсилалась до ДСА України вимога державного виконавця від 01 грудня 2008 року №К-16070-25. У вказаній вимозі відповідач посилається на Закон України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», та вказує, що ним було передбачено за бюджетною програмою 0501180 «Придбання (будівництво) житла для суддів Апеляційного суду України, апеляційних і місцевих судів» Державній судовій адміністрації України 30 000 000 грн (а.с.71).

Відповідачем на письмовий запит ОСОБА_5 було надано відповідь від 10 грудня 2008 року №13048-0-37-08-25, у якій вказано, що в ході виконання виконавчого провадження державним виконавцем встановлено, що відповідно до ст. 95 Конституції України, ст. 7 Бюджетного кодексу України визначено цільове використання бюджетних коштів. Тобто, кошти бюджету, які отримують фізичні особи, надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів. Також зазначено, що стягнення знаходиться в реєстрі виконавчих документів щодо стягнення коштів на придбання квартири за номером 41 і буде виконано в порядку черговості та відповідно до бюджетної програми 0501180 «Придбання (будівництво) житла для суддів Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів» (а.с.73,76-77).

Позивачем на вимогу від 01 грудня 2008 року було надіслано відповідачу лист від 04 грудня 2008 року №17-8374/08, в якому зазначено, що станом на 01 грудня 2008 року за бюджетною програмою 0501180 профінансовані видатки у сумі 8 850 тис грн, листом від 19 листопада 2008 року № 17-7768/08 Державною судовою адміністрацією України надані реквізити та номер рахунку бюджетної програми 0501180, з якого можна списати грошові кошти для придбання суддям житла за рішеннями судів (а.с.89-80).

Аналогічні вимоги про необхідність виконання рішення суду надсилались відповідачем 06 березня та 21 грудня 2012 року (а.с.88-90).

ДСА України було направлено на адресу відповідача листа від 12 грудня 2012 року №10-6998/12, в якому зазначено, що кошти будуть використані для погашення заборгованості за виконавчими листами у порядку черговості згідно реєстру виконавчих документів по стягненню коштів на користь суддів, який складено у порядку надходження виконавчих документів на виконання та з урахуванням наявності коштів, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік (а.с.92).

Відповідачем на адресу ДСА України направлено вимогу від 25 липня 2013 року №107/6 (є спірною у даній справі), якою зобов'язано боржника - Державну судову адміністрацію України в строк до 29 липня 2013 року виконати в повному обсязі рішення суду, за яким видано виконавчий лист Донецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2008 року №2а-2221/2007 про зобов'язання Державної судової адміністрації України у шестимісячний термін забезпечити за рахунок коштів державного бюджету придбання трикімнатної квартири для судді Апеляційного суду Донецької області Калініч Н.І. за ціною, яка складає 1 036 850 грн, та надати до відділу підтверджуючі документи щодо його повного та фактичного виконання. У вимозі встановлений строк для виконання до 29 липня 2013 року, однак, вказана вимога отримана позивачем тільки 31 липня 2013 року (а.с.12).

За тим же номером, датовану 02 серпня 2013 року вказану вимогу відповідачем повторно направлено в ДСА України та надано строк для її виконання до 09 серпня 2013 року (також є спірною у даній справі). Вказана вимога отримана позивачем тільки 15 серпня 2013 року (а.с.13).

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону №606 сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Відповідно до п. 13 ч. 3 ст. 11 Закону №606 державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 89 Закону №606, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Як вбачається з вказаних правових норм, однією з обов'язкових підстав накладення штрафу є невиконання рішення без поважних причин.

Не з'ясувавши поважність причин невиконання позивачем вимоги №107/6, без надання можливості позивачу надання пояснень з цього приводу, відповідачем 23 серпня 2013 року винесено постанову про накладення штрафу, якою за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, накладено штраф у розмірі 680 грн (а.с.11).

Вказана постанова отримана позивачем 12 вересня 2013 року, про що свідчить вхідний штамп на супровідному листі від 02 вересня 2013 року №К-5461/5-107/6 (а.с.10).

Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року №4901-VІ (далі - Закон №4901), який набрав чинності з 01 січня 2013 року та постановою Кабінету міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» (далі - Порядок № 845).

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону № 4901, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до п. 25 Порядку № 845, у разі наявності у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів з боржника (виконання рішень суду про стягнення коштів з боржника) здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому пункти 24 - 34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми.

Згідно з додатком № 3 «Розподіл видатків Державного бюджету України на 2013 рік» до Закону України «Про Державний бюджет на 2013 рік», визначена бюджетна програма 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів» у сумі 10 млн. грн.

Виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2008 року передбачає придбання житла для судді Калініч Н.І.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що виконання вищевказаної постанови суду має здійснюватись за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів».

Як вбачається з матеріалів справи, вказане не заперечується й відповідачем, який під час надання відповіді ОСОБА_5 10 грудня 2008 року безпосередньо вказав, що кошти бюджету, які отримують фізичні особи надаються ним через розпорядника бюджетних коштів та за приписами ст. 95 Конституції України мають цільове використання.

При цьому, позивачем було направлено в ДВС України лист від 30 серпня 2013 року, в якому повідомлено, що ДСА України звернулася до Державної казначейської служби України з листом про надання роз'яснення щодо порядку виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2008 року. Вказаний лист було направлено у зв'язку з надходженням вимоги від 02 серпня 2013 року (а.с.14). Про вказане свідчить й сам лист від 30 серпня 2013 року №10-4843/13, направлений до Державної казначейської служби України (а.с.15).

Таким чином, позивач фактично був позбавлений можливості для належного та своєчасного реагування на вимоги №107/6 від 25 липня 2013 року та від 02 серпня 2013 року, оскільки останні були отримані ним пізніше, ніж у строк, встановлений для їх виконання, а саме, 31 липня та 15 серпня 2013 року відповідно, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, відповідачем не враховано, що за приписами ст. 89 Закону № 606 однією з умов накладення штрафу на боржника є відсутність поважних причин невиконання рішення, а у позивача такі поважні причини наявні.

Суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем неправомірно було винесено постанову від 23 серпня 2013 року про накладення штрафу в розмірі 680 грн.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196-198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року по справі №805/13736/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року по справі №805/13736/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання ухвали у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена 19 березня 2014 року.

Колегія суддів М.В.Бишов

В.Г. Яманко

І.Д. Компанієць