Постанова № 37743058, 19.03.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2014 р. Справа № 902/1698/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демидюк О.О.

судді Бригинець Л.М. ,

судді Огороднік К.М.

при секретарі Головченко Д.М.

За участю представників:

позивача - Ященко Р.Ю. (довіреність №14-51 від 22.03.2013 року)

відповідача - Слодецький О.В. (довіреність №448-А від 01.10.2013 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Вінницької області від 06.02.14 року у справі №902/1698/13

Позивач: Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ

Відповідач: Дочірнє підприємство "Теплокомуненерго МАЯК" публічного акціонерного товариства "Маяк"

про стягнення 547 700,34 грн. заборгованості згідно договору поставки природного газу

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 06.02.14 року у справі №902/1698/13 (суддя Нешик О.С.) позов задоволено частково, стягнуто з дочірнього підприємства "Теплокомуненерго Маяк" публічного акціонерного товариства "Маяк" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 49403,67 грн 3% річних; 71937,85 грн пені; 166447,78 грн штрафу та 10523,50 грн витрат, понесених в зв'язку зі сплатою судового збору.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, в сумі 11505,25 грн; пені в розмірі 81193,57 грн., штрафу в сумі 166447,77 грн., та 764,45 грн., 3% річних відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що споживачами теплової енергії, яку виробляє відповідач, є переважно населення, а також збитковість господарської діяльності відповідача у зв'язку з наявністю значної заборгованості споживачів за поставлену енергію.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Вінницької області Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" оскаржило його в апеляційному порядку. У своїй апеляційній скарзі позивач просить суд рішення господарського суду Вінницької області від 06.02.14 року у справі №902/1698/13, в частині, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 71937,85 грн., пені та 166 447,77 грн., штрафу скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 71937,85 грн., пені та 166 447,77 грн., штрафу у стягненні яких було відмовлено, в іншій частині рішення господарського суду Вінницької області від 06.02.14 року у справі №902/1698/13 залишити без змін.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду №902/1698/13 від 04.03.2014 року прийнято до провадження апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Вінницької області від 06.02.14 року у справі №902/1698/13.

Відповідачем подано суду відзив на апеляційну скаргу (вх. №5576/14 від 18.03.2014 року), в якому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду, неодноразово заслухала представників сторін, вивчила та дослідила матеріали справи та наявні в ній докази, розглянула матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, відзив на апеляційну скаргу, перевірила правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, та прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 вересня 2011 року ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Дочірнє підприємство "Теплокомуненерго Маяк" Публічного акціонерного товариства "Маяк" уклали договір про купівлю-продаж природного газу №14/2315/11 (далі Договір), згідно якого продавець зобов'язався передати у власність покупця у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", далі - газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Пунктом 5.2 договору сторони визначили, що ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1091,00 грн з урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Відповідно до п.6.1 договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 договору сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

11 жовтня 2011 року стронами укладена Додаткова угода №1 до Договору на купівлю-продаж природного газу № 14/2315/11 від 30.09.2011 року, якою вони погодили викласти п. 5.2 Договору в наступній редакції: 5.2. Ціна за 1000 куб. м природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, становить 1091,00 грн з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 1309,20 грн.

01.08.2012 року укладена Додаткова угода №2 до Договору на купівлю-продаж природного газу № 14/2315/11 від 30.09.2011р., якою Сторони погодили по тексту договору слова Дочірнє підприємство "Теплокомуненерго Маяк" Відкритого акціонерного товариства "Маяк" замінити словами Дочірнє підприємство "Теплокомуненерго Маяк" публічного акціонерного товариства "Маяк".

01.08.2012 року укладена Додаткова угода №3 до Договору на купівлю-продаж природного газу №14/2315/11 від 30.09.2011, якою Сторони погодили викласти п.5.2 Договору в наступній редакції: "5.2. Ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1091,00 грн з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1091,00 грн, крім того ПДВ - 20%-218,20, всього з ПДВ - 1309,20 грн.

26 червня 2012 року господарським судом Вінницької області розглянуто спір у справі №18/36/2012/5003 за позовом ПАТ Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", до дочірнього підприємства "Теплокомуненерго Маяк" відкритого акціонерного товариства "Маяк" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за спожитий природний газ згідно договору №14/2315/11 від 30.09.2011 року.

Частиною 2 статті 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, рішенням суду від 26.06.2012 року у справі №18/36/2012/5003 встановлено, що протягом жовтня 2011 року позивач згідно акту приймання-передачі природного газу від 31.10.2011 року поставив, а відповідач прийняв природний газ обсягом 1499750 тис. куб. метрів на загальну суму 1963472,72 грн. Відповідач свої зобов'язання виконав частково, сплативши 1124335,77 грн.

З урахуванням вставлених обставин, рішенням суду від 26.06.2012 року стягнуто з дочірнього підприємства "Теплокомуненерго Маяк" відкритого акціонерного товариства "Маяк" на користь ПАТ Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 839136,95 грн основної заборгованості за спожитий газ у жовтні 2011 року; 79427,76 грн пені, нарахованої за період з 14.11.2011 по 14.05.2012; 15479,45 грн 3% річних за період з 14.11.2011 по 14.05.2012; суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, в розмірі 11335,22 грн, нарахованої за період з 14.11.2011 по 14.05.2012 рр. та 93739,59 грн штрафу.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідач основний борг за зобов'язанням зі сплати за природний газ, отриманий у жовтні 2011 року згідно акту приймання-передачі від 31.10.2011 року, остаточно погасив 21.12.2012 року.

26 листопада 2012 року, 27 листопада 2012 року, 30 листопада 2012 року та 31 грудня 2012 року між сторонами підписані акти приймання-передачі природного газу, спожитого з вересня 2012 року по грудень 2012 року на загальну суму 8193408,25 грн (а.с.22-25).

Неналежне виконання відповідачем зобов'язання згідно договору №14/2315/11 від 30.09.2011 стосовно вчасної оплати за отриманий товар стало підставою до звернення з даним позовом до суду про стягнення 50168,12 грн 3% річних, нарахованих за періоди з 15.05.2012 по 21.12.2012рр., з 15.10.2012 по 20.12.2012 рр., з 15.11.2012 по 21.12.2012рр., з 15.12.2012 по 29.12.2012рр., з 15.01.2013 по 02.10.2013; 153131,42 грн пені за період з 04.12.2012 по 20.12.2012рр., з 15.12.2012 по 29.12.2012рр., з 15.01.2013 по 14.07.2013рр.; 11505,25 грн інфляційних втрат за період з вересня 2012 по січень 2013; 332895,55 грн штрафу (а.с.9-11).

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що вищенаведені умови договору щодо своєчасного здійснення розрахунків, були порушені відповідачем, хоча на час звернення з даним позовом до суду заборгованість за переданий природний газ за договором була погашена.

Таким чином, згідно встановлених обставин справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором №14/2315/11 від 30.09.2011 року.

За порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором, у відповідності до ст.625 ЦК України, ст.ст.611,549 ЦК України та пункту 7.2. договору, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 80 365,50 грн. інфляційних та 39 478,86 грн. 3% річних (розрахунок, а.с.10-12).

Встановивши обставини справи, місцевий господарський суд дійшов висновку, що при здійсненні розрахунків позивачем проігноровані положення діючого законодавства, згідно яких: "...моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора" (п.30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"). Таким чином день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (абз.1 п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013).

Також позивачем не враховано, що оскільки у пункті 6.1 укладеного між сторонами договору зобов'язання стосовно остаточного розрахунку за отриманий газ визначено до настання 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу, - то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну - тобто 13 число (абз.2 п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013).

Також нарахувавши пеню та 3% річних ПАТ "НАК "Нафтогаз України" не дотримано вимоги частини 5 статті 254 ЦК України, згідно яких: "Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день." Так, зокрема, нараховуючи 3% річних в зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання за вересень 2012 року позивачем визначений початок строку нарахування зазначеної суми - з 15 жовтня 2012 року, тоді як відповідно до ч.5 ст.254 ЦК України правомірним є розрахунок починаючи з 16 жовтня 2012 року.

Визначаючи суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів згідно зобов'язань за вересень 2012 року (з урахуванням здійсненої повної оплати заборгованості в сумі 553588,67 грн - 20 грудня 2012 року) позивачем розрахована інфляція за період з 16.09.2012 по 15.12.2012рр.; за зобов'язання за жовтень 2012 року інфляційні нараховані за період з 16.10.2012 по 15.12.2012 та визначені у розмірі 4152,26 грн; за зобов'язання за листопад 2012 року позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні в розмірі 5138,64 грн., за період з 16.11.2012 по 15.12.2012рр., що не відповідає висновкам, викладеним у абзаців 2, 3 п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року. Так, відповідно до даних роз'яснень: "Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція)."

З урахуванням зазначених роз'яснень місцевий господарський суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів згідно зобов'язань за вересень 2012 року тільки за листопад 2012 року. Разом з цим, індекс інфляції у листопаді 2012 року склав 99,9 (тобто мала місце дефляція). За таких обставин суд вважає, що вимога позивача стосовно стягнення інфляційних за цей період задоволенню не підлягає.

Враховуючи, що відповідач повністю розрахувався за зобов'язання за жовтень 2012 року - 21 грудня 2012 року, суд вважає, що нарахування інфляційних в даному випадку є неправомірним. Оскільки (як уже зазначено вище) інфляційні мають нараховуватись починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, тобто: платіж мав бути здійснений у листопаді, інфляційні можуть нараховуватись починаючи з грудня. Разом з цим: "Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції." Борг за зобов'язання за жовтень на кінець грудня 2012 року дорівнював нулю, тому і розмір інфляційних за даний період (тобто за грудень 2012 року) теж дорівнюють нулю, а не 4152,26 грн, як визначено позивачем.

З аналогічних підстав не підлягає стягненню визначена позивачем сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, нарахована за отриманий у листопаді 2012 року газ за період з 16.11.2012 по 15.12.2012 (а.с.10) в розмірі 5138,64 грн.

Враховуючи вищевикладені висновки місцевий господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні позову в частині стягнення суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 11505,25 грн., слід відмовити.

Здійснивши перевірку правильності нарахування позивачем 3% річних та суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, суд першої інстанції дійшов висновку, що правомірним є вимога стосовно стягнення 3% річних, заявлена до стягнення в зв'язку з невчасним погашенням заборгованості за жовтень 2011 року, - за період з 15.05.2012 по 20.12.2012 в сумі 13546,61 грн; за вересень 2012 року - за період з 16 жовтня 2012 по 19.12.2012 в розмірі 2949,45 грн; за зобов'язання з жовтень 2012 року - за період з 15.11.2012 по 20.12.2012 в сумі 4080,80 грн; за листопад 2012 року - за період з 15.12.2012 по 28.12.2012 в сумі 2482,35 грн., та за грудень 2012 року - за період з 15.01.2013 по 01.10.2013 в розмірі 26344,46 грн. Таким чином позов в частині стягнення 3% річних підлягає задоволенню в сумі 49403,67 грн., а у позові стосовно стягнення 764,45 грн., слід відмовити.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Пунктом 7.2 договору №14/2315/11 від 20.09.2011 сторони визначили, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 року, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Щодо доводів апелянта викладених ним в апеляційній скарзі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до пп.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст.83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, причиною невиконання відповідачем грошового зобов'язання, є збитковість господарської діяльності відповідача у зв'язку з наявністю значної заборгованості споживачів за поставлену енергію.

Відповідач обґрунтовуючи неможливість належного виконання умов договору, послався на складний фінансовий стан підприємства обумовлений наступними обставинами:

- наявність невідшкодованої різниці в тарифах за 2011 рік, що підтверджується витягом з протоколу засідання територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу Вінницької області №29 від 22 квітня 2013 року, відповідно до якого, узгоджено обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялась, транспортувалась та постачалась населенню ДП "Теплокомуненерго Маяк" ПАТ "Маяк" за 2011 рік у розмірі 472 078,39 грн;

- наявність невідшкодованої різниці в тарифах за 2012 рік, що підтверджується витягом з протоколу засідання територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу Вінницької області №29 від 22 квітня 2013 року, відповідно до якого, узгоджено обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялась, транспортувалась та постачалась населенню ДП "Теплокомуненерго Маяк" ПАТ "Маяк" за 2012 рік у розмірі 10 817 516,54грн;

- наявність невідшкодованої різниці в тарифах за 9 місяців 2013 року, що підтверджується витягом з протоколу засідання територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу Вінницької області №33 від 31 жовтня 2013 року, відповідно до якого, узгоджено обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялась, транспортувалась та постачалась населенню ДП "Теплокомуненерго Маяк" ПАТ "Маяк" за 9 місяців 2013 року у розмірі 8 296 319,81 грн;

- наявність заборгованості населення перед Підприємством з оплати послуг теплопостачання, яка станом на 27.01.2014 становить 1829792,35 грн, що підтверджується довідкою № 50 від 28.01.2014, підписаною головним бухгалтером ДП "Теплокомуненерго Маяк" ПАТ "Маяк";

- наявність заборгованості бюджетних установ перед Підприємством з оплати послуг теплопостачання, яка станом на 27.01.2014 становить 1 120 044,70 грн, що підтверджується довідкою № 49 від 28.01.2014, підписаною головним бухгалтером ДП "Теплокомуненерго Маяк" ПАТ "Маяк";

Крім іншого, сплата надмірно великих штрафних санкцій в даному випадку зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інші інтереси, зокрема, можливість вчасного та якісного надання населенню послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Також Колегія суддів звертає увагу на те, що станом на момент подачі позовної заяви до суду першої інстанції, основна заборгованість згідно договору №14/2315/11 від 30.09.2011 за спожитий газ у жовтні 2011 року, вересні 2012 року - грудні 2012 року відповідачем була погашена у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 06.02.14 року у справі №902/1698/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Вінницької області від 06.02.14 року у справі №902/1698/13 - залишити без задоволення.

2. Справу №902/1698/13 повернути до господарського суду Вінницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом XII-1 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Бригинець Л.М.

Суддя Огороднік К.М.