Рішення № 37740482, 21.03.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1016/2304/12 Головуючий у І інстанції Тандир О.В.Провадження № 22-ц/780/1990/14 Доповідач у 2 інстанції СавченкоКатегорія 18 21.03.2014

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 березня 2014 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Даценко Л.М., Сержанюка А.С.,

при секретарі Ромашиній І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 18 травня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и л а:

У вересні 2012 року ПАТ «Сведбанк» звернувся до суду із вказаним вище позовом, який мотивував тим, що 17 травня 2006 року між ЗАТ «ТАС-Інвестбанк» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір з послідуючими змінами і доповненнями, за яким остання отримала на споживчі потреби кошти в гривневому еквіваленті в розмірі 42013267,54 грн. терміном до 16 травня 2011 року із розрахунку 14 % річних. На забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту між банком і відповідачкою ОСОБА_2 29 листопада 2006 року було укладено договір іпотеки, згідно якого відповідачка передала в іпотеку належну їй земельну ділянку площею 8,3244 га, розташованої на території Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області кадастровий № 3222783200:03:009:0054.

Вказував, що за умовами кредитного договору позичальниця ОСОБА_1 мала повертати кредит щомісячними платежами, однак після закінчення терміну надання кредиту кошти в повному обсязі не повернула, має заборгованість розмірі 35288959 гривень 08 коп, з яких тіло кредиту - 14313462 гривні 10 коп., відсотки - 15559071 гривень 92 коп., пеня - 5416425 гривень 06 коп. Посилаючись на ст.ст.572,575 ЦК України, ст.ст.33,37,39 Закону України «Про іпотеку» та умови кредитного договору, банк просив в рахунок погашення боргу в розмірі 35288959 гривень 08 коп звернути стягнення на предмет іпотеки у вигляді земельної ділянки площею 8,3244 га на території Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження та стягнути судові витрати.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 18 травня 2013 року позов задоволено в повному обсязі.

ОСОБА_1 як особа, яка не брала участь у справі, проте вважає, що суд вирішив питання про її права і обов'язки, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення і неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі.

Судом першої інстанції встановлено і вбачається з матеріалів справи, що 17 травня 2006 року між ЗАТ «ТАС-Інвестбанк», правонаступником якого є позивач, і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір з послідуючими додатковими угодами в кількості 17 угод, згідно яких позичальниця ОСОБА_1 отримала в банку на споживчі потреби кредит готівкою у гривневому еквіваленті в розмірі 42013267,54 грн. терміном до 16 травня 2011 року зі сплатою 14 % річних. Повернення кредиту згідно п.4.1 договору передбачено шляхом внесення позичальником коштів не пізніше 16 травня 2011 року (а.с.9-18).

На забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту між банком і відповідачкою ОСОБА_2 29 листопада 2006 року було укладено договір іпотеки, згідно якого відповідачка передала в іпотеку належну їй земельну ділянку площею 8,3244 га, розташовану на території Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області кадастровий № 3222783200:03:009:0054. Згідно пунктів 4.1 іпотечного договору банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, в тому числі прострочення платежів.

Також, судом встановлено, що позичальниця ОСОБА_1 не виконала обов'язків, після закінчення терміну надання кредиту до 16 травня 2011 року кошти не повернула, станом на 16 серпня 2012 року має заборгованість за кредитом в розмірі 35288959 гривень 08 коп, з яких тіло кредиту - 14313462 гривні 10 коп., відсотки - 15559071 гривень 92 коп., пеня - 5416425 гривень 06 коп., що стверджується розрахунком боргу (а.с.35-37).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позичальниця ОСОБА_1 не виконала передбачених кредитним договором обов'язків по поверненню кредиту, після закінчення терміну його надання у строк до 16 травня 2011 року кошти у повному обсязі не повернула, має заборгованість, що у свою чергу порушує права банку, які підлягають до захисту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

За положеннями ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (ч.1). Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду (ч.3).

Проте, задовольняючи позов і звертаючи стягнення на предмет іпотеки, суд всупереч положенням ч.1 ст.39 Закону України «Про іпотеку», суд не зазначив у рішенні: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду зазначивши загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки.

Доводи апеляційної скарги про незаконність рішення у зв'язку із незалученням до участі у справі у якості 3-ї особи позичальницю ОСОБА_1 необгрунтовані, поскільки вимоги про зверненя стягнення на предмет іпотеки пред'явлені до належної сторони, а саме іпотекодавця і власника майна - ОСОБА_2

Твердження апелянта ОСОБА_1 про відсутність у справі доказів про фактичне отримання нею кредитних коштів, колегія суддів не приймає до уваги як безпідставні. З матеріалів справи вбачається, що 17 травня 2006 року ОСОБА_1 уклала кредитний договір, а пізніше за період із 25 травня 2006 року по 11 лютого 2009 року уклала ще 17 додаткових договорів, які підтверджують факт отримання кредитиних коштів. За період до листопада 2008 року включно ОСОБА_1 здійснила погашення тіла кредиту в розмірі 27699805,44 гривні і відсотків в розмірі 100000 доларів США (а.с.35-36). Отже, послідовність та узгодженість дій позичальниці ОСОБА_1, в тому числі по підписанню додаткових договорів до кредитного договору в значно пізніший термін, часткове погашення кредиту, свідчить про визнання останнім факту отримання кредитних коштів.

Крім того такі твердження апелянта ОСОБА_1 спростовуються її заявами на видачу готівки в кількості 14 заяв з відмітками про отримання коштів (т.1 а.с.232-248) та випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 за кредитиним договором № 594-Ф (т.2 а.с.27-430).

Посилання апелянта на недоведеність факту правонаступництва між позивачем і ЗАТ «ТАС-Інвестбанк» надумані і спростовуються наданим банком Статутом ПАТ «Сведбанк», відповідно до пунктів 1.1-1.2 якого ПАТ «Сведбанк» є правонаступаником Приватного акціонерного товариства «Сведбанк Інвест», яке раніше мало назву ЗАТ «ТАС-Інвестбанк».

Колегія суддів не приймає до уваги як необгрунтовані посилання апелянта на рішення Апеляційного суду м.Києва від 16 січня 2014 року, яке не існувало на момент ухвалення рішення в даній справі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 18 травня 2013 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки змінити, виклавши другий абзац резолютивнї частини в наступній такій редакції: «В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 594-Ф 17 травня 2006 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством «ТАС-Інвестбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» (м.Київ, вул.Новоконстантинівська 18 літера В, ІПН 19356840) та ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в розмірі 35288959 гривень 08 коп, з яких тіло кредиту - 14313462 гривні 10 коп., відсотки - 15559071 гривень 92 коп., пеня - 5416425 гривень 06 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки по іпотечному договору № 593-Ф,594-Ф/ІП-3 від 29 листопада 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округуОСОБА_3 та зареєстрованого за реєстровим № 7487, укладеним між ОСОБА_2 (АДРЕСА_2) та Закритим акціонерним товариством «ТАС-Інвестбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк», а саме земельну ділянку площею 8,3244 га, розташовану на території Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області кадастровий № 3222783200:03:009:0054, яка належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 770272, виданого 16 липня 2007 року».

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді :