Ухвала суду № 37740473, 21.03.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/3532/13-ц Головуючий у І інстанції Чіркова Г.Є.Провадження № 22-ц/780/1511/14 Доповідач у 2 інстанції СухановаКатегорія 55 21.03.2014

УХВАЛА

Іменем України

13 березня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого: Суханової Є.М.,

Суддів: Мережко М.В., Данілова О.М.,

при секретарі : Франюк Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 12 грудня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві, Публічного акціонерного товариства «Фідобанк», третя особа: ОСОБА_1 про звільнення заставного майна з під арешту , -

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що постановою державного виконавця Оболонського РУЮ в м. Києві від 13.12.12 року в інтересах стягувача ПАТ «Фідобанк» (правонаступника ПАТ «ЕрстеБанк») накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_1, у тому числі на автомобіль Нісан Тііда д.н.з. НОМЕР_1, земельну ділянку площею 0,1606 га для будівництва та обслуговування житлового будинку масив «Ягоди» с. Нові Петрівці Вишгородського району.

В позові стверджується, що зазначеним порушено права позивача, який згідно договору застави транспортного засобу від 18.04.2007 року та договору іпотеки від 14.11.2007 року має першочергове право звернути стягнення на вказане майно. Посилаючись на подачу позовів про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, у зв'язку з порушенням боржником зобов'язань по поверненню грошових коштів за кредитними договорами від 10.04.2007 року та від 14.11.2007 року, порушує питання про звільнення вказаного нерухомого майна з під арешту.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 12 грудня 2013 року у задоволенні позову відмовити.

Не погодившись з висновками наведеними в рішенні суду, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Колегія суддів вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що вона не обґрунтована та задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції було встановлено, що 14.11.2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір та договір іпотеки щодо земельної ділянки площею 0,1606 га для будівництва та обслуговування житлового будинку масив «Ягоди» с. Нові Петрівці Вишгородського району, кадастровий номер 3221886001:03:185:005.

Станом на 3.06.13 року заборгованість ОСОБА_1 за цим договором становить 772 038, 99 грн.

02.08.13 року Вишгородським районним судом Київської області відкрито провадження за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Заставна вартість предмету іпотеки становить 987 520 грн.

10.04.2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, на забезпечення виконання якого 18.04.2007 року між сторонами укладено договір застави транспортного засобу - автомобіля Нісан Тііда д.н.з. НОМЕР_1.

Станом на 12.03.13 року заборгованість ОСОБА_1 за цим договором становить 80 859,50 грн.

Заставна вартість зазначеного автомобіля становить 116150 грн.

13.12.12 року постановою ВДВС Оболонського РУЮ в м. Києві накладено арешти на майно ОСОБА_1 згідно виконавчого листа Дніпровського районного суду м.Києва від 16.03.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ерстебанк» заборгованості в розмірі 395 063 грн. 66 коп.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк.

У разі неповернення суми кредиту, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави (п. 2.16 Договору застави).

Статтею 572 ЦК України, передбачено, що в силу застави кредитор має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторам.

Статтею 589 ЦК України, закріплено право звернення стягнення на предмет застави у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, та право на задоволення в повному обсязі вимоги, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлене договором.

Відповідно до вимог ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави, здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застав зобов'язання не буде виконано у встановлений строк, якщо інше не встановлене Законом.

Як встановлено ст. 3 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки, іпотекодержатель має право задовольнити вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому Законом порядку.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Згідно із ч. 1 та 3 ст. 33 ЗУ "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав встановлених статтею 12 цього Закону, одним з яких передбачено стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 54 ЗУ «Про виконавче провадження» для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішень про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заставодержателю.

Відповідно до ч.1 ст. 60 Закону України "Про виконавче проваджен ня» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

По справі встановлено, що загальна вартість предмета застави та іпотеки 1103670 грн. перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю 772 038, 99 грн. та 80859,50 грн.

Суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що позивач своїми правами передбаченими статями 589 і 590 ЦК України не скористався, в установленому Законом порядку питання про звернення стягнення на предмет застави - автомобіль Нісан Тііда д.н.з. НОМЕР_1 не порушував.

У той же час на момент звернення до суду з цим позовом, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовом про стягнення боргу за кредитним договором та до Вишгородського районного суду Київської області з позовом про звернення на предмет іпотеки.

Таким чином, з огляду на виниклі між сторонами правовідносини та зазначенні норми Законів, право апелянта на звернення стягнення на предмет застави та іпотеки не втрачено й не порушено, а тому захисту не підлягає, коли висунуті позовні вимоги про звільнення майна з-під арешту є безпідставними та передчасними.

Відповідно до положень ч. 2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу Державної влади, органу місцевого самоврядування. Суд може захистити цивільне право або інтереси іншим способом, що встановлений договором або Законом.

За змістом вказаної норми особа, яка вважає, що її право порушене, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який, як правило, визначається спеціальним законом (Цивільний Кодекс чи інший акт цивільного законодавства), що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів,що порушених прав позивача-апелянта, які б підлягали захистові в цій справі не встановлено, а тому в позові слід відмовити.

Нових доказів або обставин, які б могли призвести до скасування рішення суду, передбачених вимогами ст. 309 ЦПК України не встановлено.

Апеляційна скарга не обґрунтована та задоволенню не підлягає.

Рішення суду обґрунтоване вимогами законодавства та зібраними доказами по справі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 293, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 12 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді

В.О.Фінагєєв