Ухвала суду № 37738312, 26.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" лютого 2014 р. м. Київ К/800/52933/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Цвіркуна Ю.І.розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01.03.2011

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012

у справі № 2а-0870/325/11

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат»

до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання дій неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Підприємство з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» (надалі - позивач) звернулося до суду з позовом до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (надалі - відповідач, Токмацька ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області) про визнання дій неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01.03.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012 позов задоволено частково, визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.12.2010 № 0000442300/0. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Частиною першою статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі, зокрема, неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної із осіб, які беруть участь у справі, що були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі постанови старшого слідчого з ОВС слідчого відділу ПМ ДПА України в Запорізькій області, у період з 13.12.2010 по 16.12.2010, проведено позапланову виїзну перевірку ЗАТ «ЗЗРК» з питань своєчасності, достовірності та повноти донарахувань та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) при здійсненні фінансово-господарських операцій по придбанню корінної (механічної) частини ШПМ БЦК-8/5х2,7 за період з 01.06.2008 по 31.12.2009.

За результатами перевірки 20.12.2009 відповідачем складено акт № 225/23/00191218 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення ЗАТ «ЗЗРК» податкового законодавства, а саме: пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.4.1 пункту7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість»), який діяв на час виникнення спірних правовідносин, що призвело до заниження податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 540 000,00 грн., у тому числі за липень 2008 року; пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.4.1 пункту7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим, завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на загальну суму 2 540 000,00 грн., у тому числі за липень 2009 року.

На підставі акта податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000442300/0 від 24.12.2010, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 7 620 000,00 грн., у тому числі 5 080 000,00 грн. за основним платежем, 2 540 000,00 за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як встановлено судами, 06.06.2008 між ТОВ «Міленіум Групп» (постачальник) та позивачем (покупець) укладено договір поставки від №12/35/2-08 корінної частини шахтопід'ємної машини ШПН БЦК-8/5х2,7 в комплекті з гальмовою системою на загальну суму 30 480 000,00 грн.

Згідно умов вказаного договору поставка товару здійснювалася залізничним і автомобільним транспортом. Виробником обладнання та вантажовідправником було ЗАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» (надалі ЗАТ «НКМЗ»).

Факт поставки обладнання підтверджується видатковою накладною № 12 від 11.06.2009 на суму 30 480 000,00 грн., у т.ч. податок на додану вартість - 5 080 000,00 грн., прибутковим ордером № 437 від 12.06.2009 про оприбуткування позивачем обладнання на склад № 11, а також дорожніми відомостями про перевезення обладнання залізничним транспортом, згідно яких вантажовідправником обладнання було ЗАТ «НКМЗ» (виробник), а одержувачем позивач.

Постачальником обладнання ТОВ «Міленіум Групп» на адресу позивача були виписані податкові накладні на загальну суму 30 480 000,00 грн., у т.ч. податок на додану вартість - 5 080 000,00 грн., від 10.07.2008 № 34 на суму 7620000,00 грн., у т.ч. податок на додану вартість - 1 270 000,00 грн., від 21.07.2008 № 38 на суму 7 620 000,00 грн., у т.ч. податок на додану вартість - 1 270 000,00 грн., від 11.06.2009 № 12 на суму 15 240 000,00грн., у т.ч. податок на додану вартість - 2 540 000,00грн.

Суми податку на додану вартість в складі ціни вказаного обладнання на підставі перелічених податкових накладних включені позивачем до податкового кредиту відповідних податкових періодів.

Згідно акта звірки взаєморозрахунків між позивачем та ТОВ «Міленіум Групп» станом на 31.12.2009 заборгованість між підприємствами відсутня.

Після закінчення будівельно-монтажних робіт у листопаді 2009 року на підставі актів приймання-передачі основних засобів від 27.11.2009, придбане обладнання введено в експлуатацію.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що факт отримання позивачем обумовленого договором обладнання та використання його у власній господарській діяльності відповідачем не заперечується. Первинні документи були предметом дослідження податковим органом під час проведення перевірки позивача, порушення порядку складення первинних документів, податкових накладних, на підставі яких відповідні суми податку на додану вартість включені підприємством до складу податкового кредиту відповідачем під час перевірки не виявлено.

Укладений позивачем договір з ТОВ «Міленіум Групп» від 06.06.2008 №12/35/2-08 не містить ознак фіктивності або нікчемності.

Посилання відповідача в акті перевірки на порушення з боку контрагента позивача, та контрагентів по ланцюгу постачання (ТОВ «ФПК «Уран» і ТОВ «Міленіум Стіл», між ТОВ «Міленіум Стіл» і ПП «Тетра Тест», між ПП «Тетра Тест» і ТОВ «Горізонт», між ТОВ «Горізонт» і ТОВ «Міленіум Групп», між ТОВ «Міленіум Групп») не знайшли свого документального підтвердження.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що порушення контрагентами позивача, у тому числі за ланцюгом постачання, податкового законодавства за загальним правилом не може призводити до недійсності всіх угод до кінцевого отримувача товару, оскільки відносини між попереднім постачальником у ланцюгу поставок не позбавляють правового значення належним чином оформлених первинних документів та не впливають на реальність господарських операцій, вчинених між кінцевим отримувачем товарів та його безпосереднім контрагентом.

На момент укладення та виконання умов згаданого договору безпосередній контрагент позивача ТОВ «Міленіум Групп» був зареєстрований як суб'єкт господарювання та перебував на обліку в податковому органі як платник податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» забороняє включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як зазначалось вище, відповідач не надав жодних доказів, які б свідчили про анулювання свідоцтва про реєстрацію контрагента позивача ТОВ «Міленіум Групп» як платника податку на додану вартість, виключення його з реєстру платників податку на додану вартість. Податкові накладні, на підставі яких позивачем включено суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту, складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про правомірність формування податкового кредиту за операцією з придбання у ТОВ «Міленіум Групп» обладнання (шахтопід'ємної машини ШПН БЦК-8/5х2,7 в комплекті з гальмовою системою), та нечинність податкового повідомлення-рішення від 24.12.2010 № 0000442300/0.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01.03.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012 у справі № 2а-0870/325/11 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв Судді(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Ю.І. Цвіркун