Ухвала суду № 37738235, 12.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" березня 2014 р. м. Київ К/800/8584/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. при секретарі судового засідання Бовкун В.В.

за участю представників сторін: позивача - Плужник О.О.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2012 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013 р.

у справі № 2а-9829/12/2070

за позовом закритого акціонерного товариства «Автоторгова група «Спецтехніка»

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2012 року закрите акціонерне товариство «Автоторгова група «Спецтехніка» (далі - позивач, ЗАТ «АТГ «Спецтехніка») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Московському районі м. Харкова), в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.08.2012р. № 0000222210 та № 0000232210.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013 р., адміністративний позов задоволено у повному обсязі: скасовано податкові повідомлення-рішення від 20.08.2012 р. № 0000222210 та № 0000232210.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач в письмових запереченнях та у судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 10.07.2012 р. по 30.07.2012 р. на підставі направлень від 10.07.2012 р. № 483, № 476, № 477, № 478, №479, № 480, № 481, № 482, від 24.07.2012 р. № 524, від 25.07.2012 р. № 528, посадовими особами ДПІ у Московському районі м. Харкова згідно статті 20, статті 77 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання була проведена планова виїзна перевірка ЗАТ «АТГ «Спецтехніка» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 31.03.2012 р., за результатами якої складено акт від 06.08.2012 р. № 1411/2210/30884849 та встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог: - підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 137.16 статті 137 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток у податковому періоді - 2010 рік у сумі 143 374 грн., у податковому періоді - ІІ-IV квартали 2011 року у сумі 44 637 грн. та завищено податку на прибуток у податковому періоді І квартал 2011 року у сумі 25 023 грн.; - підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2010 року у сумі 44 573 грн., за липень 2010 року у сумі 156 000 грн., за серпень 2010 року у сумі 68 483 грн., за жовтень 2010 року у сумі 51 285 грн., за листопад 2010 року у сумі 15 591 грн., за січень 2011 року у сумі 3 000 грн., за вересень 2011 року у сумі 156 233 грн., за грудень 2011 року у сумі 210 884 грн., та завищено у січні 2012 року у сумі 58 грн.

На підставі зазначеного акту податкової перевірки відповідачем 20.08.2012 р. винесені податкові повідомлення-рішення: № 0000222210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 983 533,50 грн., з яких 705 991 грн. за основним платежем та 267 542,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000232210, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 198 831,50 грн., з яких 162 988 грн. сума основного платежу та 35 843,50 грн. розмір штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Як вбачається з акту перевірки № 1411/2210/30884849 від 06.08.2012 р. підставою для донарахування позивачу зазначених податкових зобов'язань слугували висновки перевіряючих про неправомірність формування позивачем складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам з ТОВ «ІНТЕХЛІС», ТОВ «Брокер-класік», ТОВ «ТЕХЦЕНТР «ВЕКТОР», ПП «Дім споживчого побуту - Бріз» за період з березня 2010 року по січень 2012 року.

Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що матеріалами справи підтверджується належним чином та в повному обсязі виконання укладених позивачем зі своїми контрагентами - ТОВ «ІНТЕХЛІС», ТОВ «Брокер-класік», ТОВ «ТЕХЦЕНТР «ВЕКТОР», ПП «Дім споживчого побуту - Бріз» правочинів, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Спірні правовідносини на час їх виникнення регулювалися нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Законом України «Про податок на додану вартість» та Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або не матеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії , з урахувань обмежень, установленими пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Згідно із пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на догану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податкова накладна повинна містити: порядковий номер, дату виписки, назву юридичної особи, податковий номер, місцезнаходження юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, опис (номенклатуру) товарів (робіт) та їх обсяг та ціну поставки.

Згідно із підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з безпосереднім придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи викладені норми податкового законодавства України, судами попередніх інстанцій вірно зазначено про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Крім того, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, у перевіреному податковим органом періоді позивачем, в межах своєї господарської діяльності, було укладено ряд договорів купівлі-продажу, поставки та про надання послуг зі своїми контрагентами - ТОВ «ІНТЕХЛІС», ТОВ «Брокер-класік», ТОВ «ТЕХЦЕНТР «ВЕКТОР», ПП «Дім споживчого побуту - Бріз».

Так, 15.03.2010 р. між позивачем (покупець) та ПП «Дім споживчого побуту - Бріз» (продавець) було укладено договір № 15/03, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю запчастини на авто техніку.

На виконання умов вказаного договору позивачу передано товарно-матеріальні цінності у кількості та номенклатурі згідно видаткової накладної № 751 від 15.03.2010р. Від імені позивача вказаний товар отримано вповноваженою особою на підставі довіреності № 72 від 15.03.2010 р.

В межах проведеної господарської операції ПП «Дім споживчого побуту - Бріз» виписано позивачу податкову накладну № 755 від 15.03.2010 р. на загальну суму 688 194 грн., у тому числі 114 699 грн. - сума податку на додану вартість, яка включена позивачем до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних відповідного періоду.

Операція відображена у виписках із розрахункових рахунків, в журналах-ордерах, оборотно-сальдових відомостях. Вказаними документами підтверджується фактичне надходження товарно-матеріальних цінностей до позивача.

В подальшому частину придбаних позивачем товарно-матеріальні цінності було реалізовано ВАТ «Полтаваобленерго», що у свою чергу свідчить про використання позивачем в господарській діяльності придбаного у ПП «Дім споживчого побуту - Бріз» товару. Залишок товару зберігається на складі позивача, згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 281.

Суми витрат та суми податку на додану вартість за наслідками виконання договору № 15/03 від 15.03.2010 р. включені позивачем у І кварталі 2010 року до складу валових витрат та до складу податкового кредиту, що відображено в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року.

Також, 27.09.2010 р. між позивачем (покупець) та ТОВ «ТЕХЦЕНТР «ВЕКТОР» (продавець) було укладено договір № 27/09 предметом якого є продаж платформи ГАЗ -3309 (1 од.), борту, тенту, каркасу на ГАЗ -3302 (1 од.).

Виконання вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів, а саме: договором, видатковими накладними, податковими накладними, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних відповідного періоду.

Товар за даним договором отриманий Корнієнко В.С. - головним інженером ЗАТ «АТГ «Сецтехніка».

Проведена між сторонами операція відображена у виписках із розрахункових рахунків та журналів-ордерів, оборотно-сальдових відомостях.

Суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, що відображено в податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року.

В подальшому товар використано позивачем у власній господарській діяльності, а саме реалізовано АТ «Спецстрой 3», що підтверджується видатковою накладною № 12/11-01 від 12.11.2010 р.

14.07.2010 р. позивач (покупець) та ТОВ «Брокер-класік» (продавець) уклали договір № 14/07 предметом якого є поставка запчастини на автотехніку.

Виконання умов договору підтверджується видатковими накладними, копіями довіреностей про отримання товару, податковими накладними, які включені позивачем до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних відповідного періоду.

Господарські операції проведені за договором № 14/07 від 14.07.2010 р. відображені у виписках із розрахункових рахунків та журналів-ордерів, оборотно-сальдових відомостях по підприємству позивача.

Суми податку на додану вартість сплачені позивачем в ціні товару за договором, включені позивачем до складу податкового кредиту, що відображено в податкових деклараціях з податку на додану вартість за липень-серпень 2010 року.

Товарно-матеріальні цінності придбані у ТОВ «Брокер-класік» було частково реалізовано ДП «Укртрансгаз» та ВАТ «Полтаваобленерго», залишок товару знаходиться на складі ЗАТ «АТГ «Сецтехніка», що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 281.

01.12.2011 р. позивач (замовник) та ТОВ «ІНТЕХЛІС» (виконавець) уклали договір № 01-Д/12, предметом якого є роботи (послуги) з передпродажної підготовки та доукомплектування, переобладнанню автотехніки.

Виконання умов договору підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договору, актів виконаних робіт, видаткових накладних та податкових накладних, які включені позивачем до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних відповідного періоду, виписок із розрахункових рахунків та журналів-ордерів, оборотно-сальдових відомостей.

Позивачем здійснено часткову оплату за виконані роботи, що підтверджується виписками по рахунку позивача.

05.12.2011 р. позивачем (покупець) та ТОВ «ІНТЕХЛІС» (постачальник) укладено договір поставки № 05-Б/12 бортової платформи на автомобіль ГАЗ-3309 комплект (2 од.) та бортової платформи на автомобіль ГАЗ-3309 (10 од.).

Фактичне виконання зобов'язань підтверджується видатковими накладними, згідно яких здійснено поставку товарно-матеріальних цінностей позивачу, довіреністю на отримання товару, податковими накладними , які включені до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних відповідного періоду. Господарські операції відображені у виписках із розрахункових рахунків та журналів-ордерів, оборотно-сальдових відомостей.

Оплата поставленого товару здійснена позивачем у повному обсязі та у безготівковий спосіб, що підтверджується випискою по рахунку за 25.01.2012 р.

В подальшому отриманий від постачальника товар реалізований позивачем ТОВ «ТЦ Грузавтосервіс».

10.08.2011 р. позивач (покупець) та ТОВ «ІНТЕХЛІС» (постачальник) уклали договір № 7872 про поставку товарно-матеріальних цінностей визначений у п.1.1 договору.

На виконання угоди позивачем здійснено 100% попередню оплату за товар у розмірі 700 000 грн., що підтверджується виписками по рахунку.

ТОВ «ІНТЕХЛІС» виписано позивачу податкові накладні які включені до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних відповідного періоду, що приєднані до матеріалів справи.

Операції за угодою відображені у виписках із розрахункових рахунків та журналів-ордерів, оборотно-сальдових відомостей.

Крім того, позивачем згідно рахунків № 8/Н від 13.09.2011 р., № 0110 від 01.10.2011 р. видано ТОВ «ІНТЕХЛІС» здійснено 100% попередню оплату за товар у розмірі 237 400 грн. та 394 500 грн. (відповідно), що підтверджується виписками по рахунку за відповідні календарні дати.

В межах виконання операцій ТОВ «ІНТЕХЛІС» виписано податкові накладні, які включені до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних. Операції відображені у виписках із розрахункових рахунків та журналів-ордерів, оборотно-сальдових відомостей.

Також, між позивачем (покупець) та ТОВ «ІНТЕХЛІС» (постачальник) укладено договір № 5/Б від 19.01.2012 р., відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар визначений п.1.1.

Фактичне виконання зобов'язань за вищезазначеним договором підтверджується видатковою накладною № 20/01-1 від 20.01.2012 р.

Товар за даним договором був отриманий головним інженером ЗАТ «АТГ «Спецтехніка» Корнієнком В.С., що діяв на підставі довіреності № 12-1 від 20.01.2012р.

Позивачем здійснено оплату за придбаний товар за вищезазначеним договором, що підтверджується випискою по рахунку за 26.04.2012 р.

ТОВ «ІНТЕХЛІС» було виписано та надано позивачу податкову накладну №20014 від 20.01.2012 р., що включена позивачем до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних відповідного періоду. Проведені операції відображені у виписках із розрахункових рахунків та журналів-ордерів, оборотно-сальдових відомостей.

Суми податку на додану вартість за господарською операцією включені позивачем до складу податкового кредиту, що відображено в податкових деклараціях з податку на додану вартість за вересень, листопад, грудень 2011 року, січень 2012 року.

В подальшому, згідно видаткової накладної, отриманий товар був реалізований ТОВ «ТЦ Грузавтосервіс».

З матеріалів справи вбачається, що всі вище наведені господарські операції, предметом яких є поставка товарно-матеріальних цінностей згідно договогів, укладених позивачем з ТОВ «ІНТЕХЛІС», ТОВ «Брокер-класік», ТОВ «ТЕХЦЕНТР «ВЕКТОР», ПП «Дім споживчого побуту - Бріз» здійснювалась транспортом постачальників.

На час здійснення вищевказаних фінансово-господарських операцій позивач та його контрагенти були зареєстрованими як платники податку на додану вартість, а отже, мали право на складання податкових накладних та нарахування податку.

Вказані господарські операції пов'язані з основними напрямками діяльності ЗАТ «АТГ «Спецтехніка» якими, зокрема, є оптова торгівля автомобілями, технічне обслуговування та ремонт автомобілів, оптова торгівля сільськогосподарською технікою, ремонт, технічне обслуговування і монтаж інших машин та устаткування для сільського та лісового господарства тощо.

Для здійснення господарської діяльності позивач має у користуванні земельні ділянки, нежитлові приміщення за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 111, що підтверджується копіями договорів оренди землі від 05.03.2005 р. та від 18.10.2005р. та свідоцтвом на право власності від 05.08.2008 р.

Також, ЗАТ «АТГ «Спецтехніка» має дозвіл на розміщення об'єктів торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 111.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та його контрагентами зобов'язань за спірними правочинами. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Також, як вбачається з акту перевірки, в якості доказу не підтвердження реальності господарських операцій, є висновки податкового органу про неможливість реального виконання укладених позивачем зі своїми контрагентами правочинів через відсутність останніх за їх місцезнаходженням та відсутність у них необхідних умов (трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів) для ведення господарської діяльності з посиланням на дані актів перевірок контрагентів - ТОВ «ІНТЕХЛІС», ТОВ «Брокер-класік», ТОВ «ТЕХЦЕНТР «ВЕКТОР», ПП «Дім споживчого побуту - Бріз».

Однак, зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та віднесення відповідних сум до складу валових витрат по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Згідно приписів частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом першим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству винесених податкових повідомлень-рішень від 20.08.2012 р. № 0000222210 та № 0000232210, вимоги щодо скасування зазначених податкових повідомлень-рішень були задоволені обґрунтовано.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013 р. у справі № 2а-9829/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко