Ухвала суду № 37731277, 06.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10520/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Васильченко І.П. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

06 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Сорочка Є.О., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністра оборони України, командира військової частини А1880 про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2013 року позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Міністра оборони України, командира військової частини А 1880 в якому просив визнати незаконним ухиляння від надання обґрунтованої відповіді на питання, порушені в зверненні позивача від 13.03.2013 року та стягнути з кожного відповідача 5735 гривень на користь позивача у порядку відшкодування моральної шкоди.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2013 року в задоволенні вимог позивача відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про задоволення вимог позивача.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог позивача.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що 13.03.2013 року позивач звернувся до командира військової частини А 1880 з листом, який отриманий останнім 16.03.2013 року про що свідчить копія рекомендованого поштового відправлення, наявна в матеріалах справи.

Зазначене звернення передано Міністру оборони України 21.03.2013 року як додаток ще до одного звернення позивача від 20.03.2013 року.

Останнє звернення позивача зареєстроване у відділі по роботі з громадянами до доступу до публічної інформації Міністерства оборони України 21.03.2013 року та направлене для розгляду та надання відповіді Головним управлінням Військової служби правопорядку Збройних Сил України.

За результатами розгляду заяви від 20.03.2013 року позивачу надана відповідь за вих. № 306/КД/2511 від 24.04.2013 року.

Апелянт свої вимоги обґрунтовує тим, що відповіді на заяву від 13.03.2013 року позивачем не отримано.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами, пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Порядок роботи із зверненнями громадян у Міністерстві оборони України і Збройних Силах України визначає Інструкція про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України (далі-Інструкція).

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції, письмові звернення громадян, оформлені належним чином і подані в установленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю, первинному розгляду та реєстрації з метою визначення їх належності до компетенції відповідного органу військового управління та призначення за ними конкретного виконавця.

Первинний розгляд письмових звернень громадян проводиться керівниками органів військового управління або їх заступниками відповідно до їх повноважень.

Відповідно до пункту 3.1 Інструкції, посадові особи органів військового управління у ході розгляду звернень громадян зобов'язані уважно вникати в їх суть, у разі потреби вимагати у виконавців матеріали їх перевірки, направляти працівників на місця для перевірки викладених у зверненні обставин, застосовувати інші заходи для об'єктивного вирішення поставлених автором звернення питань, з'ясовувати та приймати рішення про усунення причин і умов, які спонукають авторів скаржитись.

Пунктом 3.6 Інструкції встановлено, що звернення вважається вирішеним, якщо розглянуто всі поставлені в ньому питання, прийнято обґрунтоване рішення та вжито потрібних заходів щодо його виконання і заявника повідомлено про результати перевірки звернення і прийняте рішення.

Начальником Військової служби правопорядку у Збройних Силах України - начальником Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України 24.04.2013 року надано відповідь на звернення позивача від 21.03.2013 року. Одночасно із заявою від 20.03.2013 року позивачем додано як додаток до заяви копію листа (звернення) від 13.03.2013 року.

Звернення від 13.03.2013 року не було зареєстроване, як окрема заява, а додане як додаток до основної заяви позивача, у зв'язку з чим відповідач його по суті не розглянув.

Відмовляючи в задоволенні вимог позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги про визнання незаконним ухиляння від надання обґрунтованої відповіді на питання, порушені в зверненні позивача від 13.03.2013 року безпідставні.

Щодо відшкодування на користь позивача з відповідачів моральної шкоди 5735 гривень, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

У постанові Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду №5 від 25.05.2001 року та від 27.02.2009 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

У зв'язку з тим, що позовні вимоги про визнання незаконним ухиляння від надання обґрунтованої відповіді на питання, порушені в зверненні позивача від 13.03.2013 року безпідставні, вимога про стягнення моральної шкоди також є необґрунтованою

Твердження апелянта не ґрунтуються на належній доказовій базі та правильному трактуванні норм права, оскільки відповіді на звернення позивача надано відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян».

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтом рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 13.03.2014 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Сорочко Є.О.

Оксененко О.М.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Сорочко Є.О.