Постанова № 37731246, 19.03.2014, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 березня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/1313/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Свергун І.О.,

за участі секретаря - Северіної А.С.,

прокурора - Хижої К.Й. (посвідчення від 09.10.2012 № 008348),

представника відповідача - Кальонової М.Ю. (довіреність від 17.02.2014 № 99),

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську справу за адміністративним позовом прокурора міста Рубіжне Луганської області в інтересах держави в особі Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне підприємство» Рубіжанської міської ради про стягнення податкової заборгованості з екологічного податку у розмірі 37896,15 грн.,

ВСТАНОВИВ:

24 лютого 2014 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Прокурора міста Рубіжне Луганської області в інтересах держави в особі Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне підприємство» Рубіжанської міської ради про стягнення податкової заборгованості з екологічного податку з юридичних осіб у розмірі 37896,15 грн., в обґрунтування якого прокурор зазначає наступне.

КП «ШЕП» Рубіжанської міської ради є платником податків і зборів та перебуває на податковому обліку в Рубіжанській ОДПІ з 09.12.2008.

Відповідач має заборгованість перед бюджетом з екологічного податку в розмірі 37896,15 грн. Сума заборгованості визначена самостійно платником у податковій декларації з екологічного податку за четвертий квартал 2013 року.

Позивачем уживалися заходи щодо погашення податкового боргу, а саме: 30.04.2002 було прийнято рішення № 10 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу. В Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна 14.03.2008 зареєстровано податкову заставу на активи платника податків та 05.03.2012 зареєстровані зміни об'єкта обтяження згідно актів опису майна від 01.03.2011 № 3-24/216-13395773 та від 03.03.2012 № 3-24/216-13395773. Однак, вжиті заходи не призвели до погашення податкового боргу. Прокурор просив суд стягнути податкову заборгованість з екологічного податку в розмірі 37896,15 грн. з Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне підприємство» Рубіжанської міської ради за рахунок коштів з рахунків у банках, обслуговуючих боржника.

Прокурор в судовому засіданні адміністративний позов підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеному в позові.

Представник позивача в судове засідання не прибув, надав суду клопотання, в якому адміністративний позов підтримав у повному обсязі та просив розглянути справу без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі та надав клопотання про встановлення способу виконання судового рішення шляхом розстрочення сплати боргу строком на 36 місяців згідно наданого графіку, оскільки підприємство знаходиться в тяжкому фінансовому становищі та не має можливості здійснити погашення податкового боргу одним платежем.

Прокурор проти встановлення способу виконання судового рішення шляхом розстрочення сплати боргу строком на 36 місяців згідно наданого графіку не заперечував.

Вислухавши пояснення прокурора та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно із статтею 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).

Відповідно до статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.27 пункту 20.1); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 20.1.28 пункту 20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (пункт 20.1.18 пункту 20.1).

Згідно пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно із пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України регламентовано, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно із п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги та здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (підпункти 95.2 та 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).

Розділом VІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та платою екологічного податку.

Судом установлено, підтверджується матеріалами справи, що відповідно до довідки реєстраційної служби Рубіжанського міського управління юстиції з ЄДРЮФОП Комунальне підприємство «Шляхово-експлуатаційне підприємство» Рубіжанської міської ради зареєстроване в якості юридичної особи (арк. справи 9) та перебуває на податковому обліку в Рубіжанській ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області.

За відповідачем виник податковий борг екологічного податку в розмірі 37896,15 грн. Сума грошового зобов'язання визначена самостійно платником у податковій декларації від 05.02.2014 № 9089620947 (арк. справи 15-16).

З метою погашення боргу позивачем вживалися заходи, а саме: у відповідності до пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 відповідачу було направлено першу податкову вимогу від 29.10.2001 № 1/86 та другу податкову вимогу від 28.11.2001 № 2/173 (арк. справи 7-8). 30.04.2002 позивачем було прийнято рішення № 10 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу (арк. справи 8). В Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна 14.03.2008 зареєстровано податкову заставу на активи платника податків та 05.03.2012 зареєстровані зміни об'єкта обтяження згідно актів опису майна від 01.03.2011 № 3-24/216-13395773 та від 03.03.2012 № 3-24/216-13395773 (арк. справи 13). Однак, вжиті заходи не призвели до погашення податкового боргу.

Податковий борг у добровільному порядку не було сплачено, що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника (арк. справи 33-35).

Таким чином, суд вважає встановленим, що за відповідачем дійсно існує податковий борг у зазначеній сумі, про яку він повідомлений, яка ним не оспорена, до теперішнього часу не сплачена.

Відповідно до частини першої статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Адміністративний позов визнано відповідачем.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що необхідно задовольнити.

Щодо клопотання представника відповідача про встановлення способу виконання судового рішення шляхом розстрочення сплати боргу строком на 36 місяців згідно наданого графіку, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою та другою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк, встановлений судом, тому всі ці обставини повинні бути доведені заявником.

Суд не знаходить підстав для розстрочення виконання судового рішення з огляду на те, що посилання на тяжке фінансове становище, як на підставу для розстрочення виконання судового рішення, не є винятковою обставиною у розумінні статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідачем не надано доказів відсутності коштів на його банківських рахунках.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що кошти надходять на рахунки підприємства, однак, спрямовуються на виплату заробітних плат. Жодних доказів того, що грошових надходжень не достатньо для погашення податкового боргу, відповідачем не було надано.

Щодо наданого відповідачем економічного обґрунтування суд зауважує, що наведені в ньому показники не підтверджені будь-якими даними, які б їх обґрунтовували. Вказаним економічним обґрунтуванням не доведено можливість поліпшення фінансового становища відповідача в майбутньому.

Таким чином, відповідачем не доведено обставин, з якими закон пов'язує можливість надання розстрочення виконання судового рішення.

З огляду на вищевикладене суд вважає клопотання відповідача про встановлення способу виконання судового рішення шляхом розстрочення сплати боргу строком на 36 місяців згідно наданого графіку таким, що не підлягає задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов прокурора міста Рубіжне Луганської області в інтересах держави в особі Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне підприємство» Рубіжанської міської ради про стягнення податкової заборгованості з екологічного податку у розмірі 37896,15 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне підприємство» Рубіжанської міської ради (вул. Миру 46-А, м. Рубіжне, Луганська область, 93000, іден. код 13395773) на користь Державного бюджету України суму податкового боргу з екологічного податку у розмірі 37896 грн. 15 коп. (тридцять сім тисяч вісімсот дев'яносто шість грн. 15 коп.), перерахувавши на р/р 332178117007, МФО 804013, код одержувача 37904431, за рахунок коштів платника, які перебувають у його власності, з рахунків у банках, що його обслуговують.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову складено в повному обсязі 20 березня 2014 року.

Суддя І.О. Свергун