Постанова № 37731202, 03.03.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2014 р. Справа № 805/2180/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Волгіної Н.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за Донецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах громадянина - ОСОБА_1

до Військової частини А1402

про визнання протиправної бездіяльності, стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Донецький прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах громадянина - ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень - Військової частини А 1402 щодо невиплати ОСОБА_1 підйомної допомоги при переміщенні до нового місця військової служби в інший населений пункт;

- стягнути з військової частини А 1402 на користь громадянина ОСОБА_1 підйомну допомогу при переміщенні до нового місця військової служби в інший населений пункт у розмірі 3 815, 10 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено наступне.

Майор ОСОБА_1 прибув із військової частини А2860 (с.Данілівка, Васильківського району, Київської обл.), наказом командира військової частини А1402 (по стройовій частині) від 5 серпня 2013 року № 159 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини А1402 (м. Донецьк) та допущено до виконання обов'язків за посадою.

Згідно з вимогами ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20 грудня 1991 року передбачено, що при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.

Однак, в порушення чинного законодавства, військовою частиною А1402 не забезпечено виплату підйомної допомоги ОСОБА_1 на суму 3 815,10 грн, що підтверджується довідкою № 335/1 від 11 лютого 2014 року.

На підставі зазначеного, прокурор просить визнати бездіяльність військової частини А1402 протиправною та стягнути на користь ОСОБА_1 підйомну допомогу при переміщенні до нового місця військової служби в інший населений пункт у розмірі 3 815,10 грн (а.с. 2-5).

Прокурор Брильов М.О. до суду з'явився, не заперечував проти розгляду справи в порядку письмового провадження у зв'язку із неявкою позивача та представника відповідача.

ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. Причини неявки суду не повідомлені.

Представник Військової частини А1402 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи військову частину повідомлено судом належним чином. 3 березня 2014 року до канцелярії суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача (а.с. 18).

Також 3 березня 2014 року представником відповідача до канцелярії суду надано заяву, в якій зазначено про часткове визнання позовних вимог.

Вказано, що військова частина А1402 є бюджетною установою, фінансується виключно з державного бюджету, здійснює оплату за наявності бюджетних асигнувань, та за відповідними кодами економічної класифікації видатків бюджету, не здійснює прибуткової господарської діяльності, тому не має альтернативних джерел фінансування, що в свою чергу на даний час унеможливлює виплату заборгованості позивачу з підйомної допомоги у сумі 3 815,10 грн.

Враховуючи вищевикладене, представник відповідача просить суд відстрочити виплату заборгованості з підйомної допомоги в сумі 3 815,10 грн (а.с. 19-20).

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що перешкод для розгляду справи, передбачених ст. 128 КАС України не має (відсутня потреба заслуховування свідка чи експерта), позивач та представник відповідача в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.

При прийнятті рішення по справі суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 60 КАС України, прокурор здійснює в суді представництво громадянина або держави в порядку, встановленому цим кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.

Відповідно до ст. 121 Конституції України, однією з функцій прокуратури України є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Згідно ст. п. 5. ч. 2 ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Як зазначено прокурором у позовній заяві, порушення прав позивача має місце з боку відповідача у зв'язку із невиплатою ОСОБА_2 заборгованості за відрядження у розмірі 1 326,87 грн.

Таким чином, Донецький прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України має право на звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні питання щодо пропуску прокурором строку звернення до суду з даним позовом суд зазначає наступне.

Згідно ч. 3 ст. 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до ст. п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Таким чином, даний спір є спором у сфері проходження публічної проходження публічної служби встановлений місячний термін.

Відповідно до відмітки на позовній заяві, до суду з даним позовом прокурор звернувся 14 лютого 2014 року (а.с. 2-5).

Як вбачається з матеріалів справи, про порушення прав позивача прокурор дізнався під час перевірки 4 лютого 2014 року.

Таким чином, суд вважає, що передбачений ст. 99 КАС України місячний термін для звернення до суду з даним позовом прокурором не пропущений.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

Відповідно до наказу командира військової частини А1402 (по строковій частині) № 159 від 5 серпня 2013 року майора ОСОБА_1, призначеного наказом командувача Повітряних сил Збройних Сил України від 20 липня 2013 року № 342 на посаду командира зенітної ракетної батареї військової частини А 1428, який прибув з Військової частини А 2860 (с. Данілівка, Васильківського району, Київської області), з 5 серпня 2013 року зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення (а.с. 7).

Як вбачається з довідки Військової частини А 1402 № 335/1 від 11 лютого 2014 року, заборгованість військової частини А1402 по підйомній допомозі при переміщенні перед військовослужбовцем ОСОБА_1 складає 3 815,10 грн (а.с. 8).

При прийнятті рішення по справі суд керується наступним.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Крім того, відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його бездіяльності.

Військова частина А 1402 є суб'єктом владних повноважень у розумінні п. 7 ч. 1

ст. З КАС України.

Правові та організаційні засади з приводу виплати військовослужбовцям підйомної допомоги при переміщенні до нового місця військової служби в інший населений пункт, з приводу яких виник спір, регулюються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) та Інструкцією «Про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги», затвердженою наказом Міністра оборони України від 22 жовтня 2001 року № 370 (далі - Інструкція № 370).

Відповідно до ч. 1 ст. 1-1 Закону № 2011-ХІІ законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складаються з цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Конституції та ст. 16 Закону України «Про збройні сили України» держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Сил України та інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч. 3 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ).

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (п. 1 ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ).

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України, що вбачається зі змісту п. 2 ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ.

Пунктом 3 ст. 9-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.

Порядок та підстави здійснення зазначеної виплати регулюється Інструкцією № 370.

Відповідно до положень п. 1 Інструкції № 370 особам офіцерського складу, прапорщикам (мічманам) та військовослужбовцям рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, що переїхали до нового місця служби з одного населеного пункту в інший у зв'язку з призначенням на посади або зміною постійної дислокації військової частини (підрозділу) до місця постійної дислокації військової частини або підрозділу зі зміною місця проживання, виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення. Тут і в наступних пунктах Інструкції мається на увазі місце постійної дислокації військових частин і підрозділів, що встановлюється відповідними командирами (начальниками) в межах наданих їм прав.

Розмір підйомної допомоги визначається з окладу за основною посадою, на яку призначений військовослужбовець або яку він займав до дня прибуття військової частини (підрозділу) до нового пункту постійної дислокації, окладу за військове звання та додаткових видів грошового забезпечення на день виникнення права на отримання підйомної допомоги.

У разі призначення на посади або передислокації військової частини (підрозділу) в ті місцевості, де чинним законодавством України передбачена виплата підвищених посадових окладів, підйомна допомога виплачується з урахуванням підвищених посадових окладів (п. 2 Інструкції № 370).

Згідно з п. 4.1 Інструкції № 370 тим офіцерам, які переїхали у зв'язку з призначенням на посади підйомна допомога виплачується за новим місцем служби на підставі наказу про призначення і наказу командира військової частини про вступ військовослужбовця до виконання обов'язків за посадою.

Як вбачається з довідки Військової частини А 1402 № 335/1 від 11 лютого 2014 року, заборгованість військової частини А 1402 перед військовослужбовцем ОСОБА_1 по підйомній допомозі при переміщенні складає 3 815,10 грн (а.с. 8).

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 20 рп-/2004 у справі № 1-27/2004 за конституційним поданням Народних Депутатів України щодо відповідності Конституції України /конституційності/ положень статей 44, 47, 78, 80 Закону України «Про бюджет України на 2004 рік» визначено правову позицію даного суду з питань обмеження гарантій та компенсацій військовослужбовцям, згідно якої комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту останніх, зумовлений особливістю їх професійних обов'язків. Здійснення, таких заходів не залежить від наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.

Принципи, на яких базується здійснення прав і свобод військовослужбовців, включаючи і право на достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, передбачене ст.ст. 1, 3, ст. 9, ст. 9-1, ст. 19-23 Закону № 2011-ХІІ не можуть бути звужені чи скасовані.

Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як ст. 8 Конституції України, так і ст. 8 КАС України.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (рішення від 8 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України»); суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України», рішення від 7 травня 2002 року у справі «Бурдов проти Російської Федерації»).

Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Наведене зумовлює висновок, що посилання відповідача на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є необґрунтованим.

Проаналізувавши наведені вище норми права, беручи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 підйомної допомоги у зв'язку з переїздом на нове місце служби у розмірі 3 815,10 грн є протиправною, оскільки не відповідає вимогам Закону № 2011-ХІІ.

Відповідно, позовна заява є такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо заяви представника відповідача про відстрочення виплати заборгованості з підйомної допомоги ОСОБА_1 у розмірі 3 815,10 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.

Суд звертає увагу на те, що відстрочення - це перенесення строку виконання обов'язку сторони щодо сплати заборгованості на інший час. При цьому для встановлення строку, на який може бути відстрочення виконання, суд повинен виходити з реальної можливості боржника сплатити борг. Це вимагає від особи, яка звертається до суду із заявою про відстрочення виконання рішення суду, надання належного обґрунтування відстрочення виконання та документального підтвердження доводів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Суд вважає, що заява відповідача про встановлення порядку виконання рішення суду шляхом відстрочення сплати боргу не підлягає задоволенню у зв'язку з недостатністю та необґрунтованістю наведених в ній доказів, щодо неспроможності відповідача відшкодувати суму заборгованості ОСОБА_1 у розмірі 3 815,10 грн; а саме, відповідачем не надано доказів, які підтверджують наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення - доказів недостатності фінансування відповідача на 2014 рік, та не визначено на який саме час відповідач просить відстрочити виконання цього рішення.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 2, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 112, ст. 122-154, ст. 158-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву Донецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах громадянина - ОСОБА_1 до Військової частини А1402 про визнання протиправної бездіяльності, стягнення коштів - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність командування військової частини А1402 щодо невиплати майору ОСОБА_1 підйомної допомоги у розмірі 3 815, 10 грн.

Стягнути з Військової частини А1402 (код ЄДРПОУ 07760091) на користь ОСОБА_1 підйомну допомогу при переміщенні до нового місця військової служби в інший населений пункт у розмірі 3 815 (три тисячі вісімсот п'ятнадцять) гривень 10 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Волгіна Н.П.