Ухвала суду № 37727617, 13.03.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 906/638/12

Провадження № 11/779/47/2014

Категорія ст.172 ч.2 КК України

Головуючий у 1 інстанції Тураш В. А.

Суддя-доповідач Гандзюк В.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі :

головуючого судді Гандзюка В.П.,

суддів Ткачук Н.В., Кукурудза Б.І.,

з участю: секретаря судового засідання Василаш Х.М.,

прокурора Грищука В.І.,

засудженої ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляціями старшого прокурора, яка брала участь в розгляді справи судом першої інстанції; засудженої ОСОБА_2 та потерпілої ОСОБА_4, на вирок Долинського районного суду від 27 травня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

Вказаним вироком ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с.Тегисшилдик, Каркаралінського району Карагандинської області Республіки Казахстан, мешканка АДРЕСА_1, яка має вищу освіту, одружена, приватний підприємець (далі - ПП), несудима, громадянка України, -

визнана винуватою та засуджена за ч.2 ст.172 КК України та їй призначено покарання у виді штрафу в розмірі 1700 гривень.

За ч.1 ст.366 КК України ОСОБА_2 виправдано за відсутністю в її діях складу злочину.

До набранням вироком законної сили запобіжний захід щодо ОСОБА_2 залишено без змін - підписку про невиїзд.

Відмовлено у задоволенні цивільних позовів Долинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Долинської об'єднаної Державної податкової інспекції та в особі Управління пенсійного фонду України в м. Болехові до ОСОБА_2 про відшкодування збитків.

За вироком суду ОСОБА_2 засуджена за те, що вона, будучи зареєстрованою з 29 травня 2002 року як фізична особа-підприємець, з кінця квітня 2011 року та з жовтня 2011 року, в порушення вимог ст.ст. 43, 46 Конституції України, ст.ст. 21, 24, 24-1, 26, 48 КЗпП, Наказу Міністерства праці та соціальної політики України №260 від 08 червня 2001 року «Про затвердження форми трудового договору між працівником і фізичною особою», затвердженого ним порядку, а також інших нормативно-правових актів, працевлаштувала у магазині «Сільмаг», в якому здійснювала підприємницьку діяльність, що розташований в с.Тисів, Болехівської міської ради, громадянок ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які мають дітей віком до 14 років, без укладення з ними трудових угод, не зареєструвала ці угоди в Болехівському міському центрі зайнятості та не внесла записи про працевлаштування до трудових книжок вказаних осіб, і виплачувала заробітну плату без відомості, не подаючи при цьому відповідні дані в державні контролюючі органи, чим фактично позбавила вказаних працівників права на соціальний захист.

У своїй апеляції прокурор покликається на незаконність вироку в зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, оскільки суд безпідставно виправдав засуджену ОСОБА_2 за ст.366 ч.1 КК України і незаконно відмовив у задоволенні цивільних позовів прокурора.

Просить вирок скасувати та постановити новий, яким ОСОБА_2 визнати винуватою ще й за ч.1 ст.366 КК України та призначити їй покарання в межах санкцій ч.2 ст.172, ч.1 ст.366 КК України, а також задовольнити позови Долинського міжрайонного прокурора в повному обсязі.

У доповненій апеляції засуджена ОСОБА_2 вважає вирок суду незаконним, оскільки судом першої інстанції були допущені однобічність та неповнота судового слідства, а також істотні порушення норм кримінально-процесуального закону. Просить вирок скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду.

Потерпіла ОСОБА_4 оспорює причетність ОСОБА_2 до скоєння інкримінованого останній злочину, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а тому вирок щодо ОСОБА_2 вважає незаконним. Просить вирок в частині визнання ОСОБА_2 винуватою за ч.2 ст.172 КК України скасувати та закрити провадження у справі.

Крім цього, засуджена ОСОБА_2 та потерпіла ОСОБА_4 просять скасувати окрему постанову Долинського районного суду від 17 травня 2013 року по вказаній кримінальній справі.

З'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення обвинуваченої, її захисника та думку прокурора, які одностайно вважають вирок суду необґрунтованим та просять скасувати його з направленням справи на новий судовий розгляд, обговоривши доводи й мотиви апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають до задоволення з наступних підстав.

За змістом ст.323 КПК України (в редакції 1960 року), вирок є обгрунтованим, якщо він постановлений на доказах повно зібраних, всебічно досліджених і правильно оцінених судом. Для цього у вироку повинні бути проаналізовані і оцінені всі розглянуті в судовому засіданні докази, які як підтверджують висновок суду, так і спростовують його.

Цих вимог закону суд першої інстанції не дотримався, про що вказав і ВССУ у своїй ухвалі від 21.12 2013 року.

Враховуючи те, що після скасування вироку апеляційного суду апелянти змінили вимоги апеляцій і вказали на необхідність направлення справи на новий судовий розгляд в суд першої інстанції через явну неповноту судового слідства та вирішення питань, поставлених в апеляційних та касаційних скаргах, то проведення судового слідства в апеляційному суді є недоцільним.

Разом з тим, вирок суду не може залишатися в силі, оскільки він містить ряд суперечностей та висновків суду, які не ґрунтуються на зазначених в цьому ж вироку даних.

Зокрема, суд першої інстанції так і не визначився на яких умовах та за яких відносин потерпілі брали участь у здійсненні підприємницької діяльності обвинуваченої, чи існували реальні трудові відносини та чи були порушені трудові права потерпілих з боку обвинуваченої. Важливим є встановлення і того, чи бажали потерпілі скористатися правами вільного обрання трудової діяльності в контексті ст.43 Конституції України.

Без наведення належних доводів залишено і висновок суду про відсутність складу злочину, передбаченого ст.366 КК України.

При цьому, суд не досліджував наявність об'єктивної сторони зазначеного злочину, а обмежився вказівкою про те, що ОСОБА_2 не є суб'єктом злочину.

Таким чином, суд без встановлення обставин цього обвинувачення фактично допустився припущення про внесення ОСОБА_2 неправдивих відомостей в звітні документи.

При цьому, без відповіді залишено і питання чи повинна була ОСОБА_2 вказувати у звітності осіб, які не були офіційними працівниками у підприємця, та чи є така бездіяльність підприємця службовим підробленням, за яке настає кримінальна відповідальність.

Всі ці недоліки вказують на грубі порушення норм кримінального процесу і можуть бути усунені саме при новому судовому розгляді в суді першої інстанції, який повинен з дотриманням закону повно і об'єктивно дослідити всі обставини справи, дати правильну юридичну оцінку зібраним доказам та, звернувши особливу увагу на доводи апеляційних та касаційних скарг, прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи те, що окрема постанова прийнята на основі висновків скасованого вироку, то вона також підлягає до скасування.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 365, 366, 367, 374 КПК України (в редакції 1960 року), колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляцію прокурора в зміненому виді, апеляцію з доповненнями засудженої ОСОБА_2 та апеляцію потерпілої ОСОБА_4 задовольнити.

Вирок Долинського районного суду від 27 травня 2013 року відносно засудженої ОСОБА_2 та окрему постанову Долинського районного суду від 27 травня 2013 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в цей же суд в іншому складі суду.

Головуючий В.П. Гандзюк

Судді Н.В. Ткачук

Б.І. Кукурудз

Згідно з оригіналом

Суддя В.П. Гандзюк