Постанова № 37723067, 18.03.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 року Справа № 1098/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Хобор Р.Б., Сапіги В.П.

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському район м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2011 року у справі за позовом Приватного підприємства «ЕкспертЛьвівмаркетбуд» до Державної податкової інспекції у Сихівському район м. Львова про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2011 року позивач - Приватне підприємство «ЕкспертЛьвівмаркетбуд» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському район м. Львова, в якому, із урахуванням уточнення позовних вимог, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 15.03.2011 року: №00063232, яким позивачу збільшено грошові зобов'язання по податку на прибуток на 20766 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 5192 грн.; № 0000652321, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість на 16613 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 4153 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2011 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському район м. Львова від 15.03.2011 року №0000632321 та №0000642321.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відповідачем в акті перевірки жодним чином не обґрунтовано підстав зменшення позивачу сум валового доходу та податкових зобов'язань відображених у податковому обліку за результатами реалізації товарів ТзОВ «Балтом Україна», жодні висновки та обгрунтування щодо відсутності таких операцій акт перевірки не містить. З огляду на це, суд першої інстанції вважає, що висновки акту в цій частині слід вважати такими, що не відповідають вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року та не можуть бути підставою для визначення податкових зобов'язань позивачу.

Суд першої інстанції вказує на те, що органом державної податкової служби встановлено наявність всіх первинних документів, з якими закон пов'язує право на формування валових витрат та податкового кредиту, реквізити накладних та податкових накладних відображені відповідачем в акті перевірки. Факт оплати, подальшої реалізації товарів та отримання доходу підтверджується матеріалами перевірки. Отже позивач поніс витрати на придбання товарів та послуг, які використані в господарській діяльності (для отримання доходу), суми валових витрат та податкового кредиту підтверджені первинними документами, а тому висновки відповідача про порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п.7.4.1, п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є неправомірними.

Крім того, доводи Акту перевірки позивача грунтуються виключно на відомостях актів перевірок контрагентів позивача, які містять самостійні доводи органів державної податкової служби про нікчемність господарських операцій, які вчинені ТзОВ «Віктор Ко» та ТзОВ «Іртас».

Суд першої інстанції звертає увагу на те, що висновки про порушення податкового законодавства платником податків можуть ґрунтуватись виключно на аналізі первинної документації платника податків щодо якого проводиться відповідна перевірка.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, Державна податкова інспекція у Сихівському район м. Львова оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2011 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що господарські договори, укладені між ПП «ЕкспертЛьвівмаркетбуд» та ТзОВ «Іртас», ТзОВ «Віктор і Ко» не виконувались. Таким чином, господарські операції з цими юридичними особами є фіктивними в частині особи, які їх виконували, а тому первинні документи, якими оформлено виконання цих операцій, містять недостовірну інформацію і не можуть вважатися первинними документами.

Наявність у замовника ПП «ЕкспертЛьвівмаркетбуд» лише документів, які необхідні для віднесення певних сум до валових витрат та податкового кредиту, самі по собі не є підставою для їх включення, якщо встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Апелянт стверджує, що отримані товари (пісок, щебінь) від ТзОВ «Іртас» ПП «ЕкспертЛьвівмаркетбуд» реалізовано ТзОВ «Банком України», розрахунки проведені у безготівковій формі і поступило на р/р підприємства 1 382 949,12 грн. Враховуючи те, що встановлено факт безтоварності операцій по придбанню товару від ТзОВ «Іртас», ТзОВ «Віктор і Ко», тому і відсутній подальший їх продаж покупцю ТзОВ «Балком Україна».

Отже, встановлено завищення ПП «ЕкспертЛьвівмаркетбуд» скоригованого валового доходу за рахунок відображення доходу від продажу по безтоварних операціях на суму 89546,80 грн. по отриманих товарах від ТзОВ «Іртас», чим порушено п.4.1.1 п.4.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Перевіркою встановлено завищення податкових зобов'язань по ПДВ в результаті відображення господарських операцій, щодо отримання товарів від ТзОВ «Іртас» на суму 107456,16 грн., які фактично не відбувалися, а отже є нікчемними, у з'язку з тим, що первинні документи, отримані від ТзОВ «Іртас» та надані покупцю ТзОВ «Балком Україна» є недостовірними, оскільки доведено факт нереальності таких операцій.

Апелянт акцентує увагу, що податкові накладні, видані ТзОВ „Іртас", підписані ОСОБА_2, однак згідно витягу з ЄДРПОУ, керівником та головним бухгалтером підприємства була ОСОБА_3

Тобто, первинні документи складені особою, яка не була керівником підприємства та не мала права на їх складання, що свідчить про нереальний характер господарської операції.

Крім того, керівник ТОВ «Віктор і Ко» ОСОБА_4 обвинувачувався у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво) і згідно постанови Сихівського районного суду м.Львова від 29 грудня 2011 року ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. «в» ст.ст.1,6 Закону України «Про амністію у 2011 році». Постановою доведена вина ОСОБА_4 у фіктивному підприємництві.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило а тому, суд апеляційної інстанції, у відповідності до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що працівниками ДПІ у Сихівському районі м. Львова в період з 11 лютого 2011 року по 17 лютого 2011 року проведено позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності Приватного підприємства «ЕкспертЛьвівмаркетбуд» з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТзОВ «Віктор Ко», ТзОВ «Іртас», ПП «Рембудінвестекспрес» за квітень-травень 2010 року, за результатами якої складено Акт від 24.02.2011 року за № 132/23-209835563037.

В процесі перевірки встановлено порушення позивачем:

п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІ-й квартал 2010 року на 20766 грн., завищено валові витрати за І-ше півріччя 2009 року на 89546,80 грн.;

п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено валовий дохід за І-ше півріччя 2009 року на 89 546,80 грн.;

п.1.4 ст.1, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого завищено податкові зобов'язання з ПДВ за травень 2009 року на 17909,36 грн.;

п.п.7.4.1, п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за травень 2010 року на 16 613 грн., завищено податковий кредит з ПДВ за травень 2009 року на 17 909,36 грн.

На підставі даного акту перевірки ДПІ у Сихівському районі м.Львова винесено оспорювані податкові повідомлення-рішення від 15.03.2011 року, а саме: № 0000632321, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку на прибуток на 20 766 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 5 192 грн.; № 0000652321, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість на 16 613 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 4 153 грн.

Апеляційний суд не може погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що позивач поніс витрати на придбання товарів та послуг, які використані в господарській діяльності (для отримання доходу), суми валових витрат та податкового кредиту підтверджені первинними документами, в звязку з чим висновки ДПІ про порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п.7.4.1, п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є неправомірними з наступних підстав:

иходячи з положень п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 10.1 ст. 10 Закону особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

У відповідності до вимог п.п. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п. 7.2.6. п. 7.2 статті 7 Закону).

Згідно пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а також, у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій матеріальній або нематеріальній формах, здійснювана як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які прибавляються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Проведеною перевіркою встановлено, що валові витрати Приватного підприємства «ЕкспертЛьвівмаркетбуд» сформовані на підставі угоди №03 від 11.05.2010 року, укладеної між ПП «ЕкспертЛьвівмаркетбуд» та ТзОВ «Іртас» про продаж будівельних виробів та матеріалів (пісок, щебінь гранітний) на суму 89546,80 грн.

Однак, як встановлено, первинні документи, отримані від ТзОВ «Іртас» та надані покупцю ТзОВ «Балком Україна» є недостовірними, оскільки доведено факт нереальності таких операцій.

Податкові накладні, видані ТзОВ «Іртас», підписані ОСОБА_2, однак згідно витягу з ЄДРПОУ, керівником та головним бухгалтером підприємства була ОСОБА_3, тобто є недостовірними.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», обов'язковим реквізитом первинних документів є особистий підпис, або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 ст. 2 «Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року (зі змінами та доповненнями), первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи від імені яких складений документ, назву документа (форми), код форми, дату і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, первинні документи ТзОВ «Іртас» складені особою, яка не була керівником підприємства та не мала права на їх складання.

Крім того, в ході аналізу податкової звітності контрагента позивача було встановлено, що у ТзОВ «Іртас» відсутні будь-які адміністративно-господарські можливості для виконання господарських зобов'язань по укладеній угоді, відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, будь-які транспортні засоби, відсутні фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань.

Проведеною перевіркою встановлено, що валові витрати Приватного підприємства «ЕкспертЛьвівмаркетбуд» сформовані на підставі угоди №17 від 26.04.2010 року, укладеної між позивачем і ТзОВ «Віктор і Ко» про доставку товарів (пісок, щебінь).

Однак, проведеною перевіркою ДПІ у Залізничному районі м.Львова (акт від 30.12.2010 року № 3282/23-2/20799703) встановлено, що у ТзОВ «Віктор Ко» відсутні виробничі потужності, основні фонди. складські приміщення, транспортні засоби, відсутні в достатній кількості штатні працівники та фахівці, які приймали б участь у здійсненні господарських операцій що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даним підприємством та Приватним підприємством «ЕкспертЛьвівмаркетбуд».

Керівник ТОВ «Віктор і Ко» ОСОБА_4 обвинувачувався у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво) і згідно постанови Сихівського районного суду м.Львова від 29 грудня 2011 року ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. «в» ст.ст.1,6 Закону України «Про амністію у 2011 році». Постановою доведена вина ОСОБА_4 у фіктивному підприємництві.

З постанови Сихівського районного суду м.Львова від 29 грудня 2011 року видно, що ОСОБА_4 за попереднім зговором в групі осіб на протязі 2009-2010 років організував реєстрацію, придбання та перереєстрацію суб'єктів господарювання на малозабезпечених «підставних» осіб за грошову винагороду, а саме ТзОВ «Іртас», ТзОВ «Віктор Ко» та інших. Від імені цих підприємств документально оформлялися неіснуючі операції купівлі-продажу товаро-матеріальних цінностей, послуг, робіт, після чого дані документи передавались замовникам цих робіт - реально діючим підприємствам для їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку, з метою незаконного формування податкового кредиту і валових витрат, заниження своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, а також здійснення операцій щодо незаконного переказу безготівкових коштів, перерахованих з рахунків цих підприємств на рахунки фіктивних субєктів підприємницької діяльності для зняття готівкою.

В пункті 1 постанови пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23 грудня 2005 року № 12 надано роз'яснення, що звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України у порядку, встановленому цим кодексом.

Закриття кримінальної справи зі звільненням від кримінальної відповідальності можливе лише в разі вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК, та за наявності визначених у законі правових підстав, вичерпний перелік яких наведено у ч. 1 ст. 44 КК, а саме: у випадках, передбачених цим Кодексом, а також на підставі закону України про амністію чи акта помилування.

В ч. 1 ст. 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні» зазначено, що амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання певної категорії осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили та ч. 2 ст. 86 КК України законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.

Отже обов'язковою умовою звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закону про амністію і закриття кримінальної справи є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК.

ОСОБА_4 було скоєно злочинне діяння, відповідальність за яке передбачено ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво) з нанесенням збитків державному бюджету України, що спричинило фактичне ненадходження до бюджету коштів. Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_4 провадженням закрито за нереабілітуючих обставин.

Перевіркою встановлено, що отримані товари (пісок, щебінь) від ТзОВ «Іртас» ПП «ЕкспертЛьвівмаркетбуд» реалізовано ТзОВ «Банком України», розрахунки проведені у безготівковій формі. Однак, враховуючи те, що встановлено факт безтоварності операцій по придбанню товару від ТзОВ «Іртас» та ТзОВ «Віктор і Ко», тому відповідно і відсутній подальший їх продаж покупцю ТзОВ «Балком Україна».

З врахуванням вищевикладеного, апеляційний суд вважає рішення суду першої інстанції незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального права, в зв'язку з чим його слід скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Згідно ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.195, п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197, ст.198, ч. 4 ст. 202, ст.ст. 205, 207, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському район м. Львова задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2011 року у справі №2а-6581/11/1370 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «ЕкспертЛьвівмаркетбуд» до Державної податкової інспекції у Сихівському район м. Львова про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Р.Б. Хобор

В.П. Сапіга