Рішення № 37722327, 22.01.2014, Любарський районний суд Житомирської області

Справа № 282/1941/13-ц

Провадження № 2/282/2/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2014 року смт.Любар

Любарський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді: Замега І. І.

при секретарі судових засідань: Демчук В. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Любар цивільну справу за позовом ОСОБА_2, інтереси якого представляє ОСОБА_3 до ОСОБА_4, інтереси якої представляє ОСОБА_5, третя сторона без заявлення самостійних вимог на стороні позивача Любарська державна нотаріальна контора про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4, третя сторона без заявлення самостійних вимог на стороні позивача Любарська державна нотаріальна контора про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що в 2013 році він звернувся з письмовим зверненням та належно завіреними копіями судових рішень першої та апеляційних інстанцій до державної нотаріальної контори в м. Любарі щодо отримання інформації на предмет оформлення спадщини після смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1, заповідача ОСОБА_7.

Завідувач Любарської нотаріальної контори своїм листом №570/02-14 від 8 листопада 2013 року повідомив про те, що 30 березня 2009 року за заявою про прийняття спадщини ОСОБА_4 була заведена спадкова справа №141 за 2009 рік. Відповідно до відомостей, що знаходяться в спадковій справі спадкоємцем всього майна згідно заповітів посвідчених Коростківською сільською радою Любарського району Житомирської області від 29 квітня 2003 року та від 31 жовтня 2008 року за реєстровим №80 та №131 є ОСОБА_4.

На підставі вищезазначених заповітів та заяви про видачу Свідоцтва про право на спадщину 20 грудня 2011 року було видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_4.

Судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції було визнано недійсними підписи в заповітах від 29 квітня 2003 року та від 31 жовтня 2008 року за реєстровим №80 та №131, які не здійснювалися заповідачем ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_4 і відповідно до яких було видано Свідоцтво про право на спадщину від 20 грудня 2011 року. На підставі вище викладеного, з метою захисту своїх прав та законних інтересів позивач просить суд ухвалити рішення про визнання Свідоцтва про право на спадщину, яке було видано 20 грудня 2011 року за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_4 недійсним. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати, а саме: за надання правової допомоги 1835,20 грн., судовий збір в сумі 458, 82 грн. та вартість банківських послуг.

Позивач в судовому засіданні заявлені позовні вимоги уточнив та просив суд ухвалити рішення про визнання Свідоцтва про право на спадщину, яке було видано 20.12.2011 року за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_4 - недійсним; скасувати державну реєстрацію права власності за заповітом від 31.10.2008 року на житловий будинок АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_4, зареєстрованого за реєстраційним номером майна №35209126 від 13 січня 2012 року на ОСОБА_4, РНОКПП НОМЕР_1 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати: за надання правової допомоги - 6785,10 грн.; судовий збір в сумі 458,82 грн. та 243, 60 грн. вартість банківських послуг.

Представник відповідачки ОСОБА_5 в судовому засіданні уточнені позовні вимоги визнав. Однак звернув увагу суду на те, що заявлені позивачем вимоги щодо судових витрат надмірні.

Вислухавши пояснення сторін, розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до заповіту ОСОБА_7, складеного 13.03.2002 року та посвідченого секретарем Коростківської сільської ради Осіпчук Г.М., все своє майно рухоме і нерухоме, що знаходиться в АДРЕСА_1, яке на день смерті буде йому належати, з якого б воно не складалося та де б воно не знаходилося, заповів ОСОБА_2.

Відповідно до заповіту ОСОБА_7, складеного 29 квітня 2003 року та посвідченого секретарем Коростківської сільської ради Осіпчук Г.М., належний йому на праві особистої власності жилий будинок розташований на приватизованій земельній ділянці розміром 0,63 га і все майно - рухоме і нерухоме, що знаходиться в с. Коростки Любарського району Житомирської області, яке на день його смерті буде йому належати , з чого б таке не складалося та де б воно не знаходилося заповів ОСОБА_4, всеціло.

20 грудня 2011 року державним нотаріусом Любарської державної нотаріальної контори було видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_7 на житловий будинок АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_4.

Інформаційна довідка з Реєстру прав власності на нерухоме майно №15308275 видана 24 грудня 2013 року державним реєстратором вказує на те, що 13 січня 2012 року було зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину серії ВРП 096834 р. №1324 виданого 20 грудня 2011 року Любарською держнотконторою на ім'я ОСОБА_4.

Рішенням Любарського районного суду № 613/2-88/12 від 16 листопада 2012 року було визнано заповіти від 29.04.2003 року та 31.10.2008 року зареєстровані Коростківською сільською радою Любарського району Житомирської області та підписані від імені ОСОБА_7 на майно, а саме: земельну ділянку 0,63 га. та розташований на ній житловий будинок, яке знаходиться в АДРЕСА_1 - недійсними.

Відповідно до додаткового рішення апеляційного суду Житомирської області №0613/2-88/12 від 21 січня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області вирішила: рішення Любарського районного суду Житомирської області від 16 листопада 2012 року в частині визнання заповітів від 29.04.2003 року та від 31.10.2008 року недійсними залишити без змін.

На підставі ст.1301 ЦК України Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування.

Судом встановлено, що заповіт, на підставі якого ОСОБА_4 прийняла спадщину по смерті ОСОБА_7, визнано судом недійсним. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. А тому, свідоцтво про право на спадщину на ім'я ОСОБА_4 слід визнати недійсним.

Відповідно до положень статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» до переліку документів, які є підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно відноситься й свідоцтво про право на спадщину. Порядок внесення даних до Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обмежень врегульовано статтею 27 вище зазначеного Закону, пунктом 2 якої встановлено, що державна реєстрація речових прав скасовується в разі винесення судом відповідного рішення, про що вносяться дані до вказаного Державного реєстру прав.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

З огляду на наведене суд стягує з відповідачки ОСОБА_4 витрати по оплаті судового збору в сумі 473 грн. 01 коп., витрати за надання правової допомоги в судовому засіданні в сумі 2179 грн. 30 коп., а саме: 1835,20 грн за підготовку позовної заяви та 341 грн. 41 коп. за участь в судових засіданнях та 6 грн. банківських послуг. Оскільки позивачем не надано доказів про те, скільки часу витрачено адвокатом ОСОБА_3 на вчинення процесуальних дій поза судовим засіданням, тому суд відмовляє у стягненні витрат на правову допомогу в сумі 4605 грн.80 коп.

Керуючись ст.ст.10, 60, 88, 212-215, 294 ЦПК України, ст.ст. 202, 203, 208-210, 215, 216 ЦК України, ст.ст. 19, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», суд,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати Свідоцтво про право на спадщину серії ВРП №096834, зареєстроване в реєстрі №1324 та видане 20 грудня 2011 року державним нотаріусом Любарської державної нотаріальної контори за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_4 - недійсним.

Скасувати державну реєстрацію права власності за заповітом від 31 жовтня 2008 року на житловий будинок АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за реєстраційним номером майна №35209126 від 13 січня 2012 року на ОСОБА_4, РНОКПП НОМЕР_1 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, на підставі свідоцтва про право на спадщину серії ВРП 096834 р. №1324.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати, а саме: 2179 (дві тисячі сто сімдесят дев'ять) грн. 30 коп. за надання правової допомоги, 458,82 грн. (чотириста п'ятдесят вісім) грн. 82 коп. судового збору та 6(шість) грн. банківських послуг, в задоволенні решти позовних вимог відмовити в зв'язку із недоведеністю.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Житомирської області через Любарський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: І. І. Замега