Ухвала суду № 37721432, 13.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16962/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Костюченка М.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тархан Сервіс Плюс» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2013 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тархан Сервіс Плюс» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання неправомірними та скасування податкових-повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2013 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Лінктехсервіс» за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 21.06.2013 р. №122/22.2-10/37460722.

В наведеному акті зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: п.152.1., п.152.3 ст.152, п.138.1, п.138.8 ст.138, пп.139.1.1. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 390106 грн, в т.ч. за І півріччя 2012 року - 390106 грн; п.198.3., п.198.6. ст.198, п.200.1. та п.200.2. ст.200, п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 371 529 грн, а саме: за лютий 2012 року на суму 15445 грн, за березень 2012 року на суму 119981 грн, за квітень 2012 року на суму 110 392 грн, за травень 2012 року на суму 125 711 грн.

Не погоджуючись з такими висновками акту перевірки, позивачем, у порядку п.86.7. ст.86 Податкового кодексу України, подавалися відповідачу заперечення до акту перевірки, за результатами розгляду яких, висновки за результатами перевірки, викладені в акті від 21.06.2013 №122/22.2-10/37460722, - залишені без змін.

На підставі виявлених порушень, зафіксованими в акті перевірки від 21.06.2013 № 122/22.2-10/37460722, відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме:

- від 11.07.2013 № 0005542202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 390 106 грн і застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 97 526 грн 50 коп.;

- від 11.07.2013 № 0005552202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 371 529 грн і застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 92 882 грн 25 коп.;

- від 11.07.2013 № 0005562202, яким позивачу визначено до сплати адміністративній штраф та інші санкції у розмірі 510 грн.

Вважаючи порушенням своїх прав з боку податкового органу та з метою їх відновлення ТОВ «Тархан Сервіс Плюс» звернулось за захистом до суду.

Відмовляючи у задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Виходячи з приписів п. 75.1 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (пп.75.1.2. п.75.1. ст. 75 ПК України).

За п.85.2 ст.85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абз. 2 п. 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності (п. 44.6. ст.46 ПКУ).

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Пунктом 44.7 ст. 47 ПКУ визначено, що у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

У разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки) (п.86.7. ст.86 ПК України).

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне відмітити те, що платник податків міг скористатися положеннями п. 44.5.ст. 44 ПК України та таким чином відстрочити строк надання відповідних документів або надати їх в порядку адміністративного оскарження за наслідком отримання акту перевірки. Проте, з матеріалів справи слідує, що вказаними правами позивач не скористався.

Також, враховуючи те, що як до початку так і підчас проведення перевірки, від платника податків повідомлення про втрату документів, то такі документи вважаються відсутніми.

Вище наведені обставини є безпосереднім порушенням ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно якої, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Що стосується наданих позивачем через канцелярію суду первинних документів з метою підтвердження позовних та апеляційних вимог, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що такі документи, не відповідають вимогам діючого законодавства та не є первинними документами в розумінні наведеної вище статті Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а відтак, не можуть доводити реальність господарських операцій.

За таких обставин висновки відображені в акті перевірки відповідають фактичним обставинам справи, адже на час перевірки платником податку не було подано жодного первинного документу, а надані документи в суді апеляційної інстанції, також не спростовують висновків податкового органу.

Окрім того, до уваги суду апеляційної інстанції взято і протокол допиту свідка ОСОБА_2 від 28.08.2012 року,яким встановлено, що за адресою м. Харків, пров. Океанський, буд.9 ТОВ «Лінктехсервіс» не знаходиться і ніколи не знаходилось. За зазначеною адресою мешкає вона та її донька. Будь-яких ознак ведення фінансово-господарської діяльності за адресою її проживання не бачила. Договір оренди з зазначеним підприємством не підписувала. Документи підприємства та його печатка за відповідною адресою ніколи не знаходились.

Даючи оцінку вище зазначеним поясненням, судова колегія вважає, що відповідно до частини першої ст. 70 КАС України такий доказ є належним, оскільки містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно до частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тархан Сервіс Плюс» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак,

В.А. Твердохліб

.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.