Рішення № 37721032, 14.03.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" березня 2014 р.Справа № 916/3643/13

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ОСТРА"

про стягнення 49000грн.

Суддя Гут С.Ф.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: Волканов В.С., довіреність №07/14 від 31.12.2013р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ОСТРА" про стягнення в порядку регресу матеріальних збитків у розмірі 49000грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.12.2013р. порушено провадження у справі №916/3643/13.

23.01.2014р. відповідач надав відзив на позовну заяву (вх.ГСОО№1808/14 від 23.01.2014р.), відповідно до якого проти позову заперечує з наступних підстав: по-перше, взаємовідносини між Відповідачем та ОСОБА_3, винною особою у ДТП, діють в межах укладеного, на підставах, передбачених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних транспортних засобів» № 1961 -IV від 01.07.2004 р. (у редакції, що діяла на момент дорожньо - транспортної пригоди) (надалі -ЗУ №1961), договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №АВ/0123024). Таким чином, виконання зобов'язань за цим договором забезпечується, в першу чергу, приписами спеціального законодавства, яким є саме, ЗУ „1961-IV". До цього ж, приписи частини 2 ст.99- ЦК України передбачають, що до відносин, які випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього кодексу, якщо інше не передбачено актами цивільного законодавства. Отже, вирішення питань про виплату страхового відшкодування, пов'язаного з цивільно-правовою відповідальністю ОСОБА_3 за завдання майнової шкоди третій особі під час спричинення ДТП, має здійснюватись із дотриманням норм ЗУ №1961-IV та інших законодавчих актів, які регулюють питання виконання окремих приписів даного Закону.

По-друге, згідно з приписами пп. 37.1.3. п. 37.1 ст. 37 ЗУ №1961 підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є «невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, чини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди».

У даному випадку, ні ОСОБА_5, ні ОСОБА_6, не виконали своїх обов'язків, передбачених статті 33 цього Закону, а саме: вимоги пп.33.1.4. п. 33.1 щодо «невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу без поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально».

По-третє, пунктом 29.4.18 Договору добровільного страхування наземного транспорту №139549Га/12п від 12.10.2012 р. регламентовано, що Страховик також відмовляє у виплаті суми страхового відшкодування, якщо «Страхувальник (водій застрахованого ТЗ) добровільно передав основний та/або додатковий комплект ключів до замку запалювання ТЗ особі, яка не вказана в розділі 8 Договору, як особа, допущена до керування застрахованим ТЗ». У розділі 8 Договору відсутні записи про будь-яких осіб, допущених до керування ТЗ.

Отже, з аналізу вищевказаних норм ЗУ №1961 та умов Договору добровільного страхування наземного транспорту №139549Га/12п від 12 жовтня 2012 р., випливає обґрунтований висновок, що Позивач не мав законних підстав сплачувати суму страхового відшкодування, і, отже, Відповідач мав всі права відмовити Позивачу, в особі ТОВ «Юридичнакомпанія «Лігал Вей», у відшкодуванні збитку у порядку регресу.

По-четверте, з приводу розміру збитку звертає увагу на те, що наданий Позивачем висновок №01-11 авто товарознавчого дослідження від 02.11.2012р. (Висновок), складений з порушеннями норм Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а також вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів у редакції, затвердженої Наказом Фонду держмайна України та Мінюсту України №1335/5/1159 від 24.07.2009р.

Так, одним з серйозних недоліків цього Висновку є те, що він складений без урахування коефіцієнту фізичного зносу, незважаючи на те, що транспортний засіб, який досліджувався, випущений у 2008р., а тому, за Методикою, вартість відновлювального ремонту повинна була розраховуватися з урахування коефіцієнту фізичного зносу.

На підставі вищенаведеного, вважає, що даний Звіт складений з порушенням методики, а тому не являється належним доказом оціненої шкоди, завданої власнику автомобіля „MAN, д/н НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_6

До речі, Позивач, користуючись правом, наданим ЗУ №1961, замовив у аварійного комісара ОСОБА_9 звіт про визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу МАN, д/н НОМЕР_2. За цим звітом №423 від 04.12.2013 р., вартість відновленого ремонту і урахування коефіцієнту фізичного зносу складає лише 16490,52грн. (без урахування суми франшизи).

Отже, з наданих до позовної заяви документів вбачається, що Позивачем неналежним чином здійснено оцінку майна задля визначення розміру збитків, завданих потерпілому дорожньо-транспортною пригодою та суми, сплаченої СК «АХА Страхування» потерпілому, а до позову не надано достатніх доказів та пояснень, які б підтверджували обґрунтованість таких виплат, та правомірність позовних вимог.

30.01.2014р. позивач надав клопотання (вх.ГСОО№2413/14 від 30.01.2014р.), відповідно до якого, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника позивача у судовому засіданні, просить суд розглянути зазначену справу без присутності представника позивача на підставі вже поданих документів, зазначає що позовні вимоги підтримують та просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

Надане клопотання судом задоволено та залучено до матеріалів справи.

17.02.2014р. позивач надав клопотання (вх.ГСОО№4101/14 від 17.02.2014р.), відповідно до якого, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника позивача у судовому засіданні, просить суд розглянути зазначену справу без присутності представника позивача на підставі вже поданих документів, зазначає що позовні вимоги підтримують та просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

Надане клопотання судом задоволено та залучено до матеріалів справи.

21.02.2014р. відповідач надав клопотання про залучення до матеріалів справи документів (вх.ГСОО№4632/14 від 21.02.2014р.), відповідно до якого просить суд залучити до матеріалів справи кваліфікаційне свідоцтво та посвідчення аварійного комісара.

Надане клопотання судом задоволено та залучено до матеріалів справи.

За клопотанням відповідача, ухвалою господарського суду Одеської області від 21.02.14р. строк вирішення спору по справі №916/3643/14 було продовжено до 14.03.14р., в порядку ст. 69 ГПК України.

14.03.2014р. відповідач надав клопотання про залучення до матеріалів справи документів (вх.ГСОО№6449/14 від 14.03.2014р.), відповідно до якого просить суд залучити до матеріалів справи витяг з журналу реєстрації телефонних, факсимільних, електронних заяв/повідомлень про настання події, що має ознаки страхових випадків.

Надане клопотання судом задоволено та залучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив.

12.10.2012р. між АТ "Страхова компанія "АХА Страхування" та ОСОБА_5 (Страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №139549Га/12п (Договір), згідно якого АТ"Страхова компанія "АХА Страхування" взяло на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «МАN», д/н НОМЕР_2, його окремих частин чи додаткового обладнання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

31.10.2012р. в м. Полтава, сталася ДТП за участю транспортних засобів «МАN», д/н НОМЕР_2, з напівпричепом «КоgеІ» д/н НОМЕР_5 яким керував ОСОБА_6, «Skoda» д/н НОМЕР_6, що належить ОСОБА_10 та «Камаз», д/н НОМЕР_7, яким керував ОСОБА_3, цивільно-правова відповідальність якого застрахована в ПрАТ "Страхова компанія "ОСТРА", згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/0123024 (Поліс ОСЦПВ).

У результаті даної ДТП було пошкоджено застрахований у АТ "Страхова компанія "АХА Страхування", транспортний засіб «МАN», д/н НОМЕР_2, який належить ОСОБА_5 (Страхувальник) на праві приватної власності.

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 01-11 від 02.11.2012 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля «МАN», д/н НОМЕР_2, в результаті його пошкодження в ДТП, склала 87374,17грн.

Відповідно до п. 28.24 Договору добровільного страхування, у випадку, коли за згодою Страховика та страхувальника страхове відшкодування сплачується іншим способом, ніж перерахування на розрахунковий рахунок СТО, що буде здійснювати відновлювальний ремонт ТЗ, страховик має право сплатити авансовий платіж в розмірі 80 % від розрахункової суми страхового відшкодування.

Відповідно до п.10.2 Договору франшиза за ризиком збитків внаслідок ДТП становить 5 800грн. (2,00% від страхової суми).

Звідси, сума страхового відшкодування становить 64099,34грн. (87 374,17 * 80 % - 5 800,00= 64099,34).

Отже, згідно з умовами Договору, на підставі страхового акту № 1.002.12.04823/VЕSКО32814 від 27.11.2012р. та зібраних документів було розраховано та виплачено Страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 64099,34грн., що підтверджується платіжним дорученням №ДП000139О5 від 28.11.2012р.

Таким чином Позивач виконав свої зобов'язання перед Страхувальником відповідно до умов договору належним чином.

Відповідно до довідки ДАІ про учасників ДТП та Постанови судді Полтавського районного суду Полтавської області, зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення Правил дорожнього руху України, водієм автомобіля «Камаз», д/н НОМЕР_7, ОСОБА_3.

На підставі зазначеного до Позивача перейшло право регресної вимоги до ОСОБА_3, але оскільки цивільна правова відповідальність останнього була застрахована, то Відповідач, на виконання вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземнихних транспортних засобів» повинен надати ОСОБА_3 страховий захист та відшкодувати завадні ним в результаті ДТП збитки.

Відповідно до лімітів полісу АВ/0123024 ліміт за шкоду завдану майну в результаті ДТП становить 50000грн.

Відповідно до умов полісу ОСЦПВ № АВ/0123024 розмір франшизи становить 1000грн., отже, сума зобов'язання, що має бути сплачена Відповідачем становить 49000грн.

Отже, на підставі вищезазначеного, до Позивача перейшло право зворотної вимоги (регресу) до відповідача, як до особи відповідальної за відшкодування заподіяних збитків, на суму 49000,00грн.

Для врегулювання спору в досудовому порядку відповідачу було направлено регресну вимогу вих.№ЛВ799 від 23.08.2013р. з проханням виплатити страхове відшкодування на користь

Зазначені обставини спонукали Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА УКРАЇНА" звернутися до господарського суду Одеської області з позовною заявою до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ОСТРА" про стягнення в порядку регресу матеріальних збитків у розмірі 49000грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Частина 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.п. 2.2, 2.3 Постанови КМУ України від 26.09.2011р. №1029 „Про внесення змін в Правила дорожнього руху" - власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно до ст. 27 Закону України „Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частина 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до Закону України "Про страхування" від 07.03.1996р. № 85/96-ВР, предметом страхування є цивільна відповідальність особи за заподіяну нею шкоду. Стаття 1 вказаного закону страхування - не вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Стаття 3 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлює, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 5 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст. 6 зазначеного Закону страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п. 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

На підставі норм ст. 35 вищезазначеного Закону, для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо у страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву.

Відповідно до Постанови Вищого господарського суду України від 08.01.2013р. №5028/10/12/2012 та п.2 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 14.01.2014р. №01-06/15/2014 порушення страхувальником визначеного договором страхування порядку повідомлення страховика про настання страхового випадку може бути підставою для відмови у здійснені страхової виплати лише в тому випадку, коли це позбавило страховика можливості встановити, чи є ця подія страховим випадком. Зі змісту пункту 5 частини першої статті 989, статті 991 ЦК України та статті 26 Закону України "Про страхування" вбачається, що для вирішення питання щодо виплати страхового відшкодування правове значення має факт повідомлення страховика про настання страхового випадку в строк, який дає страховику можливість дослідити обставини випадку і дійти висновку про визнання його страховим випадком чи про відмову в цьому. Сам лише факт порушення страхувальником визначеного договором порядку повідомлення про настання страхового випадку за наявності повідомлення страховика про настання такого випадку, не може бути підставою для відмови у здійсненні страхової виплати. Тобто за змістом зазначених норм можна дійти висновку, що у разі настання страхового випадку, страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування. Порушення страхувальником інших умов договору є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком. (Подібна позиція відображена в роз'ясненнях Верховного суду України "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування", викладених в листі від 19.07.2011р.) Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з правовідносин страхування (Письмо, Высший хозяйственный суд, от 14.01.2014, № 01-06/15/2014 "О некоторых вопросах практики разрешения споров, возникающих из правоотношений страхования").

Відповідно до пункту 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" передбачено, що страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствами, установами, організаціями, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих, та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов.

Також, суд зазначає, що твердження відповідача у відзиві на позовну заяву, відповідно до яких наданий позивачем висновок №01-11 авто товарознавчого дослідження від 02.11.2012р. (надалі - Висновок), складений з порушеннями норм Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а також вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів у редакції, затвердженої Наказом Фонду держмайна України та Мінюсту України №1335/5/1159 від 24.07.2009р., спростовуються п.8.6.2 вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів від 24.11.2003р. №142/5/2092, відповідно до якої величина ВТВ КТЗ не нараховується якщо строк експлуатації вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів перевищує 3 роки для КТЗ виробництва країн СНД та 4 роки - для інших КТЗ, отже, враховуючи те, що вантажний автомобіль „MAN" не відноситься до країн виробництва СНД, суд не враховує доводи відповідача з цього приводу.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи, позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА УКРАЇНА" до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ОСТРА" про стягнення суми а порядку регресу матеріальних збитків у розмірі 49000грн., є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720,50грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ОСТРА" (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 13, код ЄДРПОУ 14288111) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА УКРАЇНА" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 14, р/р 26503253730300 в АКІБ "УкрСиббанк" м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 20474912) в порядку регресу матеріальних збитків у розмірі 49000(сорок дев'ять тисяч) грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720(дну тисяча сімсот двадцять)грн. 50 коп.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 19.03.2014р.

Суддя Гут С.Ф.