Ухвала суду № 37718817, 13.03.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2014 р. Справа № 876/12761/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

з участю представника позивача Човганина М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року у адміністративній справі №807/2434/13-а за позовом Ужгородської української богословської академії ім. святих Кирила і Мефодія Української православної церкви до Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Закарпатській області про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення штрафу,-

В С Т А Н О В И В :

Ужгородська українська богословська академія імені святих Кирила і Мефодія Української Православної Церкви звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Закарпатській області про визнання протиправними дій та скасування постанови.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач не є власником земельної ділянки та не проводить жодного будівництва культової споруди (дерев'яної церкви) та реконструкції нежитлових приміщень, тому Протокол від 12.06.2013 року є безпідставним, а Постанова №16-3 від 12.06.2013 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування підлягає скасуванню.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду позов задоволено. Визнано протиправними дії заступника начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області Цех Володимира Петровича щодо винесення ним Постанови за №16-3 від 25.06.2013 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності. Скасовано Постанову за №16-3 від 25.06.2013 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності. Стягнуто з державного (місцевого) бюджету на користь Ужгородської української богословської академії імені святих Кирила і Мефодія Української Православної Церкви витрати зі сплати судового збору в сумі 34,41 грн.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального права, внаслідок неповного з'ясування судом обставин у справі, висновки суду суперечать обставинам у справі. Посилається на Лист Вищого господарського суду України від 22.01.2013 р. №01-06/84/2013 «Про деякі питання застосування містобудівної діяльності» та вважає, що даний спір не підлягає розгляд в порядку адміністративного судочинства. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи позивач проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Відповідач в судове засідання не з'явився, представив на адресу суду заяву про розгляд справи у відсутності представника Інспекції. Відповідно до ч. 4 ст.196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. 12.06.2013 року відповідачем було проведено позапланову перевірку, у відповідності до якої було складено Акт від 12.06.2013 року про те, що позивачем не допущено посадових осіб інспекції на будівництво культової споруди (дерев'яної церкви) та реконструкцію нежитлових приміщень за адресою: м. Ужгород, вул. Гойди, 4 (внутрішній двір), а саме: не надані документи, які б надавали можливість прове6сти перевірку відповідності виконання будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, чим порушив пункти 1, 7 частини 4 статті 41 Закону України « Про регулювання містобудівної діяльності» та підпунктів 1, 8 пункту 11 Порядку здійснення державного архітектурно - будівельного контролю, затвердженого Постановою КМУ від 23.05.2011 р. №553.

На підставі Акту від 12.06.2013 року відповідачем прийнято Протокол про порушення у сфері містобудівельної діяльності шляхом відмови у наданні інформації та документів, необхідних для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю при проведенні позапланової перевірки, у зв'язку з чим відповідальність за виявлені правопорушення передбачена п. 2 ч. 5 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності». Відповідно до даного Акту від 12.06.2013 року вказано, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 25.06.2013 року о 12:00 год.

Також, відповідачем було винесено Припис №312-П від 12.06.2013 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівельної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Відповідно до Припису №312-П від 12.06.2013 року відповідач вимагав у позивача надати інформацію, щодо всіх учасників будівництва та документи, що засвідчують їх право на виконання окремих видів робіт пов'язаних із створенням відповідного об'єкту архітектури (договори підряду, ідентифікаційні коди та копії документів, що засвідчують осіб, задіяних у будівництві об'єкта що перевіряється, тощо) та з'явитися до відповідача для розгляду справи про порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності та надання вищевитребовуваних матеріалів.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що відповідачем не було надано суду жодних доказів того, що позивач є замовниками будівництва об'єктів за адресою: м. Ужгород, вул. Гойди, 4, або ним виконуються функції замовника і підрядника одночасно.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними та такими. що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Згідно із п. 2 ч. 5 ст. 2 цього ж Закону, суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: суб'єкти містобудування, які виготовляють будівельні матеріали, вироби та конструкції, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення, як виробництво або виготовлення будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, які не відповідають вимогам державних норм, стандартів або технічним умовам - у розмірі ста двадцяти шести мінімальних заробітних плат.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 2 цього Закону, суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: недопущення посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій - у розмірі десяти мінімальних заробітних плат.

Судом встановлено, що позивач не є власником нежилих приміщень за адресою: м. Ужгород, вул. Гойди, 4, стосовно яких проводилася відповідачем перевірка, а є орендарем даних нежилих приміщень, у відповідності до Договору оренди від 01.02.2013 року.

В ході розгляду справи відповідачем не було надано суду жодних доказів того, що позивач є замовниками будівництва об'єктів за адресою: м. Ужгород, вул. Гойди, 4, або ним виконуються функції замовника і підрядника одночасно, що свідчить про те, що відповідачем при прийнятті оскаржуваної Постанови № 16-3 від 25.06.2013 року не було вжито всіх достатніх та необхідних заходів для встановлення факту допущення саме позивачем правопорушення передбаченого п. 2 ч. 6 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржені протокол та припис приписи відповідачем винесені неправомірно, без достатніх правових підстав, тому підлягають скасуванню.

Крім цього, позивач надав відповідачеві заяву від 25.06.2013 року про перенесення розгляду справи про адміністративне правопорушення та відстрочення виконання вимог Припису №312-П від 12.06.2013 року, в якій вказував на те, що оскільки, Акт від 12.06.2013 року, Припис №312-П від 12.06.2013 року та Протокол від 12.06.2013 року адресовані і складені стосовно ректора позивача, однак дані документи не могли бути йому вручені, у зв'язку з тим, що він знаходиться у відпустці до 08.07.2013 року, а тому просить перенести розгляд справи про адміністративне правопорушення з 25.06.2013 року не іншу дату, але не раніше 10.07.2013 року.

Однак, відповідачем 25.06.2013 року на підставі Акту від 12.06.2013 року, Припису №312-П від 12.06.2013 року та Протоколу від 12.06.2013 року було прийнято Постанову № 16-3 про накладення штрафу у сфері містобудівної діяльності за вчинення позивачем правопорушення передбаченого п. 2 ч. 6 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у сумі 11470,00 грн.

Таким чином, відповідачем не було доведено в судовому засіданні факту, що саме позивач проводить будівництво культової споруди (дерев'яної церкви) та реконструкцію нежитлового приміщення за адресою: м. Ужгород, вул. Гойди, 4, а тому здійснив порушення положень пунктів 1, 7 частини 4 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та підпунктів 1, 8 пункту 11 Порядку №553.

Що стосується посилань апелянта на Лист Вищого господарського суду України від 22.01.2013 р. №01-06/84/2013 «Про деякі питання застосування містобудівної діяльності», як обґрунтування того, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, то такі є помилковими, оскільки відповідач в розумінні ст. 3 КАС України є суб'єктом владних повноважень.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Закарпатській області - залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року у адміністративній справі №807/2434/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.С. Затолочний

В.М. Каралюс

Повний текст ухвали складено 18.03.2014 р.