увійти
УКР
Справа № 2-а-1553/09
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2009 року м. Полтава
Полтавський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Чеснокової А.О.
при секретарі - Лисенка М.С.
за участю: позивача -ОСОБА_1.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1до Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації про визнання відповіді необ'єктивною та відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації про визнання відповіді Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації ОСОБА_1 необ'єктивною та стягнення з відповідача на користь позивача 4000 грн. за завдані йому моральні збитки.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що на початку 2007 року робота позивача на посаді державного соціального інспектора управління праці та соціального захисту була оцінена найнижче за 2006 рік. Але згідно даних Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації показник роботи позивача був найвищий за 2006 рік. Позивач звернувся до Полтавської обласної державної адміністрації зі скаргою про необ'єктивну оцінку його роботи, та отримав відповідь, що оцінка його роботи проведена об'єктивно. 03.04.2007 р. позивач отримав лист Зіньківської районної державної адміністрації , яким його робота за минулий рік оцінена не нижче як задовільна. Позивач вважає, що вказані дії відповідача принизили його як державного службовця і як людину.
В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги.
В судове засідання відповідач не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка, яка знаходиться в матеріалах справи, надав заперечення, в яких просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на правомірність своїх дій. Також відповідач наполягали на відмові в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, визначеного ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.
На початку 2007 року начальником управління праці та соціального захисту населення Зіньківської районної державної адміністраціїАДРЕСА_2. робота позивача на посаді державного соціального інспектора управління праці та соціального захисту була оцінена найнижче за 2006 рік. Але згідно даних Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації показник роботи позивача був найвищий за 2006 рік.
Позивач звернувся до Полтавської обласної державної адміністрації зі скаргою про необ'єктивну оцінку його роботи, та отримав відповідь від 04.04.2007 року, що оцінка його роботи проведена об'єктивно.
03.04.2007 р. позивач отримав лист Зіньківської районної державної адміністрації , яким його робота за минулий рік оцінена не нижче як задовільна.
Згідно статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Головним управлінням з додержанням строків, передбачених Законом України „Про звернення громадян" за результатами перевірки фактів, викладених у зверненніОСОБА_1. від НОМЕР_1заявнику було надано відповідь у формі листа відНОМЕР_1.
Даним листом підтверджувався факт правомірності застосування „Загального порядку проведення щорічної оцінки виконання державними службовцями покладених на них обов'язків і завдань" начальником УПСЗН Зіньківської РДААДРЕСА_2. при визначенні щорічної оцінки виконання ОСОБА_1. посадових обов'язків.
Суд вважає необхідним зазначити, що чинним законодавством України не наведено норми, яка б визначала поняття „об'єктивного реагування на звернення громадян", а самим позивачем не наведено жодного нормативно-правового акту, на який він посилається щодо визнання відповіді Головного управління необ'єктивною. Позивач не вказує, що саме він має на увазі під необ'єктивністю у відповіді Головного управління.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд також бере до уваги, що згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем було прийнято рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
Що стосується стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Моральна шкода, заподіяна фізичній чи юридичній особі, може відшкодовуватись у випадках, коли можливість такого відшкодування передбачена нормами Конституції чи випливає з її положень та в інших випадках, передбачених чинним законодавством або угодою сторін.
Частиною 2 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 23 ЦК України, - особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ст. 1174 Цивільного кодексу України, постанови Пленуму Верховного Суду України в п. 9 постанови від 31.03.95 р. № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції України слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.
Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України в п. 9 постанови від 31.03.95 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Приймаючи до уваги, що відповідач діяв на підставі чинного законодавства України, а також те, що не встановлено неправомірності (протиправності) дій або бездіяльності з боку відповідачів, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення вимог щодо стягнення моральної шкоди.
Крім того, відповідно до ч. 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено річний строк на звернення до суду з позовом з часу, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про порушення свого права.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідь Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, яку позивач вважає необ'єктивною, була надіслана ОСОБА_1 НОМЕР_1, яку він отримав через декілька днів, що було підтверджено позивачем в судовому засіданні, тобто позивач дізнався про порушення свого права на початку квітня 2007 року. До Полтавського окружного адміністративного суду позивач звернувся лише в серпні 2008 року, тобто з пропущенням річного строку звернення до суду.
Позивачем не наведено жодної поважної причини незвернення до суду в 2007 році та протягом першого півріччя 2008 року, й не надано до суду належних доказів, які б підтверджували поважність пропущення строків позовної давності.
Поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду й підтверджені належними доказами.
Позивачем не надано до суду жодного належного доказу, який би підтверджував поважність причин пропуску процесуальних строків й крім того не заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку.
Згідно статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення позивачем без поважних причин строків для звернення до суду є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.
Як вбачається із заперечень Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, відповідач наполягав на пропущенні строку звернення до суду позивачем.
Таким чином, із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1до Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації про визнання відповіді необ'єктивною та відшкодування моральної шкоди необґрунтовані та в їх задоволенні необхідно відмовити.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8-14, 71, 159, 160-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1до Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації про визнання відповіді необ'єктивною та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративному суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України .
Суддя (підпис) А.О. Чеснокова
З оригіналом згідно:
Суддя А.О. Чеснокова
Повний текст постанови виготовлений 09 червня 2009 року.
Постанова не набрала законної сили.
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
вул. С.Кондратенка, 6, м. Полтава, 36009, тел./факс 8 (05322) 2-78-69
E-mail: inbox@adm.pl.court.gov.ua код ЄДРПОУ 35521510
