Ухвала суду № 37716198, 17.03.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2014 року Справа № 876/5320/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Іщук Л.П., Обрізка І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Степова» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.02.2013 року у справі за позовом Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Степова» до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Степова» звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.03.2012 року №0000331702. №0000341702, №0000351702, №0000361702.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що необґрунтованістю та суперечливістю висновків податкового органу, їх невідповідністю фактичним обставинам справи, а також протиправним застосуванням Податкового кодексу України до правовідносин, що виникли до набрання ним чинності.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.02.2013 року відмовлено в задоволені позовних вимог, оскільки суд не погодився з наведеними позивачем доводами.

Зазначену постанову суду оскаржив позивач - ДП «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Степова», який просить скасувати дану постанову та прийняти нову про задоволення позовних вимог.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням позовних вимог, зокрема зазначає, що ним своєчасно сплачено узгоджені суми боргових зобов»язань.

Відповідно до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таке можливе на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Працівниками ДПІ у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку підприємства з питань достовірності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, державного мита за період з 01.04.10 по 30.09.2011 року.

27.02.2012 року за результатами перевірки складено акт перевірки № 144/2301/26360457, яким встановлено порушення підприємством вимог п.п.4.2.9 п.4.2 ст. 4. пп.8.1.1, пп.8.1.4 п.8.1 ст.8, пп.16.3.5 п.16.3 ст.16.3, ст. 16 п.17.2 ст. 17 Закону України від 22 травня 2003 року №889-УІ «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п.164.2.17 п.164.2 ст. 164 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-ІУ, в результаті чого не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 800,34 грн.; п.57.1 ст. 57, ст. 126, ст.168, п.176.2 ст. 176 ПК України від 02.12.2010 року №2755-УІ, що стало причиною несвоєчасної сплати суми самостійно визначеної податкового зобов»язання з податку на доходи фізичних осіб 764616,67 грн.,- із затримкою до 30 календарних днів та 4603750,04 грн.,- із затримкою більше 30 календарних днів; п.168.1 ст. 168 ПК України від 02.12.2010 року №2755-УІ, в результаті чого несплачено податку на доходи фізичних осіб станом на 30.09.2011 року в сумі 5894164,70 грн; п.п.119.2 ст.119, п. б) п.п.176.2 ст.176 ПК України від 02.12.2010 року №2755-УІ, що стало причиною не включення відомостей про суми доходів, нарахованих (виплачених) на користь фізичних осіб (СПД), та неправильне відображення сум перерахованого податку з доходів фізичних осіб.

На підставі акту перевірки податковим органом 13.03.2012 року прийнято щодо підприємства податкові повідомлення-рішення: форми «Р» №0000361702, яким збільшено за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 446731,20 грн.; форми «Р» №0000351702, яким збільшено за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 162743,81 грн.; форми «Ш» № 0000341702, яким визначено за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 758065,80 грн.; форми «Ш» №0000331702, яким визначено за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 76461,67 грн..

Суд першої інстанції вирішуючи спір по суті встановив, що 21.03.2011 року ДП «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Степова» подано податкові декларації з податку на доходи фізичних осіб за січень 2011 року №9001468895 та за лютий 2011 року №9001472341, в яких, за даними обліку податкового агента, задекларовано заборгованість з податку на доходи фізичних осіб станом на 01.01.2011 року в сумі 5731404,60 грн. та нарахований податок з доходів фізичних осіб за січень 2011 року в сумі 583815,06 грн. та за лютий 2011 року в сумі 609362,54 грн. Податкову декларацію з податку на доходи фізичних осіб за березень 2011 року №9002196796 позивачем подано до інспекції 19.04.2011 року, у якій задекларовано нарахований податок з доходів фізичних осіб в сумі 859237,24 грн.

Відповідно до п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України від 02.12.2010 року №2755-УІ, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Підпункт 14.1.39. п. 14.1 ст. 14 ПК України від 02.12.2010 року №2755-УІ визначає, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пп. 14.1.180 п.14.1 ст. 14 ПК України від 02.12.2010 року №2755-УІ податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб -юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята соба, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форм нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язану нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Обов'язки нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету відповідно до пп. 168.1.1 п.168.1 ст.168 ПКУ покладено на податкового агента, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку і зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у пунктах ст. 167 ПКУ.

Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Відповідно до п.176.2.ст.176 ПК України від 02.12.2010 року №2755-УІ, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

До внесення змін до вказаної статті ПК України від 02.12.2010 року №2755-УІ (з 01.01.2011р. до 07.04.2011р.), відповідно до п.п. "д" п. 176.2 ст. 176 розділу ІУ ПК України від 02.12.2010 року №2755-УІ, особи, які мають статус податкових агентів, були зобов'язані подавати до органу державної податкової служби за місцем його реєстрації податкову декларацію з податку на доходи фізичних осіб за базовий податковий період, що дорівнює календарному місяцю, за формою, встановленою центральним податковим органом, про загальні суми доходів, що нараховані (виплачені, надані) на користь платників податку, і загальні суми податку на доходи фізичних осіб, що утримані з цих доходів, а також обсяги перерахованого податку до бюджету.

З 01.01.2011 року відповідно до норм підрозділу 1 "Особливості справляння податку на доходи фізичних осіб" Розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України від 02.12.2010 року №2755-УІ визначено, що податок на доходи фізичних осіб, нарахований, але не сплачений податковим агентом до бюджету всупереч порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, на дату набрання чинності цим Кодексом вважається податковим боргом за узгодженим податковим зобов'язанням та підлягає відображенню у податковому розрахунку за результатами першого звітного кварталу, протягом якого набирає чинності цей Кодекс, а також стягується з податкового агента із застосуванням заходів відповідальності, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до абз. 2 п. 57.1 ст 57 ПК України від 02.12.2010 року, податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Так ст. 168 ПК України від 02.12.2010 року, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1). Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (підпункт 168.1.2).

Одночасно п.п. 168.1.5. п. 168.1 ст 168 ПК України від 02.12.2010 року визначено, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Для цілей цього розділу та п. 54.2 ст. 54 ПК України від 02.12.2010 року під терміном "граничний термін сплати до бюджету податку" розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом (п.п 168.1.6. п. 168.1 ст.168 ПКУ).

Визначаючи порядок погашення податкового боргу необхідно застосовувати п.87.9. ст.87 ПК України від 02.12.2010 року, яким передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Податковим органом при перевірці повноти та своєчасності перерахування податку утриманого з доходів громадян до бюджету відокремленого підрозділу „Шахта „Степова" використані записи по особовому рахунку за Ф №15, які порівнювались з даними бухгалтерського обліку підприємства (про перераховані до бюджету суми податку) і платіжними документами. Для визначення загальної суми нарахованого податку з доходів фізичних осіб порівнювались записи бухгалтерського обліку підприємства про нараховані суми податку з підсумками сум податку, утриманого по відомостях на виплату заробітної плати.

При цьому встановлено, що підприємством порушено ст. 57, ст. 168, п. 176.2 ст. 176 ПК України від 02.12.2010 року, в частині несвоєчасної сплати суми самостійно визначеного податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, а саме 764616,67 грн. із затримкою до 30 календарних днів та 4603750,04 грн. із затримкою більше 30 календарних днів.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України від 02.12.2010 року у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу, а при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Зважаючи на встановлені обставини та наведені приписи ПК України від 02.12.2010 року, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що податковим органом правомірно визначено штрафні санкції, за порушення граничного строку сплати податкового зобов'язання, що призвело до постановлення 13.03.2012 року оскаржуваних податкових повідомлень рішень за №0000331702, №0000341702, №0000341102.

Одночасно проведеною перевіркою встановлено, що ВП „Шахта „Степова" порушенно п. 168.1 ст. 168 ПК України від 02.12.2010 року в частині несплати податку на доходи фізичних осіб станом на 30.09.2011 року в сумі 5894164,70 грн.

При цьому, відповідно до абз.1 п. 127.1 ст. 127 ПК України від 02.12.2010 року, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Даючи оцінку наведеному порушенню вимог п. 168.1 ст. 168 ПК України від 02.12.2010 року, податковий орган підставно застосував вимог ст. 127 ПК України від 02.12.2010 року та визначив податковим повідомленням-рішенням від 13.03.2012 року №0000361702 штрафні (фінансові) санкції, за несплату податку на доходи фізичних осіб в сумі 446731,20 грн.

Апелянт стверджує, що ним своєчасно сплачено узгоджені суми боргових зобов»язань, але таким документально не підтверджено це.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатні та беззаперечні докази в обгрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та довів правомірність прийнятих рішень.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ст. 160, ст.197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Степова» - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.08.2012 року у справі №2а-4692/12/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п»ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя : В.П. Сапіга

Судді: Л.П. Іщук

І.М. Обрізко