Ухвала суду № 37715203, 13.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19769/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

13 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Контур» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Контур» до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2013 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Контур» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання дій протиправними та скасування постанов. Свої вимоги обґрунтовує тим, що висновки акту зроблені на підставі податкової звітності без урахування можливих договорів оренди, безоплатного користування майном, аутсорсингу персоналу, договорів субпідряду. Відповідачем не прийнято до уваги: договір підряду, акти виконаних робіт, податкові накладні, квитанції тощо, а тому висновки акту перевірки є помилковими.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 січня 2014 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Контур» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про задоволення даного позову.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «БК «Контур» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ДАР-КО» за період з 01.03.2013 року по 31.03.2013 року.

За результатами відповідачем складено акт від 18.07.2013 року № 111/26-55-22-07/33637075, за змістом якого перевіркою було встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає платі до бюджету, у сумі 82500,00 грн.

На підставі висновків вказаного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.07.2013 року № 25826552207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 103125,00 грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 82500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 20625,00 грн.

За результатами розгляду заперечення на акт документальної позапланової виїзної перевірки від 18.07.2013 року № 111/26-55-22-07/33637075, Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надано відповідь від 30.07.2013 року № 5435/10/26-55-22-07-10, якою висновки акту залишено без змін, а заперечення ТОВ «БК «Контур» - без задоволення.

За результатами первинного адміністративного оскарження Головним управлінням Міндоходів у м. Києві прийнято рішення від 01.10.2013 року № 4854/10/26-15-10-04-04, яким податкове повідомлення-рішення від 31.07.2013 року № 25826552207 залишено без змін, а скаргу ТОВ «БК «Контур» - без задоволення.

За результатами повторного адміністративного оскарження Міністерством доходів і зборів України прийнято рішення від 25.10.2013 року № 13931/6/99-99-10-01-15, яким податкове повідомлення-рішення від 31.07.2013 року № 25826552207 та рішення щодо розгляду первинної скарги залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним вище податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні даного позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є неправомірними та необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Наведені правові норми свідчать, що для отримання платником податку права на бюджетне відшкодування необхідними та достатніми умовами є фактична сплата податку на додану вартість отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до бюджету, подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, та додання розрахунку суми бюджетного відшкодування.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про необхідність дослідження реальності здійснених господарських операцій Вищий адміністративний суд України наголошував і в листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, за змістом якого з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

З урахуванням вказаного вище колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції проте, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Судом першої інстанції було встановлено, що ТОВ «БК «Контур» зареєстровано Печерською районною державною адміністрацією у м. Києві. Основними видами діяльності, згідно статуту, є будівництво будівель (нові роботи, роботи з заміни, реконструкції та відновлення). Товариство зареєстровано платником податку на додану вартість. Здійснює будівельну діяльність на підставі Ліцензії № 557253, виданої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 26.10.2010 року.

Також було встановлено, що між ТОВ «Східзахіднафтосервіс» (надалі - Замовник) та ТОВ «Будівельна компанія «Контур» укладено договір підряду № 2103/2012 від 21.03.2012 року, відповідно до умов якого, Підрядник зобов'язується своїми та залученими силами та засобами на замовлення Замовника виконати роботи по будівництву торгового комплексу за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Ходосіївка згідно із затвердженою проектною документацією, і здати їх Замовнику, у встановлений цим договором строк, а Замовник зобов'язується надати Підряднику доступ до вищевказаної будівлі, прийняти виконанні роботи і оплатити їх у встановлений строк.

Відповідно до п. 6.4 цього договору Підрядник може, за письмовим погодженням з Замовником, залучати до виконання робіт інших осіб (субпідрядників). При цьому договори субпідряду укладаються та виконуються з дотриманням вимог чинного законодавства України. Підрядник відповідає за результати робіт, які були виконанні субпідрядниками і виступає перед Замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як Замовник.

На виконання договору № 2103/2012 від 21.03.2012 року позивачем було залучено до будівництва субпідрядну організацію ТОВ «ДАР-КО» шляхом укладення між ТОВ «Будівельна компанія «Контур» (надалі - Замовник) та ТОВ «ДАР-КО» (надалі - Підрядник) договір підряду від 08.01.2013 року № 0801/13, відповідно до умов якого, Підрядник зобов'язується своїми та залученими засобами на замовлення Замовника виконати роботи по будівництву торговельно-розважального комплексу на території Ходосіївської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, згідно із затвердженою проектною документацією, здати їх замовнику у встановлений цим договором строк.

Відповідно до п. 3.2.2 договору Підрядник зобов'язується виконати своїми силами, зі свого матеріалу та матеріалу Замовника, якісно та у встановлений цим договором строк роботи відповідно до затвердженої проектної документації та державних будівельних норм.

Відповідно до п. 3.2.6 договору Підрядник зобов'язується забезпечити для виконання робіт робітників і фахівців у достатній кількості і необхідної кваліфікації, забезпечуючи їх належними умовами праці.

Надавати Замовникові акт приймання виконаних підрядних робіт та довідку про вартість виконаних підрядних робіт та всю необхідну технічну та іншу документацію, паспорти та сертифікати на виконання матеріалів й обладнання негайно, але не пізніше 2 (двох) днів з моменту закінчення виконання робіт (п. 3.2.8 договору).

Відповідно до п. п. 3.4.1-3.4.6 договору до початку робіт Замовник зобов'язується передати Підряднику затверджену в установленому порядку проектну документацію та робочу документацію в 2-х примірниках, дозвіл на виконання будівельних робіт, ордер на порушення благоустрою та наказ про призначення відповідальної особи за здійсненням технічного нагляду та приймання виконаних робіт.

Передати Підряднику об'єкт реконструкції для виконання робіт не пізніше ніж за два робочих дні до їх початку згідно акта приймання-передачі.

Не пізніше ніж за 7 календарних днів до початку виконання робіт передати Підряднику робочу документацію в повному обсязі згідно акта приймання-передачі.

Призначити на об'єкт відповідальну особу, уповноважену від імені Замовника вести технічний нагляд, здійснювати оформлення актів виконаних робіт та приймати рішення по питаннях, що виникають і процесі виконання робіт.

Забезпечити Підрядника водою, електроенергією, під'їзними шляхами.

Відповідно до п. 6.2 договору Підрядник письмово узгоджує з Замовником продавців (постачальників) матеріальних ресурсів необхідних для виконання робіт у вказаному договорі.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач декларував податкові зобов'язання за періоди: березень 2013 року, згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 15.04.2013 року та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за березень 2013 року, зокрема, згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок.

Вартість робіт підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма № КБ -3): № 1 за березень 2013 року, № 2 за березень 2013 року, № 1 за квітень 2013 року, № 1 за березень 2013 року, № 2 за березень 2013 року, № 3 за березень 2013 року, № 3 за квітень 2013 року, № 2 за квітень 2013 року.

На підтвердження приймання виконаних робіт позивачем надано акти приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в): за березень 2013 р., № 2 за березень 2013 р., № 1 за квітень 2013 р., № 1 за березень 2013 р., № 2 за березень 2013 р., № 3 за березень 2013 р., № 3 за квітень 2013 р., № 2 за квітень 2013 р.

На підтвердження постачання послуг позивачем надано наступні податкові накладні: від 05.03.2013 р. № 3, від 05.03.2013 р. № 4, від 15.03.2013 р. № 10, від 26.03.2013 р. № 18, від 05.03.2013 р. № 1, від 12.03.2013 р. № 2, від 14.03.2013 р. №3, від 26.03.2013 р. № 4. Податкові накладні зареєстровано в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Відповідно до актів безоплатної передачі матеріалів замовника, Замовник передав Підряднику матеріали для виконання робіт по будівництву торговельно-розважального комплексу на території Ходосіївської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Придбання матеріалів підтверджується видатковими накладними: Рнк/03-0033636 від 12.09.2012 р., Рнк/03-0030759 від 22.08.2012 р., Рнк/03-0030896 від 22.08.2012 р., Рнк/03-0033637 від 12.09.2012 р., Рнк/03-0333471 від 11.09.2012 р., Рнк/03-0030903 від 22.08.2012 р., Рнк/03-0030901 від 22.08.2012 р., Рнк/03-0030555 від 21.08.2012 р., КрВИ-000121 від 10.04.2013 р., № КрВИ -000013 від 01.04.2013 р., № 751 від 10.04.2013р., № КрВИ - 000015 від 01.03.2013 р., № КрВИ- 000205 від 21.03.2013 р., №РН-0000558 від 27.02.2013 р., № 63-0864 від 19.06.2012 р., № 63-0817 від 13.06.2012 р., № 0063/000104 від 21.02.2013 р., № 63-0939 від 06.07.2012 р., № 460 від 01.03.2013 р., № ПЛ-0000073 від 11.02.2013 р., №КрВИ-000271 від 27.02.2013 р., № КрВИ -000129 від 14.02.2013 р., № 321 від 14.02.2013 р., № 435 від 27.02.2013 р., № 458 від 01.03.2013 р., № ПЛ-0000096 від 15.02.2013 р., № ПЛ-0000169 від 25.02.2013 р., № РН-35798 від 15.03.2012 р., №РН-0004938 від 01.03.2013 р.

Розрахунки між сторонами здійснювалися відповідно до виписок по особовому рахунку, виданих Дарницьким відділенням ПАТ «Укрсоцбанк» за 15.03.2013 року та 29.03.2013 року.

Згідно довідки про загальну чисельність працівників, які працюють на підприємстві № 190 від 05.12.2013 р., середньо - облікова чисельність працівників, які працюють на підприємстві становить 1 особа.

Разом з тим, згідно акту від 24.05.2013 р. № 284/22-2/35520543 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ДАР-КО» з питань взаємовідносин з контрагентами-покупцями та контрагентами - постачальниками за березень 2013 р., внаслідок виїзду співробітників податкової міліції за юридичною адресою підприємства, не встановлено наявність офісних, складських чи інших приміщень, трудових, виробничих ресурсів, які необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «ДАР-КО».

Колегія суддів погоджується з критичним сприйняттям судом першої інстанції вищезазначеного акта, оскільки він не може бути беззаперечною підставою в розумінні чинного законодавства, яка б свідчила про порушення позивачем податкової дисципліни, а також первинних та зведених документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом, з огляду на нижченаведене.

Судом першої інстанції було встановлено, що господарські операції за період з 01.03.2013 р. по 31.03.2013 р. не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення даних господарських операцій.

Виконання таких договорів вимагало від виконавця наявності відповідних основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів (будівельної техніки), спеціального устаткування, а також необхідну кількість працівників для здійснення обліку, виконання відповідних будівельних робіт, охорони території.

При цьому колегія суддів вважає вірним критичне сприйняття судом першої інстанції посилань позивача щодо виконання ним функцій Генпідрядника відповідно до умов договору підряду № 2103/2012 від 21.03.2012 р., укладеного з ТОВ «Східзахіднафтосервіс», оскільки з умов договору підряду, укладеного з ТОВ «ДАР-КО» вбачається, що позивач виконував функції Замовника будівництва, однак жодних посилань на договір підряду, укладеного з ТОВ «Східзахіднафтосервіс», останній не містить. Крім того, всупереч п. 6.4 договору № 2103/2012 від 21.03.2012, у позивача відсутнє письмове погодження з ТОВ «Східзахіднафтосервіс» щодо залучення до виконання робіт субпідрядної організації ТОВ «ДАР-КО».

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що з наявних в матеріалах справи доказів неможливо встановити зв'язок між укладеними договорами підряду № 2103/2012 від 21.03.2012 р. та № 0801/13 від 08.01.2013 р., тобто неможливо встановити, що позивач виступає перед Замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як Замовник.

В той же час, позивачем не надано суду належних та достатніх доказів під час розгляду справи, що у ТОВ «БК «Контур» наявні трудові ресурси, необхідне обладнання, транспортні засоби та інші основні засоби, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання задекларованого основного виду діяльності.

Натомість, не може свідчити про реальність вчинених операцій факт передачі позивачем ТОВ «ДАР-КО» робочого проекту будівництва торговельно-розважального комплексу на території Ходосіївської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, оскільки умовами договору від 08.01.2013 р. № 0801/13 передбачено, що Замовник повинен передати Підряднику об'єкт реконструкції для виконання робіт згідно акту приймання-передачі, надати дозвіл на виконання будівельних робіт, ордер на порушення благоустрою та наказ про призначення відповідальної особи за здійсненням технічного нагляду та приймання виконаних робіт, здійсненням оформлення актів виконаних робіт, забезпечити Підрядника водою, електроенергією, під'їзними шляхами, письмово узгоджувати з Замовником продавців (постачальників) матеріальних ресурсів необхідних для виконання робіт. Однак, доказів укладення та/або отримання позивачем зазначених документів, та/або пояснень відносно їх відсутності суду не надано.

Разом з тим, акти приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в не містять розшифровки підписів, а тому встановити хто саме підписав зазначені акти є неможливим.

Також позивачем не надано доказів того, що ним було залучено до виконання будівельних робіт інших осіб. Оплата за виконанні будівельні роботи, згідно наданих позивачем банківських виписок, не відповідає вартості будівельних робіт та їх обсягу, визначеної наданими первинними документами.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем первинні документи (податкові накладні, акти здачі-приймання) не дають підстав дійти до висновку, що господарські операції мали місце.

Документація на підтвердження фактичного переміщення будівельних матеріалів по взаємовідносинам між позивачем та його контрагентами, позивачем суду не надана. Зокрема, суду не надано первинні документи, які б підтверджують оприбуткування матеріалів, віднесення їх до певної категорії засобів, наявність умов для їх зберігання, дані про матеріально-відповідальних осіб, довіреностей на отримання матеріальних цінностей.

З огляду на вищевказане, враховуючи відсутність документів, які б могли достовірно свідчити про фактичне виконання умов договору підряду № 0801/13 від 08.01.2013 р., інших документів щодо реальності та товарності проведених операцій, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про непідтвердження реальності проведення господарських операцій з ТОВ «ДАР-КО», тобто, про відсутність операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ.

Отже, господарські операції з виконання робіт фактично не мали реального характеру, замовлення та поставка товарів (виконання робіт) оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Податкового кодексу України є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту (податкових накладних, актів виконаних робіт тощо) сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Отже, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту є правомірними.

Наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ.

З урахуванням зазначеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правильність висновку податкового органу про те, що в порушення вимог п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України в період з 01.03.2013 р. по 31.03.2013 позивачем занижено податок на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ«ДАР-КО» на суму 82500,00 грн., а тому підстави для скасування спірного податкового повідомлення-рішення та для задоволення даних позовних вимог відсутні.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Контур» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 січня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.