Рішення № 37713267, 04.03.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2014 р.Справа № 922/5335/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Воронько В.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Л. Авто", м. Київ до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків про стягнення 8 046,17 грн. за участю представників сторін:

позивача - Обманюк В.С., довіреність №3 від 08.05.2013 р.

відповідача - ОСОБА_3, довіреність б/н від 05.09.2013 р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Т.Л. Авто", м. Київ (позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків (відповідача) 5 000,00 грн. основного боргу, 170,14 грн. 3% річних, 376,03 грн. пені та 2 500,00 грн. штрафу, посилаючись на неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань за договором поставки №232 від 05.04.2012 р. Позивач також просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720,50 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.02.2014 р. у справі №922/5335/13 було задоволено клопотання позивача про продовження строку вирішення спору поза межами 2-х місячного терміну вирішення спорів, встановленого ч. 3 ст. 69 ГПК України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить суд позов задовольнити, а також просить суд стягнути з відповідача витрати, пов'язані з розглядом справи в розмірі 759,64 грн., про що подав до суду відповідні клопотання вх.№5719 від 18.02.2014 р., вх.№7315 від 04.03.2014 р. (а.с. 78-79, 134) та докази на їх обґрунтування (а.с. 30, 135)

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнає частково в розмірі 4 125,00 грн. У відзиві на позов за вх.№ 2229 від 23.01.2014 р. (а.с. 44-45) відповідачем зазначено, що сторони провели звірку розрахунків та склали акт звірки станом на 01.01.2013 р., згідно з яким відповідач визнав заборгованість в розмірі 9 900,00 грн. В період з 01.01.2013 р. по 01.06.2013 р. відповідач частково погасив заборгованість. Станом на 01.12.2013 р. у відповідача існує заборгованість перед позивачем у розмірі 4 125,00 грн. Окрім того, відповідач у судовому засіданні та у відзиві на позов заперечує проти нарахування пені, штрафу та 3% річних, наполягаючи на тому, що він виконував взяті на себе договірні зобов'язання належним чином.

Водночас представник відповідача у судовому засіданні та у наданому до суду клопотанні (а.с. 141) просить суд зупинити провадження у даній справі до надання компетентними органами правової оцінки щодо наявності в діях посадових осіб позивача (ТОВ "Т.Л.Авто") правопорушень, передбачених кримінальним законодавством України. В обґрунтування клопотання послався на той факт, що ФОП ОСОБА_1 звернувся до органів слідства МВС України із заявою про протиправні дії посадових осіб позивача - ТОВ "Т.Л.Авто", які в рахунок заборгованості за господарським договором протиправно та безпідставно, маючи корисні наміри, присвоїли майно відповідача ФОП ОСОБА_1

Представник позивача проти клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі заперечує, вважає дане клопотання безпідставним та необґрунтованим.

У відповідності до ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках:

1) призначення господарським судом судової експертизи;

2) надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування;

3) заміни однієї з сторін її правонаступником.

Отже, статтею 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав законом не передбачено.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі відмовити, оскільки обставини, наведені відповідачем у даному клопотанні, не є підставами для зупинення провадження у справі в розумінні ст. 79 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, вивчивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

05 квітня 2012 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки № 232 (надалі - договір), за умовами якого позивач зобов'язався в порядку та на умовах цього договору систематично поставляти і передавати у власність відповідача визначений цим договором товар (в тому числі, але не виключно - автомобільні шини, запасні мастила (оливи), супутні товари для автотранспорту та інше) за його замовленнями, окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що зазначаються в накладних, які є невід'ємною частиною договору (далі - товар), а відповідач зобов'язався приймати та своєчасно оплачувати товар на умовах, визначених у цьому договорі.

Згідно з п.1.2. договору загальний обсяг та асортимент (номенклатура) товару, що поставляється за цим договором, визначається кількістю та асортиментом (номенклатурою) товару, поставленого окремими партіями за всіма видатковими накладними, відповідно до умов договору, протягом його дії.

За умовами п.6.2. договору товар вважається зданим позивачем і прийнятим відповідачем з моменту підписання повноважними представниками сторін накладних або акту приймання-передачі.

Даний договір пролонговано до 31.12.2014 р. включно (п.2.2. договору).

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як свідчать надані позивачем та досліджені судом матеріали справи, позивач виконав свої договірні зобов'язання належним чином, поставив відповідачеві товар на загальну суму 120 990,00 грн., що підтверджується накладними: №ТЕ-Н2095-030 від 05.04.2012 р. на суму 16 720,00 грн., №ТЕ-Н2129-001 від 08.05.2012 р. на суму 8 110,00 грн., №ТЕ-С2158-002 від 06.06.2012 р. на суму 8 100,00 грн., №ТЕ-С2158-003 від 06.06.2012 р. на суму 1 250,00 грн., №ТЕ-С2184-004 від 02.07.2012 р. на суму 8 200,00 грн., №ТЕ-С2212-017 від 30.07.2012 р. на суму 16 400,00 грн., №ТЕ-С2241-026 від 28.08.2012 р. на суму 24 500,00 грн., №ТЕ-С2261-007 від 20.09.2012 р. на суму 8 000,00 грн., №ТЕ-С2284-024 від 10.10.2012 р. на суму 8 560,00 грн., №ТЕ-С2284-025 від 10.10.2012 р. на суму 8 400,00 грн., №ТЕ-С2326-011 від 21.11.2012 р. на суму 12 750,00 грн. (а.с. 111-121).

Судом встановлено, що позивач виставив відповідачеві відповідні рахунки-фактури на оплату товару, а саме: №ТЕ-С2096-008 від 05.04.2012 р. на суму 16 720,00 грн., №ТЕ-С2129-008 від 08.05.2012 р. на суму 8 110,00 грн., №ТЕ-С2157-008 від 05.06.2012 р. на суму 8 100,00 грн., №ТЕ-С2158-003 від 06.06.2012 р. на суму 1 250,00 грн., №ТЕ-С2184-003 від 02.07.2012 р. на суму 8 200,00 грн., №ТЕ-С2212-007 від 30.07.2012 р. на суму 16 400,00 грн., №ТЕ-С2241-008 від 28.08.2012 р. на суму 24 500,00 грн., №ТЕ-С2264-008 від 20.09.2012 р. на суму 8 000,00 грн., №ТЕ-С2284-008 від 10.10.2012 р. на суму 8 560,00 грн., №ТЕ-С2284-009 від 10.10.2012 р. на суму 8 400,00 грн., №ТЕ-С2326-007 від 21.11.2012 р. на суму 12 750,00 грн., всього на загальну суму 120 990,00 грн. (а.с. 123-133).

Згідно з частиною 1 ст. 692 ЦК України зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами п.5.1. договору відповідач, якщо сторони не домовились про попередню оплату партії товару, зобов'язався провести повний розрахунок за отриману по видатковій накладній або акту приймання-передачі товару протягом 14-ти календарних днів з моменту отримання.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідач товар отримав, але в порушення п.5.1. договору свої зобов'язання з оплати товару виконав частково на суму 111 090,00 грн., що підтверджується матеріалами справи (а.с. 46, 57, 82-84).

Позивач надіслав відповідачеві претензію №8 від 15.01.2013 р. (а.с. 48), в якій просив відповідача сплатити заборгованість у розмірі 9 900,00 грн. за товар, поставлений на підставі договору № 232 від 05.04.2012 р. за накладними №№ ТЕ-Н2284-024, ТЕ-Н2284-25 від 10.10.2012 р., (120 990,00 грн. вартість поставленого товару - 111 090,00 грн. часткова сплата = 9 900,00 грн.). У відповіді на претензію від 15.02.2013 р. б/н (а.с. 80) відповідач суму заборгованості в розмірі 9 900,00 грн. визнав та гарантував її погашення.

З досліджених судом матеріалів справи судом встановлено, що станом на 04.03.2014 р. у відповідача існує непогашена заборгованість перед позивачем з оплати товару в розмірі 5000,00 грн. за накладною №ТЕ-Н2284-024 від 10.10.2012 р. (8 560,00 грн. вартість товару - 3 560,00 грн. часткова сплата (банківська виписка на а.с. 57) = 5 000,00 грн.).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в ст. 193 ГК України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладені обставини, норми закону і на те, що суму заборгованості відповідачем не спростовано і не погашено, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 5 000,00 грн. правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

З приводу решти позовних вимог суд зазначає наступне.

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування позивачем 3% річних в розмірі 170,14 грн., суд дійшов висновку про те, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Окрім того, позивач нарахував та пред'явив до стягнення пеню в розмірі 376,03 грн.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання, мало бути виконано.

Пунктом 10.3. договору передбачено, що у випадку затримки оплати товару, відповідач за вимогою позивача оплачує останньому суму заборгованості, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також пеню, що обчислюється від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу.

З наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що нарахування пені в розмірі 376,03 грн. (а.с. 10) здійснено позивачем за накладною №ТЕ-Н2284-024 від 10.10.2012 р. на суму 5 000,00 грн. за період часу з 31.10.2012 р. по 01.05.2013 р.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені, суд встановив, що за умовами п.5.1. договору та ч. 6 ст. 232 ГК України вірним періодом, протягом якого позивач має право нараховувати пеню за накладною №ТЕ-Н2284-024 від 10.10.2012 р. на суму 5 000,00 грн., є період часу з 25.10.2013 р. (наступний день після закінчення 14-денного терміну оплати з моменту отримання товару) по 25.04.2013 р.

За результатами проведеного судом перерахунку пені, з урахуванням вірного періоду нарахування та визначених позивачем меж позовних вимог, суд визначив, що сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача, дорівнює 362,70 грн.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені правомірними та обґрунтованими в розмірі 362,70 грн. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 13,33 грн. суд вважає за необхідне відмовити у зв'язку з безпідставним пред'явленням до стягнення.

Окрім того, п.10.4. договору передбачено, що у випадку непогашення грошової заборгованості протягом 15-ти календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості, відповідач зобов'язаний додатково (крім пені) сплатити на користь і на вимогу позивача штраф в розмірі 10% від вартості неоплаченого товару; у випадку непогашення грошової заборгованості протягом 30-ти календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості, відповідач зобов'язаний додатково (крім пені) сплатити на користь і на вимогу позивача штраф в розмірі 25% від вартості неоплаченого товару; у випадку непогашення грошової заборгованості протягом 45-ти і більше календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості, відповідач зобов'язаний додатково (крім пені) сплатити на користь і на вимогу позивача штраф в розмірі 50% від вартості неоплаченого товару.

Перевіривши правильність нарахування позивачем штрафу в розмірі 2 500,00 грн. (5 000,00 грн. х 50% = 2 500,00 грн.), суд дійшов висновку про те, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 5 000,00 грн. основного боргу, 170,14 грн. 3% річних, 362,70 грн. пені та 2 500,00 грн. штрафу. У задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 13,33 грн. слід відмовити.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з розглядом справи, а саме витрат, пов'язаних з явкою представника позивача до господарського суду Харківської області в розмірі 759,64 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В пункті 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України " від 21.02.2013 р. №7 зазначено, що до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом визнано обов'язковою.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.01.2014 р. у даній справі клопотання позивача вх.№3039 від 28.01.2013 р. про розгляд справи по суті за наявними матеріалами без участі представника позивача було залишено без задоволення. Явку представника позивача в судове засідання визнано судом обов'язковою.

Враховуючи вищенаведені приписи закону, визнання судом явки представника позивача у судовому засіданні обов'язковою, а також надання позивачем до суду доказів понесення витрат, пов'язаних з прибуттям його представника до господарського суду в розмірі 759,64 грн. (посадочні документи на а.с. 30, 135), суд вважає, що ці витрати підлягають віднесенню до інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України, покладаючи судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 193, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 549, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 4-3, 33, 43, 44, 49, 79, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Т.Л. Авто" (вул. Симиренка, 36, м. Київ, 03134, код ЄДРПОУ 36702953) 5 000,00 грн. основного боргу, 170,14 грн. 3% річних, 362,70 грн. пені, 2 500,00 грн. штрафу, 1 717,65 грн. судового збору та 758,39 грн. витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 11.03.2014 р.

Суддя О.В. Макаренко