Постанова № 37711929, 11.03.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

11 березня 2014 року Справа № 814/335/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. секретар судового засідання розглянувши адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1

доІнспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області, вул. Космонавтів, 61,Миколаїв,54056

проскасування припису від 28.01.2014року № 27, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до Інспекції держаного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області (далі - Інспекція, відповідач) про скасування припису «Про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил» №27 від 28.04.2014 (далі - припис), яким на позивача покладено обов'язок по введенню в експлуатацію об'єкту за адресою: АДРЕСА_1, посилаючись на незаконність припису.

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області (далі - відповідач, інспекція) позовні вимоги не визнала, вказавши, що позивач експлуатує житлове приміщення, яке не було прийнято в експлуатацію.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Приписами ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №553 від 23.05.11 (далі - Порядок №553), визначено процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури.

Відповідно до Порядку №553 посадові особи інспекції мають право видавати обов'язкові для виконання приписи. Суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов'язаний виконувати вимоги інспекції щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: 1) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; 2) порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; 3) інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об'єкта будівництва.

Відповідно до п.2 ст.331 Цивільного кодексу України, право власності на нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Згідно зі ст.355 та ст.358 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб, належить їм на праві спільної власності. Право спільної власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Пунктом 6 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» за експлуатацію об'єктів, що не прийняті в експлуатацію, передбачена відповідальність у розмірі 90 мінімальних зарплат.

При розгляді справи встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04.12.2008р. квартира АДРЕСА_1 на праві спільної власності належить ОСОБА_2 (1/6 частка), ОСОБА_3 (1/6 частка), ОСОБА_1 (1/6 частка), ОСОБА_5 (1/6 частка) та ОСОБА_6 (2/6 частки). Відповідно до технічного паспорту на квартиру від 03.09.2008р. (крім квартири літ.В) власникам квартири належить гараж (літ. Ю, побудований в 2000р.) площею 18кв.м..

Підставою для реєстрації права власності на квартиру та прибудови слугувало рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 06.11.2008р. у справі №ц2-10956/08 про визнання права власності на самочинно побудовані споруди.

В січні 2014 року інспекцією проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил щодо вказаної квартири, за наслідками якої складено відповідний акт від 28.01.2014р.. В акті зазначено, що «…ОСОБА_1 станом на 03.09.2008р. виконала роботи з реконструкції квартири №20 та будівництва гаражу (літер Ю) без документів, які дають право виконувати такі роботи».

28.01.2014р. інспекцією на ім'я ОСОБА_1 видано Припис №27 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, згідно якого від ОСОБА_1 вимагається: «Усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності шляхом введення в експлуатацію об'єкту за адресою АДРЕСА_1 з терміном виконання до 24.04.2014р.»

Аналізуючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини, суд дійшов висновку про незаконність оспорюваного припису, виходячи з такого.

Приписами ч.1 ст.317 та ч.1 ст.319 Цивільного кодексу України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном і він реалізовує їх на власний розсуд.

Згідно зі ст358 Цивільного кодексу України співвласники майна володіють та розпоряджаються майном за взаємною згодою.

Та обставина, що позивачка є тільки співвласником майна (власником 1/6 частини, а інші співвласники заперечують необхідність прийняття квартири в експлуатацію, що підтверджується, в тому числі нотаріально-посвідченими заявами), унеможливлює здійснення нею самостійно процедури введення квартири (з прибудовами) в експлуатацію (навіть за її бажанням), що вказує на неправомірність припису щодо зобов'язання позивачки ввести в експлуатацію майно, частина якого є власністю інших осіб.

Таким чином, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, в правовідносинах, що були предметом судового дослідження діяв без дотриманням принципу рівності перед законом та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані дії.

Вищенаведене в сукупності є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати Припис №27 від 28.01.2014 року про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам.

Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 180 гривень.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний