Постанова № 37711199, 18.03.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2014 р. Справа № 805/2321/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Голубової Л.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Донецького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої

дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального

страхування України на випадок безробіття

до ОСОБА_1

про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі

26565,26 гривень

Донецький міський центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - позивач, Центр зайнятості) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 26565,26 гривень.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовував тим, що на порушення положень статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», відповідачем не було надано відомостей про обставини, що впливають на умови виплати йому забезпечення та надання соціальних послуг. У період перебування на обліку в Центрі зайнятості відповідач знаходився у цивільно-правових відносинах з ПрАТ «Філіп Морріс Україна» та отримував дохід. За період перебування на обліку в Центрі зайнятості було нараховано та виплачено допомогу по безробіттю з 04.09.2012 року по 21.04.2013 року у розмірі 26565,26 гривень. На адресу відповідача позивачем було направлено листа від 08.10.2013 року з пропозицією повернути в добровільному порядку виплачену допомогу по безробіттю. Проте відповідачем не було здійснено дій, направлених на погашення наявної суми заборгованості, з огляду на що позивач звернувся до суду з вимогами щодо стягнення зазначеної суми.

Через канцелярію суду представник позивача надав клопотання від 17 березня 2014 року, в якому просив розглянути справу в письмовому провадженні.

Відповідач також через канцелярію надав заяву від 12 березня 2014 року про визнання позовних вимог у повному обсязі та просив розглянути справу в письмовому провадженні.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в письмовому провадженні у відповідності до приписів ч. 6 ст. 128 КАС України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 04 вересня 2012 року звернувся до Донецького міського центру зайнятості з заявою про надання статусу безробітного (а.с. 7).

Відповідачу з 04 вересня 2012 року надано статус безробітного та призначено виплату матеріального забезпечення на випадок безробіття, 22 квітня 2013 року відповідач був знятий з обліку відповідно до абз. 10 пп. 1 п. 20 «Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних» у зв'язку з поданням до центру зайнятості письмової заяви про бажання отримувати послуги державної служби зайнятості в іншому центрі зайнятості, на підтвердження в матеріалах справи містяться копії персональної картки та витягу із наказів про прийняті рішення по особі: ОСОБА_1 (а.с. 6, 19).

У заяві про надання статусу безробітного ОСОБА_1 зазначив, зокрема, що трудовою діяльністю не займається, також зазначив, що у разі подання до центру зайнятості документів, які містять неправдиві відомості, а також неповідомлення про отримання будь-якого доходу в період перебування на обліку в службі зайнятості зобов'язується добровільно повернути зайво виплачене йому матеріальне забезпечення на випадок безробіття (а.с. 7).

В результаті розслідування Харківським районним центром зайнятості страхового випадку та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» на підставі листа Донецького міського центру зайнятості згідно з актом № 115-13 від 29 серпня 2013 року (а.с. 9), який був підписаний головним бухгалтером, керівником кадрової служби та бухгалтером із заробітної плати ПрАТ «Філіп Морріс Україна», встановлено, що відповідач в період перебування на обліку в Донецькому міському центрі зайнятості та Єнакіївському міському центрі зайнятості знаходився у цивільно-правових відносинах з приватним акціонерним товариством «Філіп Морріс Україна» з 24 травня 2012 року по 30 червня 2013 року та отримав виплати, що підтверджується договором про надання послуг від 24 травня 2012 року № 427-075 та актами прийому-передачі послуг від 30 листопада 2012 року та від 31 травня 2013 року (а.с. 13-14, 15, 16).

Про вказані обставини, що впливають на умови виплати допомоги по безробіттю, відповідач Центр зайнятості не повідомляв.

Отже, за період з 04 вересня 2012 року по 21 квітня 2013 року Центром зайнятості відповідачу безпідставно виплачено матеріальне забезпечення в сумі 26565,26 гривень, що підтверджується (а.с. 10).

Директором Донецького міського центру зайнятості 08 жовтня 2013 року був прийнятий наказ № 470 про направлення ОСОБА_1 листа щодо повернення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 26565,26 гривень (а.с. 8).

08 жовтня 2013 року позивачем складений лист № 08-09/2160 з пропозицією добровільного повернення незаконно отриманої ним допомоги по безробіттю у сумі 26565,26 гривень, який отриманий відповідачем (а.с. 17). Однак, зазначена сума не була повернута з боку відповідача.

При вирішенні даного позову суд керується Законами України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року № 1533-ІІІ, «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року №803-XII та «Про зайнятість населення» від 05 липня 2012 року № 5067-VI.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року №803-XII безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Статтею 1 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 05 липня 2012 року № 5067-VI безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Частина 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» покладає на застрахованих осіб, зареєстрованих в установленому порядку як безробітні, обов'язок своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Статтею 1 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.

Відповідач своєчасно не повідомив Донецький міський центр зайнятості про те, що знаходився у цивільно-правових відносинах з приватним акціонерним товариством «Філіп Морріс Україна» з 24 травня 2012 року по 30 червня 2013 року та отримав виплати. Внаслідок цього йому було безпідставно сплачено допомогу по безробіттю з 04 вересня 2012 року по 21 квітня 2013 року у сумі 26565,26 гривень, що підтверджується довідкою (а.с. 10).

Відповідно до частини 1 статті 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі, зокрема, працевлаштування безробітного; призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

Частиною 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з підпунктом 1 пункту 5.5 розділу 5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 р. № 307 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 р. за № 915/5136, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Як визначено пунктом 6.14 розділу 6 вказаного Порядку, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

На момент розгляду справи незаконно отримана допомога по безробіттю у сумі 26565,26 гривень не була повернута відповідачем.

Статтею 39 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене та визнання позовних вимог з боку відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

З огляду на зазначене та керуючись Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», та на підставі статей 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Донецького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 26565,26 гривень - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 26565 (двадцять шість тисяч п'ятсот шістдесят п'ять) гривень 26 копійок на р/р № 37176002002327 в ГУДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 25671511.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті 18 березня 2014 року.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Голубова Л.Б.