Ухвала суду № 37710309, 13.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/40508/11

№ К/9991/40508/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06.12.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2011

у справі № 2а-7129/10/0670 Житомирського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дейв Експрес»

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.12.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2011, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Житомирі від 26.08.2010 № 0001012304/0.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Житомирі просить скасувати ухваленні у справі судові рішення та постановити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у м. Житомирі проведено перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень, червень 2010 року, за підсумками якої складено акт від 16.08.2010 № 6399/23-2/22053439, за висновками якого позивачем порушено норми пункту 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): завищено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у податковому обліку за травень, червень 2010 року на 55891,00 грн. та 50968,00 грн. відповідно. Цей висновок орган податкової служби обґрунтував посиланням на не підтвердження сплати задекларованого позивачем бюджетного відшкодування в сумі 106859,00 грн. за травень-червень 2010 року через відсутність підтвердження факту надмірної сплати податку в цій сумі до бюджету підприємствами - постачальниками.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.08.2010 № 0001012304/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у податковому обліку за травень, червень 2010 року на на 55891,00 грн. та 50968,00 грн. відповідно.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції , виходив з того, що позивачем доведено перед судом правомірність формування податкового кредиту по взаємовідносинах із ТОВ «Континент Нафто Трейд» та ПАТ «Концерн «Галнафтогаз»» та спростовано висновки акту перевірки.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із такими висновками судів попередніх інстанцій та зазначає наступне.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Континент Нафто Трейд», ПАТ «Концерн Галнафтогаз», обставини використання придбаних товарів, послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, сума податку на додану вартість, заявлена позивачем до бюджетного відшкодування за травень, червень 2010 року, сформована останнім у зв'язку із придбанням товару (пального) у ТОВ «Континент Нафто Трейд» та ПАТ «Концерн «Галнафтогаз»». Як в акті перевірки, так і в запереченнях на позов, податковий орган не наводить обставин, які б ставили під сумнів достовірність наданих позивачем документів на підтвердження факту придбання пального у зазначених постачальників.

За визначенням пункту 1.8 ст.1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно підпункту 7.7.1. пункту 7.7. ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (підпункту 7.7.2 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.7.4. пункту 7.7. ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ з державного бюджету стали результати зустрічних звірок, згідно яких постачальниками палива по ланцюгу поставок - контрагентами ТОВ «Континент Нафто Трейд» та ПАТ «Концерн «Галнафтогаз»», не задекларовані та не сплачені податкові зобов'язання з ПДВ до державного бюджету.

Вищенаведені норми не ставлять у залежність право платника податку на формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування від фактичної сплати сум ПДВ до бюджету іншими платниками податку - постачальниками товару по всьому ланцюгу поставки, якщо цей платник (покупець) сплатив податок в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність поставок у судовому процесі не спростована.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06.12.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош