Ухвала суду № 37710301, 30.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" січня 2014 р. м. Київ К/9991/29427/11

№ К/9991/29427/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02.03.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.04.2011

у справі № 2а-119/11/1270 Луганського окружного адміністративного суду

за позовом Приватного підприємства «Укрекспресупаковка»

до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 02.03.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.04.2011, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області від 25.11.2010 № 0000032301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 76950,00 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Укрекспресупаковка» 3,40 грн. судового збору.

У касаційній скарзі Стахановська ОДПІ Луганської області просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 12.11.2010 року за № 139/2301/34945831. Згідно вказаного акта позивач порушив норми підпунктів 7.2.1,7.2.4 пункту 7.2 та підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР) , а саме: занижено податок на додану вартість у податковому обліку за листопад-грудень 2009 року на 29539,00 грн. та за березень 2010 року на 17486,00 грн.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.11.2010 № 0000032301/0 про донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 76950,00 грн. (у т.ч. 51300,00 грн. - основний платіж та 25650,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

У судовому процесі встановлено, що між позивачем (покупець) та ПП «ТПФ Ультра Брайт» (постачальник), 01.06.2009 укладений договір поставки № ДГ-0000004 на поставку товару (рукав поліпропіленовий), здійснення господарських операцій на виконання якого підтверджується виписаними ПП «ТПФ Ультра Брайт» за листопад-грудень 2009 року податковими і видатковими накладними, виписками із банківського рахунку позивача про перерахування грошових коштів постачальнику за товар (а.с. 116-139).

Крім того, позивачем (покупець) та ПП «Союз-Трейд-В» (постачальник) 10.03.2010 було укладено договір поставки № ДГ-10-03-10-01 товару (тканина пропіленова, стрічка). На підтвердження факту виконання вказаного договору позивач надав виписані ПП «Союз-Трейд-В» податкові накладні та товарні накладні на загальну суму 104920,00 грн. (у т. ч. ПДВ - 17486,15 грн.), виписки з банківського рахунку про безготівковий розрахунок з ПП «Союз-Трейд-В» за тканину пропіленову, стрічку натуральну (а.с. 145-164).

В судовому процесі встановлено факт транспортування позивачем товарів від вказаних постачальників власним автомобілем (мікроавтобусом) марки «Мерседес-Віто», що відповідає умовам зазначених договорів. Доказів на спростування доводів позивача щодо порядку транспортування товарів, так само як і наданих позивачем вище перелічених доказів щодо придбання товарів податковий орган в судовому процесі не надав.

Підпунктом 1.7 ст.1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті).

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що вищенаведені норми не ставлять у залежність право платника податку на формування податкового кредиту від фактичної сплати контрагентом такого платника сум ПДВ до бюджету, оскільки такий платник сплатив дані суми ПДВ у вартості придбаних товарів (послуг), а реальність поставок ДПІ в судовому процесі не спростована.

Крім того, відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, постачальники позивача - ПП «ТПФ Ультра Брайт» та ПП «Союз-Трейд-В» на час здійснення господарських операцій знаходились в Єдиному державному реєстрі як юридичні особи та мали реєстрацію платників податку з ПДВ, а посилання податкового органу на факт анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ ПП «ТПФ Ультра Брайт» не знайшли свого підтвердження під час судового процесу.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність вищенаведених висновків судів попередніх інстанцій.

За наведених обставин підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень відсутні.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02.03.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В.Сірош