Ухвала суду № 37710282, 13.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" березня 2014 р. м. Київ К/800/47777/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів: Мороза В.Ф., Чалого С.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу, подану Поліщук Ольгою Леонідівною в інтересах Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Севастополі, на постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 13 травня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2013 року

у справі № 827/860/13-а

за позовом ОСОБА_3

до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Севастополі

третя особа Публічне акціонерне товариство «Севастопольстрой»

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

У березні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Севастополя з позовом до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Севастополі (далі - Реєстраційна служба), третя особа: Публічне акціонерне товариство «Севастопольстрой», про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 13.05.2013, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2013, позов задоволено.

Визнано протиправними дії Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Севастополі щодо відмови у реєстрації права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1.

Зобов'язано Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Севастополі здійснити реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 (далі - квартира АДРЕСА_1).

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Реєстраційна служба оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані судові акти з мотивів порушення судами норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення - про відмову у позові.

Касаційна скарга обгрунтована, зокрема, тим, що під час звернення з заявою про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3 надав не в повному обсязі документи, необхідні для здійснення такої реєстрації, а саме позивачем було подано не в повному обсязі документи по договірних зобов'язаннях та не було надано документів, що підтверджували зміну назви ЗАТ «Севастопольстрой» на ПАТ «Севастопольстрой».

Також у касаційній скарзі Реєстраційна служба звертає увагу на необґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій в частині зобов'язання відповідача здійснити державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, оскільки суд не може підміняти державний орган, до компетенції якого належить прийняття рішень щодо здійснення такої реєстрації.

Крім того, Реєстраційна служба у своїх доводах зазначила, що після повторного звернення ОСОБА_3 відповідачем 02.07.2013 прийнято рішення про реєстрацію права власності позивача на квартиру АДРЕСА_1.

У своїх заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_3 просив залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення. У той же час, факт здійснення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 позивачем не спростовано.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, 17.01.2013 між ПАТ «Севастопольстрой» та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу майнових прав № 1/13-ИП, відповідно до умов якого ПАТ «Севастопольстрой» передало, а позивач отримав майнові права на квартиру АДРЕСА_1.

Про прийняття майнових прав позивачем на квартиру АДРЕСА_1 складено акт приймання-передачі майнових прав на квартиру відповідно до договору від 17.01.2013 №1/13-ИП.

Актом приймання-передачі від 30.01.2013 до зазначеного договору позивач прийняв квартиру АДРЕСА_1.

26.02.2013 позивач звернувся до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Севастополі з заявою №294420 для проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Немотивованим рішенням від 18.03.2013 №951084 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень відмовлено у державній реєстрації права власності за позивачем на квартиру АДРЕСА_1. У рішенні зазначено, що подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Судами попередніх інстанцій в ході розгляду справи та вирішення спору по суті також було установлено, що позивач надав вичерпний перелік документів, передбачений Порядком №703. Зокрема, ОСОБА_3 до оформленої належним чином заяви про державну реєстрацію прав було пред'явлено паспорт громадянина України та надано його копії (пункт 9 Порядку №703), додано квитанцію про сплату державного мита та квитанцію про сплату за надання інформації (пункт 10 Порядку №703), технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 від 25.01.2013 та його копію (п. 29), копія договору оренди земельної ділянки від 01.06.2007, копія декларації про готовність об'єкту до експлуатації від 18.07.2012 № СТ 14312120440, копію довідки Управління містобудування та архітектури Севастопольської міської держаної адміністрації від 09.12.2010 № 5-2/5731-5 (п. 46), договір купівлі-продажу майнових прав від 17.01.2013 №1/13-ИП; перелік інвесторів, які брали участь в інвестуванні та фінансуванні об'єкта будівництва та за якими здійснюється державна реєстрація прав (п. 49).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що дії Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Севастополі не відповідали вимогам норм чинного законодавства України, оскільки відповідач в порушення вимог статтей 9, 15, 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункту 13 Порядку держаної реєстрації прав на нерухоме та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 №703 (далі - Порядок №703), відповідачем прийняте рішення про відмову у державній реєстрації права власності без зупинення розгляду заяви та без повідомлення щодо переліку додаткових документів, які прямо не зазначені в Порядку №703, проте які були необхідні державному реєстратору для здійснення держаної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується зі вказаним висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до пункту 10 Порядку №703 (у редакції на час виникнення спірних відносин) заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

Документи, необхідні для проведення державної реєстрації, що подані з порушенням вимог, установлених законом, цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами, є підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію або відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, а не для відмови в прийнятті заяви про державну реєстрацію.

Пунктом 13 Порядку №703 визначено, що у разі подання не в повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію, яке містить рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття.

Орган державної реєстрації прав, нотаріус у день прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію видає або надсилає рекомендованим листом з повідомленням про вручення заявникові таке рішення.

Якщо заявник не усунув протягом п'яти робочих днів після отримання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію обставини, що були підставою для його прийняття, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Аналогічний порядок дій державного реєстратора передбачено положеннями статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якою передбачено, що у разі якщо документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень подано не в повному обсязі, передбаченому нормативно-правовими актами, державний реєстратор у строк, встановлений частинами п'ятою, сьомою і восьмою статті 15 цього Закону для розгляду заявлених прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і письмово повідомляє про це заявника.

Якщо заявник протягом п'яти робочих днів після отримання письмового повідомлення виконав вимоги державного реєстратора, загальний строк розгляду заявленого права продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

У разі невиконання зазначених вимог державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Згідно з пунктом 4) частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Аналіз викладених вище норм матеріального права дає підстави дійти висновку про те, що Реєстраційна служба, встановивши недостатність наданих позивачем документів для встановлення відповідності заявлених прав документам, що їх посвідчують, зобов'язана була спершу прийняти рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав позивача на квартиру АДРЕСА_1, про що письмово повідомити позивача із зазначенням рекомендацій щодо усунення виявлених недоліків.

Отже, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо неправомірності дій відповідача під час розгляду заяви позивача від 26.02.2013 №294420 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 та прийняття рішення від 18.03.2013 №951084.

Згідно з частиною другою статті 224 КАС України не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Ураховуючи, що відповідно до посилань касатора, які не спростовано у запереченнях позивачем, після прийняття судом першої інстанції рішення по суті спору Реєстраційна служба у липні 2013 року здійснила державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для зміни рішень судів попередніх інстанцій в частині зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Зважаючи на викладене, доводи касаційної скарги спростовуються вище переліченими нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни рішень судів попередніх інстанцій.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу, подану Поліщук Ольгою Леонідівною в інтересах Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Севастополі, залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 13 травня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2013 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 2391 КАС України.