Ухвала суду № 37710191, 06.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" лютого 2014 р. м. Київ К/800/28981/13

№ К/800/28981/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Усенко Є.А., суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В.розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.01.2013

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2013

у справі № 2а-13127/12/0170/26 Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим

за позовом Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) «Феодосійська суднобудівна компанія «Море»»

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (ОДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.01.2013, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2013, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.11.2012 № 0000572203.

У касаційній скарзі Феодосійська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 31.10.2012 № 1582/22-03/14309008, про порушення позивачем норм підпунктів 198.2, 198.3 та 198.6 ст. 198, пункту 200.1 ст. 200, пункту 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України (ПК), а саме: завищено податковий кредит у податковому обліку жовтень 2011 року за податковою накладною, виписаною КП «Альянс» за наслідками нікчемного правочину, внаслідок чого завищено залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у податковій декларації за жовтень 2011 року, на суму 2814,00 грн.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.11.2012 № 0000572203 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2011 року на 2814,00 грн.

У судовому процесі встановлено, що між позивачем (замовник) та КП «Альянс» (виконавець) укладено договір від 19.08.2011 № 942 щодо поставки робіт по профілактичним замірам електрообладнання. За наслідками господарських операцій з виконання вказаних робіт сторони підписали акти приймання виконаних робіт; КП «Альянс» виписав позивачу податкову накладну на загальну суму 16885,92 грн., у т.ч. ПДВ 2814,32 грн., а позивач сплатив вартість цих робіт, включивши ПДВ в цій сумі у їх ціні до складу податкового кредиту за жовтень 2011 року.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на віднесення вартості отриманих товарів (послуг) до витрат, а сум ПДВ у їх вартості на включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Суди попередніх інстанцій на підставі приєднаних до справи доказів, а саме: копій: договору від 19.08.2011 № 942, податкової накладної, договірних цін на вимірювально-налагоджувальні роботи, локальних кошторисів на електровимірювання, рахунку, довідки про акцепт, довідок про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року, актів приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року, технічних звітів по профілактичним вимірам електрообладнання, протоколів вимірювання опору розтікання на основних заземлювачах, заземлених магістралях та електрообладнанні, протоколів вимірювання опору ізоляції силових проводок, протоколів перевірки опору петлі фаза-нуль (а.с. 94-128), - оцінка яким дана з дотриманням норм ст. 86 КАС України, встановили факт поставки позивачу КП «Альянс» електровимірювальних робіт та відповідно до встановлених обставин зробили юридично правильний висновок про правомірність включення позивачем суми ПДВ, сплаченої у ціні придбаного товару, до податкового кредиту.

Посилання податкового органу на порушення кримінальної справи № 069-0146 за фактом фіктивного підприємництва КП «Альянс» (ст. 205 Кримінального кодексу України) суди попередніх інстанцій, з урахуванням норм ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» обґрунтовано визнали такими, що не впливають на правомірність формування позивачем податкового кредиту, з огляду на встановлені у судовому процесі обставини щодо реального характеру поставки позивачу електроналагоджувальних робіт та відсутності вироку в кримінальній справі, яким би були встановлені факти, що спростовують ці обставини.

Відповідно до частини 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.01.2013 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош