Ухвала суду № 37709940, 04.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" березня 2014 р. м. Київ К/9991/38160/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011 року

у справі № 2а/0570/4019/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібсервіс»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібсервіс» (далі - ТОВ «Хлібсервіс»; позивач) до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька (далі - ДПІ у Ленінському районі м. Донецька; відповідач) задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000352341 від 12 березня 2011 року. Присуджено з Державного бюджету України на користь ТОВ «Хлібсервіс» витрати із сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Ленінському районі м. Донецька, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Хлібсервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 вересня 2010 року, за результатами якої складено акт № 439/23-2/31832393 від 25 лютого 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Донецька прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000352341 від 12 березня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 261 898,00 грн. (209 518,00 грн. - основний платіж, 52 380,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат вартості соняшникової олії рафінованої дезодорованої, отриманої від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК-АГРОГРУП» на виконання умов договору № 55/06-10 від 30 червня 2010 року, з підстав його нікчемності.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на незвітування контрагентом до органу державної податкової служи за місцем реєстрації та неперебування за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням.

Також, обґрунтовуючи свою правову позицію щодо неправомірного формування позивачем даних податкового обліку в охоплений перевіркою період, відповідач вказував на невідповідність товарно-транспортних накладних вимогам статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV).

Задовольняючи позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із статтею 1 Закону № 996-XIV первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, фактичне здійснення господарських операцій з придбання позивачем олії у ТОВ «ТЕК-АГРОГРУП» підтверджується долученими платником до матеріалів справи податковими та видатковими накладними, банківськими виписками, актом звірки взаємних розрахунків, товарно-транспортними накладними. Водночас слід враховувати, що певні допущені при складанні первинного транспортного документа недоліки не роблять його недійсним, а також не свідчать про його неналежність та недопустимість як доказу.

Крім того, судами досліджено подальше використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності та встановлено, що олію реалізовано Товариству з обмеженою відповідальністю «Азовська продовольча компанія» в рамках виконання договору № 26/11/2009-1 від 26 листопада 2009 року.

А відтак, враховуючи встановлений судовими інстанціями факт реального здійснення спірних господарських операцій, що, в свою чергу, податковим органом не спростовано, а також з огляду на те, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків-покупця на формування валових витрат від іншої особи, в тому числі від подання постачальником податкової звітності та від перебування контрагента за юридичною адресою, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у контролюючого органу правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слід визнати правильним.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011 року.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.