Ухвала суду № 37709932, 11.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2014 року м. Київ К/9991/15695/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Північно-Східна торгівельна компанія»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2011 року

у справі № 2-а-11055/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Північно-Східна торгівельна компанія»

до Державної податкової адміністрації у Харківській області,

Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про визнання дій незаконними та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Північно-Східна торгівельна компанія» (далі - ТОВ «Північно-Східна торгівельна компанія»; позивач) до Державної податкової адміністрації у Харківській області (далі - ДПА у Харківській області; відповідач-1) та Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (далі - ДПІ у Київському районі м. Харкова; відповідач-2) задоволено в повному обсязі. Визнано незаконними дії ДПА у Харківській області при проведенні 29 квітня 2010 року перевірки ТОВ «Північно-Східна торгівельна компанія» щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності за адресою: м. Харків, пров. Амурський, 9 та складанні акту перевірки. Скасовано рішення № 0003902301 від 03 червня 2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Рішення суду першої інстанції мотивовано порушенням порядку проведення перевірки.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачі оскаржили її в апеляційному порядку.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2011 року апеляційні скарги ДПІ у Київському районі м. Харкова та ДПА у Харківській області задоволено. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2011 року та залишення без змін постанови Харківського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідачі просять залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПА у Харківській області проведено перевірку господарської одиниці, що належить позивачу, з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт № 3536/20/40/23/36459124 від 29 квітня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем-2 прийнято рішення № 0003902301 від 03 червня 2010 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 22 422,10 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 1, 2, 9, 10, 12, 13 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 265/95-ВР) у зв'язку з проведенням розрахункової операції на суму в розмірі 22,80 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі відповідного розрахункового документа, незабезпеченням щоденного друкування фіскальних звітних чеків та зберігання протягом трьох років контрольних стрічок, неведенням обліку товарно-матеріальних цінностей за місцем їх реалізації та зберігання на загальну суму в розмірі 5 648,30 грн., невідповідністю суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, на суму в розмірі 1 250,30 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 11 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 509-XII) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Статтею 15 Закону № 265/95-ВР передбачено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Відповідно до частин 7, 8 статті 11-1 Закону № 509-XII позаплановими перевірками вважаються перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках - за рішенням суду. Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Таким чином, перевірки з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги) та вимог з регулювання обігу готівки в розумінні приписів чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства є позаплановими, у зв'язку з чим до них застосовуються вимоги Закону № 509-XII, передбачені для проведення саме позапланових перевірок.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги доводи позивача, підтримані судом першої інстанції, про протиправність проведення перевірки з підстав відсутності з боку податкового органу завчасного, за десять днів до початку її проведення, повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення спірної перевірки, оскільки таке повідомлення надсилається суб'єкту господарювання лише у разі проведення планової перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Згідно із статтею 11-2 Закону № 509-XII посадові особи податкового органу вправі приступити до проведення як планових так і позапланових перевірок, за умови надання суб'єкту господарської діяльності під розписку направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової перевірки. Ненадання зазначених документів суб'єкту господарської діяльності є підставою для недопущення перевіряючих до проведення перевірки.

Отже, у разі ненадання працівниками податкового органу направлень та наказу на проведення перевірки суб'єкт господарювання має право не допустити таких осіб до її проведення.

Однак, в розглядуваній ситуації посадових осіб ДПА у Харківській області до проведення перевірки допущено, що свідчить про фактичну згоду на її проведення.

Крім того, слід враховувати, що дії суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо відповідні дії не повинні вчинюватись таким суб'єктом стосовно цієї особи, виходячи з наданої йому компетенції.

Водночас оспорювані дії повинні бути юридично значимими, тобто мати безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом або позбавлення можливості повністю чи в частині реалізувати належне цій особі право, або шляхом безпідставного покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Виходячи з наведеного, дії контролюючого органу щодо проведення перевірки, складання акту перевірку, викладення в акті перевірки певних висновків не порушують права чи інтереси особи, не впливають на її суб'єктивні права та обов'язки, а відтак підстави для задоволення таких позовних вимог відсутні.

При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції, порушення ТОВ «Північно-Східна торгівельна компанія» вимог пунктів 1, 2, 9, 10, 12, 13 статті 3 Закону № 265/95-ВР підтверджується зібраними у справі доказами та не спростовано позивачем, що, зокрема, виключає можливість скасування оскаржуваного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2011 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Північно-Східна торгівельна компанія» відхилити, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.