Рішення № 37708312, 11.03.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.03.2014 Справа № 905/549/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д., при секретарі судового засідання Татькові М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою:Товариства з обмеженою відповідальністю «Соммельє», м.Артемівськ Донецької області

до відповідача:Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Маріуполь Донецької області

про стягнення 12 830,93грн.

за участю уповноважених сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Соммельє», м. Артемівськ Донецької області звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Маріуполь Донецької області основного боргу у розмірі 10 756,78грн., пені у розмірі 19 362,20грн., інфляції у сумі 43,02грн., 3% річних у сумі 242,25грн., штраф у розмірі 1075,68грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №1/11/13 від 18.02.2013р. в частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копію вказаного договору, копію довіреності на отримання ТМЦ, копії видаткових накладних № С02-0405 від 19.02.2013р., № С02-0406 від 19.02.2013р.

10.02.14р через канцелярію суду позивач надав супровідний лист вих.№604 від 08.02.14р. разом з додатками.

04 лютого 2014р. через канцелярію господарського суду від позивача у матеріали справи надійшла заява про уточнення позовних вимог вих.№626 від 04.02.2014р. в порядку ст.22 ГПК України, з підстав здійснення позивачем перерахунку розміру пені. У зв»язку з чим просить суд стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м.Маріуполь Донецької області основний борг у розмірі 10 756,78грн., пеню у розмірі 756,22грн., 3% річних у сумі 242,25грн., 10% штрафу від простроченої суми заборгованості у розмірі 1075,68грн. (Усього 12 830,93грн.) Суд розглянувши надані позивачем уточнення до позовної заяви вих.№626 від 04.02.2014р. встановив, що статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому виходячи зі змісту наданих позивачем уточнень та враховуючи додержання ним правил вчинення відповідної процесуальної дії, суд вважає за потрібним розцінити уточнення до позовної заяви вих.№626 від 04.02.2014р., як зменшення розміру позовних вимог.

Аналогічна позиція міститься в п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Суд розглядає позовні вимоги з урахуванням поданої заяви.

Позивач в засідання суду не з»явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач в судові засідання без пояснення причин жодного разу не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців".

Проте, поштовий конверт був повернутий підприємством зв»язку на адресу суду з посиланням на закінчення терміну зберігання.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п.3.9.1 Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011р. таке повідомлення вважається належним.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а повторна неявка без пояснення причин належним чином повідомленого Відповідача у світлі приписів ст.ст.4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в с т а н о в и в :

18 лютого 2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Соммельє», м.Артемівськ Донецької області (далі по тексту-Постачальник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 м. Маріуполь Донецької області (далі по тексту-Покупець) був укладений договір №1/11/13, згідно умов якого Постачальник зобов"язався передати товар у власність покупцеві, а останній зобов»язався прийняти і сплатити за нього певну грошову суму.

Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту повної оплати покупцем за відвантажений товар (п.1.2 договору).

Покупець зобов»язується розрахуватися за поставлені товари не пізніше ніж через 30 календарних днів з моменту поставки товару (п.3.3 договору).

Пунктом 6.1 договору встановлений строк його дії з моменту підписання і діє до 31.12.2013р.

У відповідності до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За своїм змістом та правовою природою договір №1/11/13 від 18.02.2013р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

На виконання умов Договору за видатковими накладними № С02-0405 від 19.02.2013р., № С02-0406 від 19.02.2013р. позивач передав, а повноважна особа відповідача отримала товар на загальну суму 16 885,87грн.

З представлених накладних вбачається, що вони скріплені печатками, підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять всі необхідні відомості про продукцію, а також містять відомості про фактичне її отримання. Тобто, за своїми ознаками такі накладні є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірної продукції.

На виконання вимог суду відповідач здійснив частково оплату одержаного товару на суму 1000грн., що підтверджується банківською випискою.

Разом з цим, відповідач повернув товар на суму 5 129,09грн., про що свідчать накладні на повернення № С02-0405 від 15.08.2013р., № С02-0406 від 15.08.2013р.

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 692 ЦК зазначено, що отриманий товар повинний бути оплачений у повному обсязі за встановленою ціною.

Матеріалами справи доведено, що відповідачем, в порушення умов п.3.3 договору, отриманий товар в повному обсязі не сплатив.

Таким чином, на час звернення з позовом, сума заборгованості складає 10 756,78грн.

За таких обставин, враховуючи, що сума основного боргу у сумі 10 756,78грн. підтверджена матеріалами справи та відповідачем не спростована належними доказами, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Соммельє», м. Артемівськ Донецької області щодо стягнення боргу у сумі 10 756,78грн. суд вважає таким, що підлягає задоволенню.

Порушення відповідачем строків оплати отриманого товару явилось підставою для нарахування позивачем пені у розмірі 756,22грн., яка нарахована за період з 21.03.2013р.-16.09.2013р. за прострочення оплати товару відповідно до п.3.4 договору, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання", тобто з урахуванням шестимісячного терміну та розміру подвійної облікової ставки НБУ та 10% штрафу від простроченої суми заборгованості у розмірі 1075,68грн.

Відтак, пунктом 3.4 договору, сторони передбачили, що в разі затримки оплати товару, покупець зобов»язаний сплатити Постачальникові неустойку у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, в разі затримки оплатити понад тридцяти днів, додатково стягується штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до ст. 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання (ст. 546 Цивільного кодексу України).

Оскільки, відповідачем не були виконанні належним чином зобов'язання щодо оплати товару, це стало підставою для застосування господарських санкцій, передбачених п.3.4 договору.

Позивачем здійснений вірний розрахунок пені за вказаний період згідно ст.3 Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996р. „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", а також доведено факт прострочки виконання боржником грошового зобов'язання, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 756,22грн. пені в повному обсязі, оскільки вона розрахована в розмірі, що не суперечить вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання", тобто з урахуванням шестимісячного терміну та розміру подвійної облікової ставки НБУ.

Разом з цим, позивачем законно нарахований штраф в розмірі 1075,68грн. за порушення договірних зобов'язань в частині оплати товару, тому господарський суд задовольняє цю вимогу в повному обсязі, оскільки сторонами самостійно визначений вид відповідальності та її розмір, а також позивачем доведений факт прострочення строків поставки товару та наданий обґрунтований розрахунок сум.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед кредитором.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, нарахування 3% річних за період з 21.03.2013р.-20.12.13р. проведене позивачем з дотриманням загальних правил (методики) нарахування та з урахуванням строків оплати, визначених в п. 3.3 договору, наданий арифметично обґрунтований розрахунок річних, господарський суд, задовольняє вимоги позивача щодо стягнення 242,25грн. 3% річних в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають віднесенню на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 526, 546, 549, 625 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Соммельє», м.Артемівськ Донецької області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м.Маріуполь Донецької області про стягнення 12 830,93грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м.Маріуполь Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Соммельє», м.Артемівськ Донецької області основний борг у розмірі 10 756,78грн., пеню у розмірі 756,22грн., 3% річних у сумі 242,25грн., 10% штрафу від простроченої суми заборгованості у розмірі 1075,68грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 827грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 11.03.2014р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.03.2014р.

Суддя Л.Д. Подколзіна