Ухвала суду № 37706870, 25.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/16114/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шейко Т.І. Суддя-доповідач: Горбань Н.І.

У Х В А Л А

Іменем України

25 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Горбань Н.І.,

суддів: Земляної Г.В., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Алдановій К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И Л А:

ПАТ «Родовід Банк» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови від 25.09.2013 року № 000142 про застосування штрафної санкції у розмірі 13 303,17 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Інспекція з питань захисту прав споживачів у м. Києві подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на її думку, судове рішення та постановити нове про відмову в позові у повному обсязі.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове

засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі звернення ОСОБА_2 Інспекцією з питань захисту прав споживачів у м. Києві було проведено позапланову перевірку щодо дотримання ПАТ «Родовід Банк» законодавства про захист прав споживачів, про що складено Акт №001351 від 06 серпня 2013 року.

Перевіркою встановлено, що відповідно до умов Кредитного договору №77.2/СЖ-268.07.2, укладеного 25 липня 2007 року між споживачем (заявницею) та ВАТ «Родовід Банк», споживач 10 жовтня 2008 року звернулась з письмовою заявою до Банку щодо видачі коштів 2700 доларів в рахунок кредитної лінії. На момент перевірки Банком не представлено документів, які підтверджують виконання зобов'язань Банку, встановлених п. 2.1 договору №77.2/СЖ-268.07.2, укладеного 25 липня 2007 року, на заяву споживача від 10 жовтня 2008 року. Документальне підтвердження неналежного виконання договору споживачем до 10 жовтня 2008 року - відсутнє. Таким чином, контролюючий орган дійшов висновку про порушення ПАТ «Родовід Банк» статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Крім того, розділом IV «Припис» акту від 06 серпня 2013 року №001351 зобов'язано позивача вирішити згідно з вимогами чинного законодавства підняті споживачем ОСОБА_2 питання.

На підставі акту перевірки від 06 серпня 2013 року №001351 Інспекція з питань захисту прав споживачів у м. Києві винесла постанову №000142 від 25 вересня 2013 року про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», якою за порушення умов п. 2.1 Кредитного договору №77.2/СЖ-268.07.2 від 25 липня 2007 року застосувала до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» штрафну санкцію у розмірі 13303,17 грн.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо неправомірності дій відповідача та наявності підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

25 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк») та ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір №77.2/СЖ-268.07.2.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Тобто, предметом кредитного договору є винятково грошові кошти, що надаються позичальнику на умовах, визначених в договорі.

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору №77.2/СЖ-268.07.2. від 25 липня 2007 року Банк надає Позичальнику кредит на споживчі цілі у вигляді відновлювальної кредитної лінії, на загальну суму 90000 доларів США строком (терміном) по 25 липня 2009 року включно.

Процентна ставка за кредитом за цим Договором встановлюється в розмірі 14,5 % річних (п. 1.3 Кредитного договору).

Умовами Кредитного договору №77.2/СЖ-268.07.2. передбачені права та обов'язки сторін, а також відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього договору.

Як вже було зазначено вище, підставою для здійснення відповідачем перевірки позивача, було звернення ОСОБА_2 (позичальника за Кредитним договором №77.2/СЖ-268.07.2. від 25 липня 2007 року) від 17 липня 2013 року щодо невиконання (на її думку) Банком п. 2.1 Кредитного договору, а саме ненадання Банком 2700 доларів США в рахунок кредитної лінії на заяву позичальника від 10 жовтня 2008 року. Відповідно, за ненадання Банком 2700 доларів США в рахунок кредитної лінії на заяву позичальника від 10 жовтня 2008 року, Інспекція з питань захисту прав споживачів у м. Києві застосувала до Банку штрафні санкції.

Крім того, на час проведення Інспекцією перевірки (06 серпня 2013 року) обставини виконання сторонами умов Кредитного договору № 77.2/СЖ-268.07.2., в т. ч. і виконання Банком п. 2.1 Кредитного договору, досліджувались судами в порядку цивільного судочинства та знайшли своє відображення у судових рішеннях, які набрали на час перевірки законної сили.

Так, з мотивувальної частини рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 квітня 2013 року у справі №2-1879/12 за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_2, третя особа орган опіки та піклування Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про стягнення заборгованості за кредитним договором вбачається, що з вини відповідача (ОСОБА_2) зобов'язання перед позивачем (Публічним акціонерним товариством «Родовід Банк») не виконано.

В апеляційній скарзі на рішення Дарницького районного суду від 17 квітня 2013 року у справі №2-1879/12, ОСОБА_2 звертала увагу апеляційної інстанції на те, що вона зверталася до Банку із заявою від 10 жовтня 2008 року про отримання в рахунок кредитної лінії суми в розмірі 2700 доларів США, проте цю заяву Банк проігнорував, чим не виконав п. 2.1 Кредитного договору №77.2/СЖ-268.07.2 від 25 липня 2007 року.

Разом з тим, Апеляційний суд міста Києва, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2, ухвалою від 09 липня 2013 року рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 квітня 2013 року залишив без змін. При цьому, зазначив, що позивач (Банк) на виконання Кредитного договору надав відповідачці кредити в межах кредитної лінії у розмірі 66872,98 доларів США 98 центів, відповідачка ж порушила умови договору, не виконує свої зобов'язання та протягом тривалого часу не розраховується з позивачем.

Наведене спростовує твердження Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві, що судами не досліджувалися обставини щодо виконання Банком п. 2.1 Кредитного договору за наслідками звернення позичальника із заявою від 10 жовтня 2008 року.

В силу частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судовим рішенням було встановлено факт повного виконання позивачем своїх зобов'язань за кредитним договором та відсутності порушень умов цього договору.

Так як позивач ПАТ «Родовід Банк» повністю виконав свої зобов'язання за кредитним договором, то у відповідача - Інспекції з питань захисту прав споживачів були відсутні підстави для винесення постанови про накладення штрафу.

Саме тому з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції слід виключити твердження про те, що Закон України «Про захист прав споживачів» не може застосовуватись до спорів щодо виконання сторонами умов кредитних договорів, оскільки посилання позивачем на таку підставу в позові не визначалося.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Доводи апеляційної скарги та представника відповідача в судовому засіданні не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 2, 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Н.І.Горбань

Судді: Г.В. Земляна

Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлено 28.02.2014 року.

.

Головуючий суддя Горбань Н.І.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.