Ухвала суду № 37706866, 25.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-10833/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М. Суддя-доповідач: Горбань Н.І.

У Х В А Л А

Іменем України

25 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Горбань Н.І.,

суддів: Земляної Г.В., Сорочка Є.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.08.2013 року у справі за позовом PSG International a.s. до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

PSG International a.s. звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0001642204/0 від 21.08.2009 р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.08.2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на її думку, судове рішення та постановити нове про відмову в позові у повному обсязі.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку представництва Internаtional a.s."(далі - Представництво) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 18.03.2008 р. по 31.03.2009 р. За результатами перевірки складено акт від 11.08.2009р. за № 118/2204/26604868.

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень пп. 4.1.6 п. 4.1, ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", та, як наслідок, заниження податку на прибуток на 609267 грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених порушень, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва 21.08.09 р. було винесено податкове повідомлення-рішення №0001642204/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 841 461,00 грн., в тому числі штрафні санкції - 232 194, 00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем у судовому порядку. За результатами судового розгляду ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.07.13 р. скасовано Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.06.10 р. та Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.11 р., якими у задоволенні позовних вимог відмовлено, та направлено справу на новий розгляд.

Підставою для висновку ДПІ у Шевченківському районі міста Києва про заниження позивачем розміру податку на прибуток на 609 267,00 грн. стало не включення Представництвом до складу валового доходу валютних коштів на загальну суму 2 950 931,00 грн., отриманих від нерезидента «Internаtional a.s.» за період з 18.03.2008 р. по 31.03.2009 р.

Відповідно пп. 4.16. п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валового доход включається в тому числі і безповоротна фінансова допомога, однак отримані позивачем кошти розцінювати, як таку, не є можливим, виходячи із наступних міркувань.

Згідно до ч. 2, 3 ст. 95 Цивільного кодексу України представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням, та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Представництво не є юридичною особою, наділяється майном юридичної особи, що його створила, і діє на підставі затвердженого нею положення.

Пунктом 1.17 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що постійним представництвом нерезидента в Україні є постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України. З метою оподаткування до постійних представництв прирівнюються резиденти, які мають повноваження діяти від імені нерезидента, що тягне за собою виникнення у нерезидента цивільних прав та обов'язків (укладати договори (контракти) від імені нерезидента; утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу митниці). Резиденти, що з метою оподаткування прирівнюються до постійних представництв, не підлягають додатковій реєстрації в податкових органах, як платники податку.

Відповідно до пп. 2.1.4 п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, є платниками податку на прибуток.

При цьому п. 13.8 ст. 13 цього ж Закону передбачено, що суми прибутків нерезидентів, які здійснюють свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються у загальному порядку, таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який здійснює свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Зазначена норма є універсальною та розповсюджується на постійні представництва та філії, як нерезидентів, так і резидентів. Незалежність постійного представництва від нерезидента полягає в тому, що постійне представництво має вести окремий від нерезидента облік своєї діяльності з метою визначення свого прибутку, що підлягає оподаткуванню.

Поряд з цим, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розумінні положень Закону № 334/94-ВР джерелом виплати відповідного прибутку має бути інша особа, із власності якої нерезиденту, в особі постійного представництва, передаються кошти, майно, результати робіт (послуг).

Судом першої інстанції встановлено, що кошти в сумі 2 950 931,00 грн. передані позивачу нерезидентом у користування для розвитку представництва та у власність представництву не передавались.

Оскільки представництво нерезидента є його частиною, а одержані кошти залишаються у власності нерезидента та передаються лише в управління керівнику представництва, при цьому не здійснюються цивільно-правові операції та не переходить право власності на майно, а тому у цьому випадку балансовий прибуток представництва не збільшується на отриману суму коштів.

Враховуючи наведені фактичні обставини справи, а також норми чинного на час виникнення правовідносин законодавства, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку що податковим органом хибно встановлено заниження позивачем у 2004 році валового доходу та відповідно заниження зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 49 922,42грн., а тому спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.08.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України).

Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий суддя: Н.І.Горбань

Судді: Г.В. Земляна

Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлено 28.02.2014 року.

.

Головуючий суддя Горбань Н.І.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.