Ухвала суду № 37706304, 18.03.2014, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/6447/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Миронюк М.Г. Провадження № 22-ц/773/391/14 Категорія: 30 Доповідач: Осіпук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2014 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Осіпука В. В.,

суддів - Мудренко Л. І., Русинчука М. М.,

при секретарі Лимар Р. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області про стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 січня 2014 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

В жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернулась в суд із зазначеним позовом. Вказувала на ті обставини, що неналежним виконанням працівниками Ковельського міського відділу УМВС України у Волинській області, який є структурним підрозділом відповідача, своїх функціональних обов'язків по прийняттю, реєстрації та розгляду заяв і повідомлень про злочини, неповідомленням про результати розгляду її звернень в жовтні 2010 року, в листопаді 2012 року та липні 2013 року, їй було завдано моральну шкоду.

Просила суд стягнути з відповідача в її користь 3000 грн. за завдану моральну шкоду та покласти на нього судові витрати по справі.

16 січня 2014 року рішенням Ковельського міськрайонного суду в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В поданій на рішення апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати як незаконне прийняте судом без повного зясування всіх обставин справи, з невідповідністю зроблених висновків дійсним обставинам справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рушення про задоволення її позову.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довела в судовому засіданні факт наявності заподіяння їй моральної шкоди з вини відповідача.

Такий висновок суду є правильним.

Судом встановлено, що з 7 по 9 жовтня 2010 року, в телефонному режимі, позивач ОСОБА_2 декілька разів зверталась в Ковельський МВ УМВС України у Волинській області з проханням вжити заходів для припинення порушень громадського порядку мешканцями сусідньої з її житлом квартири. На що нею було отримано відповідний висновок від 11.10.2010 року, затверджений начальником Ковельського МВ УМВС України у Волинській області, з рекомендацією звернутись до суду для притягнення винних осіб до відповідальності (а. с. 5 - 6).

З приводу бездіяльності працівників міліції Ковельського міськвідділу під час перевірки її звернень позивач 25.10.2011 року подавала скаргу до управління МВС України у Волинській області (а. с. 30 - 32). За фактами наведеними скаржницею було проведено службову перевірку та видано наказ № 247 від 17.11.2010 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Ковельського МВ УМВС України у Волинській області (а. с. 33 - 35).

Крім того встановлено, що 10 вересня 2011 року ОСОБА_2 зверталась із заявою в Ковельський МВ УМВС України у Волинській області щодо неправомірних дій адміністрації кафе «Лакомка», яке розміщене на першому поверсі будинку де вона проживає, з приводу проведення гучних весільних бенкетів в приміщенні кафе. За зверненням позивачки проводилась відповідна перевірка, про що їй 15.09.2011 року надсилалась письмова відповідь (а. с. 40 - 42).

В липні 2013 року позивачкою по пошті направлялась письмова заява-повідомлення про злочин по факту незаконної на її думку приватизації і здачі в оренду квартири АДРЕСА_1 громадянкою ОСОБА_1 (а. с. 43 - 44). 10 липня 2013 року ОСОБА_2 з приводу її заяви Ковельським МВ УМВС України у Волинській області надавалась письмова відповідь (а. с. 43 - 45).

Згідно ч. 1, п. 2, ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 цього Кодексу моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, які її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених частиною другою цієї статті.

Аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок про те, що моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв'язку з посяганням на її права та інтереси. Моральна шкода повинна бути наявною, завдана неправомірним, винним діянням особи, між рішеннями, діями чи бездіяльністю якої і даною шкодою існує причинний зв'язок.

Відповідно до вимог ст. ст. 10 ч. 3, 60 ч. 1 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Оскільки ОСОБА_2 в судовому засіданні не довела: сам факт заподіяння їй винними, протиправними діями чи бездіяльністю відповідача моральної шкоди; в чому полягає ця шкода; які негативні наслідки для неї мають місце; які моральні втрати вона понесла і чим обґрунтовує розмір їх відшкодування, то суд першої інстанції, вірно застосувавши норми матеріального і процесуального права, цілком підставно ухвалив рішення про відмову в позові.

Таким чином, оскаржене рішення, на думку колегії суддів, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу відповідно до ст. 308 ЦПК України слід відхилити.

Так як при подачі апеляційної скарги позивачем ОСОБА_2 не повністю було сплачено судовий збір, як це передбачено п. 1.8 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», то стягненню з неї в дохід держави підлягає сума судового збору в розмірі 64 грн. 45 коп. (243,60 / 2 - 57,35).

Керуючись ст.ст. 303, 305 ч. 2, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 січня 2014 року в даній справі залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 64 (шістдесят чотири) грн. 45 (сорок п'ять) коп. судового збору на рахунок: одержувач коштів УДКСУ у м. Луцьку 22030001, код одержувача 38009628, банк одержувача ГУДКСУ у Волинській області, код банку (МФО) 803014, рахунок одержувача 31212206780002.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді