Ухвала суду № 37705874, 18.03.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №280/2180/13-ц Головуючий у 1-й інст. Рибнікова Марина Миколаївна

Категорія 27 Доповідач Заполовський В. Й.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Заполовського В.Й.,

суддів: Забродського М.І., Шевчук А.М.,

за участю секретаря судового засідання Капустинської Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 27 січня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з даним позовом.

Зазначав, що 17 грудня 2007 року між ним та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір. Відповідно до договору відповідач отримав кредит у розмірі 15 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку за кредитом.

Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконував. У зв'язку з чим станом на 31.08.2013 року утворилась заборгованість на суму 42 771,92 грн., з яких: 13 118,54 грн. - заборгованість за кредитом; 25 372,10 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1 768,33 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 2 012,95 грн. - штраф (процентна складова).

За наведених обставин ПАТ КБ «ПриватБанк» просив стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 42 771,92 грн. та понесені судові витрати.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 27 січня 2014 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ „ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 17 грудня 2007 року в загальній сумі 42 771,92 грн. та 427 грн.72 коп. судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі та стягнути з позивача понесені ним судові витрати. Рішення вважає незаконним, таким, що винесено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема вказує, що суд першої інстанції проігнорував вимоги матеріального права в частині застосування позовної давності, застосування якої ним було заявлено в суді при розгляді даної справи.

Крім того, суд не взяв до уваги, що згідно Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. Суд не врахував, що за заявою позивача 22.03.2010 року було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 17 565,57 грн. заборгованості за цим же кредитним договором від 17.12.2007 року.

Також вказує, що позивачем у виписці по рахунку невірно зазначена сума використаних та внесених грошових коштів відповідачем.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 17 грудня 2007 року ОСОБА_1. отримав у ПАТ КБ „ПриватБанк" кредит у розмірі 15 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав. Згідно розрахунку наданого позивачем, станом на 31.08.2013 року утворилась заборгованість на суму 42 771,92 грн., з яких: 13 118,54 грн. - заборгованість за кредитом; 25 372,10 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1 768,33 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 2 012,95 грн. - штраф (процентна складова) (а.с.4 - 6).

Правильність проведеного позивачем розрахунку заборгованості відповідачем не спростовано.

За змістом статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно ст.599 ЦК України - зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки ОСОБА_1 істотно порушив умови договору, зокрема односторонньо відмовився від взятого на себе зобов'язання по поверненню отриманого кредиту, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з нього зазначеної суми заборгованості.

Наведені в апеляційній скарзі доводи представника відповідача про те, що суд проігнорував вимоги матеріального права в частині застосування позовної давності є безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а згідно із частиною 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до положень частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як свідчать матеріали справи, відповідач ОСОБА_1 при отриманні кредиту у поданій заяві до Банку своїм підписом підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та Банком Договір.

Факт підписання вказаної заяви відповідачем не заперечується.

Відповідно до пункту 9.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на такий же термін (а.с.10).

При апеляційному розгляді справи встановлено, що ні відповідач, ні сторона позивача не заявляли про припинення дії Договору, що не заперечується представником відповідача.

Відтак можливо зробити висновок, що договір від 17.12.2007 року, за яким ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 15 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, не припинив свою дію.

Крім того, обгрунтовуючи апеляційну скаргу представник відповідача послався на те, що позивачем пропущений строк позовної давності, оскільки перебіг позовної давності почався від дати, коли у кредитора виникло право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання, якою є дата наступного несплаченого платежу на погашення заборгованості, а саме листопад 2009 року.

Проте з такими доводами погодитися не можливо, враховуючи наступне.

Так, кредитний договір був укладений 17 грудня 2007 року. З листопада 2009 року, як стверджує представник відповідача та це підтверджено матеріалами справи, відповідач припинив погашення заборгованості та з цієї дати почався перебіг позовної давності (а.с.4 - 6).

У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору, позивач в березні 2010 року, тобто в межах строку позовної давності, звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу, який був виданий 22.03.2010 року. За даним судовим наказом з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» було стягнуто 17 565,57 грн. заборгованості за вказаним кредитним договором (а.с.30).

Проте судовий наказ виконано не було, оскільки за заявою відповідача ухвалою суду від 30.06.2011 року вказаний судовий наказ було скасовано та роз'яснено, що заявлені вимоги можуть бути розглянуті в позовному провадженні (а.с.57).

Відтак, відповідно до вимог ст.264 ЦК України позовна давність перервалася та її перебіг почався заново, а саме з 30.06.2011 року.

До суду ПАТ КБ «ПриватБанк» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором звернувся 14.10.2013 року.

Тобто в межах визначеного ст.257 ЦК України строку позовної давності.

Тому доводи відповідача про те, що позивачем пропущений строк позовної давності не грунтуються на вимогах закону та матеріалах справи.

Інші доводи апеляційної скарги, а саме про те, що позивачем у виписці по рахунку невірно зазначена сума використаних та внесених грошових коштів відповідачем відповідними доказами не доведені, а тому до уваги не беруться.

Таким чином, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстави для його зміни або скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 27 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді