Постанова № 3770383, 03.11.2008, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №2а-2759/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2008 року  

Львівський окружний адміністративний суд в складі

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

при секретарі судового засідання Колтун Ю.М.

з участю

представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1. - юрисконсульт (довіреність за №НЮ-63 від 01.01.2008 року),

ОСОБА_2. - помічник начальника (довіреність за №НЮ-397 від 21.12.2007 року),

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові матеріали адміністративної справи за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання (надалі ДТГО) “Львівська залізниця ” до Державної інспекції з контролю за цінами у Рівненській області про визнання нечинними та скасування рішення та припису , -

ВСТАНОВИВ:

ДТГО „Львівська залізниця” звернулося з позовом до адміністративного суду про визнання нечинним та скасування рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Рівненській області за №194 від 12.07.2008 року „Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін” та припису №301 від 11.08.2008 року «Про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін».

Змінами до адміністративного позову від 10.10.2008 року за №НПЕ-10/178 позивач пункт 3 позовної заяви виклав у новій редакції та просить визнати нечинними та скасувати рішення за №194 від 12.07.2008 року „Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін” та рішення за №194 від 12.08.2008 року „Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін”

Позивач вважає, що при здійсненні маневрової роботи ним виконувались роботи, по яких не здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Щодо порушень дисципліни цін при зважуванні, то позивач зазначає, що оскільки зважування вантажів за вільними цінами пов'язується з випадками, коли це не передбачено Правилами, то ним правомірно зважувався вантаж за вільними цінами.

Представник позивача в судовому засіданні дав аналогічні пояснення, просить позов задоволити.

Відповідач подав заперечення на позовну заяву за №02-15/3157 від 03.10.2008 року, в якому зазначає, що за маневрову роботу, яка виконувалась локомотивом залізниці не одночасно з подачею і забиранням вагонів позивач нараховував плату за вільними цінами, чим і допустив порушення дисципліни ціноутворення. Також, вважає відповідач, за зважування вантажів і тари на вагонній вазі залізниці станцією Відокремленим підрозділом «Станція Здолбунів» застосовувались вільні ціни, а не державні, застосування яких в даному випадку є обов'язковим.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про час та місце судового розгляду, що підтверджується відміткою повноважного представника на звороті ухвали від 06.10.2008 року, а тому справа розглядається у відповідності до вимог ч.4 ст.128 КАС України, на основі наявних доказів.

 Заслухавши представників позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами перевірки дотримання державної дисципліни цін у Відокремленому підрозділ „Станція Здолбунів” ДТГО „Львівська залізниця” з питань правильності формування та застосування тарифів на послуги, пов'язані з вантажними перевезеннями, в тому числі на послуги з охорони та супроводження вантажів, що надаються воєнізованою охороною на залізничному транспорті, Державною інспекцією з контролю за цінами в Рівненській області складено акт від 08.08.2008 року та прийнято рішення за №194 від 12.07.2008 року, яким вилучено у позивача в доход державного бюджету 1033 грн. 90 коп. необґрунтовано отриманої виручки та 2067 грн. 90 коп. штрафу.

Листом за №01-19/3163 від 01.10.2008 року відповідачем надіслано позивачу ідентичне за номером та ідентичне за змістом рішення від 12.08.2008 року, з посиланням на те, що державною інспекцією було допущено технічну помилку при винесенні першого в даті.

При цьому слід зазначити, що законодавством не визначено порядку відкликання рішень відповідача, а тому позивачем, у відповідності до вимог чинного законодавства оспорено два рішення.

В акті перевірки зазначено, що при нарахуванні плати за маневрову роботу, яка виконувалась локомотивом залізниці не одночасно з подачею і забиранням вагонів, а також плати за зважування вагонів на вагонній вазі залізниці станцією Здолбунів застосовувались договірні ціни замість регульованих, які передбачені п.1.8 та п.4.1 Розділу 2 Тарифного керівництва №1 з урахуванням коефіцієнтів індексації.

Даючи правову оцінку правомірності прийнятого відповідачем рішення, суд виходив з наступного.

Згідно ст.1 Закону України „Про ціни та ціноутворення”, за №507-ХІІ від 03.12.1990 року, з наступними змінами та доповненнями, законодавство в Україні про ціноутворення складається з цього закону та інших актів законодавства України, що видаються відповідно до нього. Як вбачається з преамбули цього Закону, він визначає основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організацію контролю за їх дотриманням на території України.

Відповідно до ст. 7 Закону України „Про ціни та ціноутворення” вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Згідно з ст. 8 вищезазначеного Закону, державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів; введення Урядом України інших методів державного регулювання.

Відповідно до ст. 13 Закону України „Про ціни та ціноутворення” державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. А в сфері дії вільних цін контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог антимонопольного законодавства.

Частиною 1 статті 190 ГК України передбачено, що вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни.

Тарифи на перевезення вантажів залізничним транспортом України затверджені наказом Міністерства транспорту України від 15.11.1999 року за №551 „Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України”, зокрема, Тарифне керівництво №1.

Пунктом 26 Розділу 1, Тарифного керівництва №1 передбачено, що розрахунки за роботи й послуги, пов'язані з перевезенням вантажів і пошти, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними тарифами, які визначаються за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить антимонопольному законодавству.

Як вбачається з наведених норм, одним із принципів побудови дисципліни цін є, те що розрахунки за роботи і послуги проводяться за вільними цінами, якщо до них не здійснюється державне регулювання тарифів.

Щодо порушень дисципліни цін при нарахуванні плати за маневрову роботу, яка виконувалась локомотивом залізниці не одночасно з подачею і забиранням вагонів.

Державна інспекція з контролю за цінами вважає, що згідно п.1.8 Розділу 2 Тарифного керівництва №1 за маневрову роботу, що виконується локомотивом залізниці не одночасно з подачею та забиранням вагонів, на окрему вимогу власника під'їзної колії або вантажовласника, оформлену пам'яткою про користування вагонами або відомістю плати за користування вагонами стягується плата в розмірі 60 грн. 00 коп. за кожні півгодини роботи локомотива, враховуючи неповні півгодини за повні. До такої роботи належать: переставляння вагонів із одного фронту навантажувально-вивантажувальних робіт на інший, переставляння вагонів на ваги і для дозування, прибирання їх після переважування та дозування, а також у випадках, коли завантаження або вивантаження виконуються з обов'язковою присутністю локомотива залізниці.

В свою чергу, позивач вважає, що, в даному випадку ним правильно застосовані вільні ціни за послуги, які передбачені рядком 21 п.26 Розділу 1 Тарифного керівництва №1, - виконання маневрової роботи з вагонами на станціях, під'їзних коліях та інших місцях незагального користування на прохання відправників (одержувачів).

Як вбачається з наведених норм Тарифного керівництва №1 та зазначеного принципу побудови цін, суду належить встановити чи плата за надані послуги з маневрової роботи, які здійснювались відокремленим підрозділом позивача, відноситься до державного регулювання цін.

При цьому, судом взято до уваги наступні обставини справи.

Умови виконання залізницею маневрової роботи наведені у пунктах 1.8, 1.9. п. 1 Збір за подачу і забирання вагонів локомотивом залізницею розділу 2 Тарифного керівництва №1. За умовами виконання і місцем розташування маневрової роботи у Тарифному керівництві №1, дана маневрова робота є невід'ємною від виконання залізницею роботи по подачі і забиранню вагонів локомотивом залізницею.

Послуга залізниці по подачі і забиранню вагонів надається лише на підставі договору про подачу і забиранню вагонів, що укладається у випадку обслуговування залізничної під'їзної колії локомотивом залізниці.

Текст договору є типовим і є додатком №2 до п.2.1 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій.

Порядок подачі і забирання вагонів наведений у п.4 зазначених Правил, при чому, відстань, за яку сплачується плата за подачу і забирання вагонів, вказується в договорі (підпункту 4.5 Правил) і є фіксованою, незмінною.

Подача і забирання вагонів залізницею здійснюється лише в межах під'їзної колії від відмітки „межа під'їзної колії” до фронтів навантаження.

Визначення вантажних фронтів наведено у п.5 Правил. Розміри вантажних фронтів на під'їзних коліях, які обслуговуються локомотивом залізниці, вказуються в договорі про подачу забирання вагонів (п.5.1 абз. 4 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій).

Згідно п.6 зазначеного типового договору залізницею здійснюється не тільки подача і забирання вагонів, а і їх розставлення на місця навантаження, вивантаження.

Послуги залізниці по розставленню вагонів на під'їзній колії на вантажних фронтах і є маневровою роботою, визначення якої наведено у пунктах 1.8 і 1.9 Тарифного керівництва №1. Отже, послуги залізниці по подачі і забиранню вагонів і по маневровій роботі, що виконується в процесі подачі й забирання і не одночасно з подачею і забиранням є невід'ємними одна від одної і надаються на під'їзній колії у сукупності, за положеннями пункту 1 Розділу 2 Тарифного керівництва №1 за державними фіксованими тарифами.

Послуги залізниці по маневровій роботі, яка надається поза межами під'їзної колії, а також по маневровій роботі, яка надається на під'їзній колії, але за своїм визначенням не входить у формулювання, наведене у пунктах 1.8 і 1.9 Розділу 2 Тарифного керівництва №1 надається залізницею по вільних тарифах за загальним правилом, що наведене у Законі Україні „Про ціни і ціноутворення”, всі роботи на які не встановлені державні тарифи надаються по вільним (договірним) тарифам.

Так, з акту перевірки на підставі якого відповідач прийняв рішення, що оспорюються залізницею, випливає, що маневрова робота виконувалась при зважуванні вагонів на вагах залізниці, що розташовані на станційних коліях станції Здолбунів, а не на під'їзній колії вантажовласника.

При цьому, відповідач не взяв до уваги того, що згідно Переліку платежів, зборів і штрафів, які стягуються при перевезенні вантажів залізничним транспортом, затвердженого Укрзалізницею 10.03.2000 року та введеного в дію розпорядженням Укрзалізниці №ЦЗЕ-388 від 10.03.2000 (далі - Перелік), запроваджені коди для занесення зборів та штрафів у відомості плати за користування вагонами (витяг додається).

Згідно позиції 21 Переліку за маневрову роботу, яка виконується за вільними (договірними) тарифами встановлений код для занесення у відомості плати за користування вагонами 171. А згідно позиції 38 Переліку за  маневрову роботу, яка виконується за тарифом, що підлягає державному регулюванню встановлений код 188.

Таким чином, Переліком встановлені коди для ідентифікації у первинних документах платежів, зборів і штрафів, які стягуються при перевезенні вантажів залізничним транспортом.

В первинних документах, які перевірялись відповідачем, сума плати за маневрову роботу зазначена разом із застосуванням коду 171, який ідентифікує послугу позивача надану вантажовласникові по вільним (договірним) тарифам. Крім того, в первинних документах, які перевірялись відповідачем, є підпис представників вантажовласника, який підтверджує факт надання (приймання) послуг саме за вільними (договірними) тарифами, що відповідає умові викладеній позивачем і вантажовласниками у Переліках видів перевезень, робіт і послуг, які виконуються залізничним транспортом за вільними тарифами за згодою сторін і визначений в додатках до договорів про організацію перевезень.

З огляду на викладені обставини, відповідачем не доказано, як передбачено ч.2 ст.71 КАС України, обставин з яких би вбачалось, що вартість послуг, які надавались позивачем, регулюється державою, зокрема п.1.8 Розділу 2 Тарифного керівництва №1 .

Щодо порушень дисципліни цін при нарахуванні плати за зважування вагонів на вагонній вазі залізниці.

Державна інспекція з контролю за цінами вважає, що при нарахуванні плати за зважування вантажів і тари на вагонній вазі залізниці станцією Сарни було порушено вимоги п.4.1 Розділу 2 Тарифного керівництва №1, яким передбачено збір за зважування вантажів і тари на вагонних вагах залізниці в розмірі 14 грн. 60 коп. за один вагон будь-якої вантажопідйомності.

Позивач, в свою чергу вважає, що , в даному випадку, ним правильно застосовані вільні ціни за послуги, які передбачені рядком 10 п.26 Розділу 1 Тарифного керівництва №1, - зважування й перевірка на прохання одержувача (відправника) маси вантажів при прийманні, видачі й перевантаженні у випадках, не передбачених Правилами.

Як і в попередньому випадку, судом встановлюються обставини правомірності застосування відокремленим підрозділом залізниці до наданих послуг за зважування вагонів на вагонній вазі залізниці вільних тарифів, з врахуванням згаданого принципу регулювання цін.

Як вбачається з наведених норм Тарифного керівництва №1 різниця між ними полягає утому, що вільні ціни застосовуються до випадків, не передбачених Правилами.

Як вбачається зі змісту акту щодо даного правопорушення, відповідачем не здійснювалось розмежування випадків в розрізі Правил.

Отже, збір за зважування вантажів відповідно до п.4 Розділу 2 Тарифного керівництва №1 справляється лише у випадках передбачених правилами, зокрема, при перевірці маси вантажів на станції призначення, відповідно до ст.52 Статуту залізниць України та п.12 Правил видачі вантажів, оскільки обов'язок такого зважування покладено на залізницю.

Як вбачається з матеріалів справи зважування, які проводились станцією Здолбунів на прохання вантажовласників, Правилами не передбачені, і тому ціни за вільними тарифами відокремленим підрозділом позивача застосовувались у відповідності до вимог рядка 10 п.26 Розділу 1 Тарифного керівництва №1.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підставні і обґрунтовані, а тому адміністративний позов належить задоволити.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача в розмірі передбаченому п.3 Прикінцевих та перехідних положень КАС України.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд  -

П О С Т А Н О В И В :

1. 1. Позов задовольнити.

2. 2. Визнати нечинними та скасувати, прийняті Державною інспекцією з контролю за цінами в Рівненській області, рішення за №194 від 12.07.2008 року та рішення за 194 від 12.08.2008 року.

3. 3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного територіально-галузевого об'єднання „Львівська залізниця” (код ЄДРПОУ 01059900), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Гоголя, 1, 3 грн. 40 коп. судового збору.

4. 4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. 5. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя В.Я.Мартинюк