Постанова № 3770381, 02.04.2009, Львівський окружний адміністративний суд

 ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №2а-2739/08/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 02 квітня 2009 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

при секретарі судового засідання Колтун Ю.М.

з участю представників:

від позивача - ОСОБА_1. - представник (довіреність №2343 від 01.09.2008 року);

- ОСОБА_2. - представник (довіреність за №36 від 20.01.2009 року);

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом комунального підприємства (надалі КП) «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Дрогобицькому районі Львівської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ,   

В С Т А Н О В И В :

КП «Дрогобичводоканал» звернулося до суду з позовами про визнання недійсними, прийнятих ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області, податкових повідомлень рішень від 19.11.2007 року за №0003381502/0 та від 25.12.2007 року за №0003631502/0.

Ухвалою від 30.10.2008 року об'єднано адміністративну справу №2а-2751/08 зі справою №2а-2739/08, присвоївши їй номер останньої.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач самостійно визначивши та перерахувавши суми податку на додану вартість, виконав своє зобов'язання зі сплати цих податків за визначений ним у платіжних документах період і це виключає застосування штрафних санкцій на підставі підп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

В судовому засіданні представник позивач підтримав позовні вимоги з тих самих міркувань, просить позов задоволити.

Відповідач вважає, що він діяв у повній відповідності до вимог чинного законодавства - п.7.7 ст.7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, згідно якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

За результатами перевірки дотримання вимог підп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” КП «Дрогобичводоканал» за період з 01.03.2007 року по 30.10.2007 року ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області складено акт за №977/15-6/03348910 від 14.11.2007 року та податкове повідомлення-рішення від 19.11.2007 року за №0003381502/0, яким на підставі підп.17.1.7 п.17.1 ст.17 згаданого Закону за затримку на 153 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 256877 грн. 23 коп. позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 128438 грн. 65 коп.

Також, за результатами перевірки дотримання вимог підп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” КП «Дрогобичводоканал» за період з 01.07.2007 року по 30.11.2007 року ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області складено акт за №1083/15-6/03348910 від 17.12.2007 року та податкове повідомлення-рішення від 25.12.2007 року за №0003631502/0, яким на підставі підп.17.1.7 п.17.1 ст.17 згаданого Закону за затримку на 151 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 87716 грн. 87 коп. позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 43858 грн. 44 коп.

Як вбачається з акту перевірки за №977/15-6/03348910 від 14.11.2007 року, що податковий борг з податку на додану вартість в сумі 103200 грн. 00 коп., визначений в декларації №3270 від 20.02.2007 року частково сплачено 30.07.2007 року в сумі 12261 грн. 23 коп. (протермінування 150 днів); в сумі 94518 грн. 00 коп., визначений в декларації №12528 від 20.04.2007 року, сплачувався 13.09.2007 року, 27 та 28 вересня 2007 року з протермінуванням більше ніж 90 днів; в сумі 150098 грн. 00 коп., визначений в декларації №18276 від 21.05.2007 року, сплачувався 28.09.2007 року, 11.10.2007 року, 26.10.2007 року та 30.10.2007 року, з протермінуванням більше ніж 90 днів.

В акті перевірки за №1083/15-6/03348910 від 17.12.2007 року зазначено, що податковий борг з податку на додану вартість в сумі 120709 грн. 00 коп., визначений в декларації №20258 від 19.06.2007 року частково сплачувався 28.11.2007 року, 29.11.2007 року та 30.11.2007 року в сумі 87716 грн. 87 коп. (протермінування більше 90 днів).

В матеріалах справи наявні перелічені зазначені декларації, які підтверджують виникнення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, та платіжні документи в підтвердження здійснених проплат.

В свою чергу, позивач вважає, що податкові зобов'язання з податку на додану вартість сплачувались у строки визначені чинним законодавством, зокрема, 103200 грн. 00 коп. (декларація №3270) - 27.02.2007 року платіжним дорученням №113 в сумі 103000 грн. 00 коп. та 200 грн. 00 коп. платіжним дорученням №655 від 27.12.2006 року - частина переплати по декларації №54611 від 22.01.2007 року; 94518 грн. 00 коп. (декларація №12528) - 92600 грн. 00 коп. платіжними дорученнями за №655 та за №672 від 27.12.2006 року, за №34 та за №58 від 26.01.2007 року (залишок переплати по декларації 54611), 1918 грн. 00 коп. платіжним дорученням №174 від 28.03.2007 року (частина переплати по декларації №6354 від 20.03.2007 року, сплата податку по якій була розстрочена); 150098 грн. 00 коп. (декларація №18276) - 150000 грн. 00 коп. платіжними дорученнями за №228 та за №223 від 23.04.2007 року, за №238 від 27.04.2007 року, за №283, за №111 та за №295 від 30.05.2007 року, 98 грн. 00 коп. платіжним дорученням за №174 від 28.03.2007 року (частина переплати по декларації №6354); 120709 грн. 00 коп. (декларація №20258) - 120000 грн. 00 коп. платіжними дорученнями за №355 та за №354 від 27.06.2007 року і 709 грн. 00 коп. платіжним дорученням №174 від 28.03.2007 року (частина переплати по декларації №6354).

Викладені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи деклараціями, платіжними документами та договором про розстрочення податкових зобов'язань від 30.03.2007 року №13/37.

 Даючи правову оцінку спірним правовідносинам суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Пунктом 7.7 статті 7 згаданого Закону  передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

У відповідності до вимог підп.7.1.1 п.7.1 зазначеної статті джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Таким чином, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно п.6 ст.7 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 року за №679-ХІV, з наступними змінами та доповненнями, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за №377/8976, з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Згідно пункту 3.8 даної Інструкції Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Таким чином, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, а тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом з питань оподаткування і встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. Не передбачено таких повноважень і згідно вимог Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 року за №509-ХІІ, з наступними змінами та доповненнями.

Отже, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбачено пунктом 7.7. статті 7 згаданого Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Таким чином, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

В матеріалах справи наявні:

 платіжне доручення за №416 від 30.07.2007 року, призначення платежу в якому зазначено ПДВ за червень 2007 року, органом державної податкової служби зараховано в погашення податкового борг по декларації №3270 від 20.02.2007 року в сумі 12261 грн. 23 коп.;

платіжне доручення за №270 від 13.09.2007 року, призначення платежу ПДВ донараховано згідно акту від 07.09.2007 року №425/23-1, зараховано в погашення боргу по декларації №12528 від 20.04.2007 року в сумі 9626 грн. 56 коп.;

платіжне доручення за №508 від 27.09.2007 року, призначення платежу ПДВ за серпень 2007 року, зараховано в погашення боргу по декларації №12528 від 20.04.2007 року в сумі 29210 грн. 98 коп.;

платіжне доручення за №294 від 27.09.2007 року, призначення платежу ПДВ за серпень 2007 року, зараховано в погашення боргу по декларації №12528 від 20.04.2007 року в сумі 4869 грн. 64 коп.;

платіжне доручення за №507 від 28.09.2007 року, призначення платежу ПДВ за серпень 2007 року, зараховано в погашення боргу по декларації №12528 від 20.04.2007 року в сумі 29139 грн. 29 коп.;

платіжне доручення за №436 від 28.09.2007 року, призначення платежу ПДВ за серпень 2007 року, зараховано в погашення боргу по декларації №12528 від 20.04.2007 року в сумі 2225 грн. 95 коп.;

платіжне доручення за №544 від 11.10.2007 року, призначення платежу ПДВ за жовтень 2007 року, зараховано в погашення боргу по декларації №18276 від 21.05.2007 року в сумі 1945 грн. 21 коп.;

платіжне доручення за №558 від 29.10.2007 року, призначення платежу ПДВ за вересень 2007 року, зараховано в погашення боргу по декларації №18276 від 21.05.2007 року в сумі 52463 грн. 07 коп.;

платіжне доручення за №537 від 26.10.2007 року, призначення платежу ПДВ за вересень 2007 року, зараховано в погашення боргу по декларації №18276 від 21.05.2007 року в сумі 20423 грн. 01 коп.;

платіжне доручення за №543 від 30.10.2007 року, призначення платежу ПДВ за вересень 2007 року, зараховано в погашення боргу по декларації №18276 від 21.05.2007 року в сумі 5519 грн. 51 коп.;

платіжне доручення за №308 від 28.11.2007 року, призначення платежу ПДВ за жовтень 2007 року, зараховано в погашення боргу по декларації №20258 від 19.06.2007 року в сумі 31250 грн. 58 коп.;

платіжне доручення за №610 від 29.11.2007 року, призначення платежу ПДВ за жовтень 2007 року, зараховано в погашення боргу по декларації №20258 від 19.06.2007 року в сумі 28932 грн. 36 коп.;

платіжне доручення за №613 від 30.11.2007 року, призначення платежу ПДВ за жовтень 2007 року, зараховано в погашення боргу по декларації №20258 від 19.06.2007 року в сумі 27533 грн. 93 коп.

Таким чином, орган державної податкової служби в порушення вимог наведених норм самостійно зарахував сплачені платником податку суми у рахунок податкового боргу, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету.

Як передбачено підп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ, з наступними змінами та доповненнями, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації (що має місце в даному випадку), крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Податкова декларація, у відповідності до підп. „а” підп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього ж Закону, подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, у даній ситуації, календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно п.5.1 ст.5 згаданого Закону, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Платник податків, як передбачено абзацом 1 підп.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього ж Закону, зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Судом не можуть братись до уваги посилання позивача на те, що податкові зобов'язання з податку на додану вартість в повному обсязі сплачувались позивачем у відповідності до строків визначених чинним законодавством, оскільки, доказів, які б підтверджували волевиявлення платника податку на зміну призначення платежу з переплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного в деклараціях №54611 від 22.01.2007 року та №6354 від 20.03.2007 року, не подано. Отже, така заборгованість вважається не погашеною, а підстав для нарахування штрафної санкції згідно підп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у відповідача немає, оскільки така нараховується у розмірі відсотків погашеної суми податкового боргу.

Щодо сплати інших сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість у спірних періодах, то суд погоджується з позивачем у справі про сплату таких у строки визначені чинним законодавством, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними документами.

З врахуванням наведеного, суд вважає, що оскільки чинним законодавством не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення, орган державної податкової служби без достатніх на те правових підстав, самостійно змінивши призначення платежу, визначене платником податків у платіжних дорученнях, застосував до останнього відповідальність передбачену підп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про обгрунтованість та підставність позовних вимог і вважає, що позов підлягає задоволенню.

Слід також зазначити, що позивач просить визнати спірні податкові повідомлення-рішення недійсними, однак, суд вважає за необхідне в резолютивній частині постанови вжити термін передбачений статтями 105 та 162 КАС України та скасувати спірні акти індивідуальної дії.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.  1. Позов задовольнити.

2.  2. Скасувати, прийняті Державною податковою інспекцією у Дрогобицькому районі Львівської області, податкові повідомлення-рішення від 19.11.2007 року за №0003381502/0 та від 25.12.2007 року за №0003631502/0.

3.  3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Дрогобичводоканал», що знаходиться за адресою Львівська область, м.Дрогобич, вул.Федьковича,11, (код ЗКПО 03348910) 6 грн. 80 коп. судового збору.

4.  4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5.  5. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя       В.Я.Мартинюк