Постанова № 37701532, 18.03.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2014 р. Справа № 906/1845/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Дужич С.П. , судді Бучинська Г.Б.

при секретарі Карпець О.О.

за участю представників сторін:

прокурор (позивач) - Сільвай Н. А.

відповідачів - не з'явилися

розглянувши апеляційну скаргу Виконавчого комітету Житомирської міської ради на рішення господарського суду Житомирської області від 20.01.14 р. у справі № 906/1845/13

за позовом Прокурора м.Житомира в інтересах держави

до 1) Виконавчого комітету Житомирської міської ради (м.Житомир)

2) Комунального підприємства "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради (м.Житомир)

3) Комунальної установи "Центральна дитяча міська лікарня" (м. Житомир)

про скасування п.4.2.1. рішення виконкому №115 від 20.03.2013, визнання недійсним договору оренди нерухомого майна №1693 від 29.03.2013, звільнення приміщення

Рішенням господарського суду Житомирської області від 20.01.2014 р. у справі №906/1845/13 (суддя Тимошенко О.М.) задоволено позов Прокурора м. Житомира в інтересах держави до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, Комунального підприємства "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради, Комунальної установи "Центральна дитяча міська лікарня" про скасування п.4.2.1. рішення виконкому №115 від 20.03.2013, визнання недійсним договору оренди нерухомого майна №1693 від 29.03.2013, звільнення приміщення.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення, виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Житомирської області від 20.01.2014 р. у справі №906/1845/13 Виконавчий комітет Житомирської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій просить задоволити апеляційну скаргу та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовної заяви прокурора міста Житомира в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Виконавчий комітет Житомирської міської ради посилається на ту обставину, що господарський суд Житомирської області порушив норми матеріального та процесуального права що призвело до неправильного вирішення питання та винесення помилкового рішення. Крім того, суд не в повному обсязі з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Зокрема, скаржник зазначає, що під час розгляду питання оренди приміщень були відсутні заперечення від балансоутримувача приміщень – дитячої ясла-садка-початкової школи №11 – та від управління освіти Житомирської міської ради з приводу надання приміщень в оренду. Таким чином, на підставі рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 20.03.2013 р. №115 комунальним підприємством «Агентство з управління майном», яке є орендодавцем нерухомого майна комунальної власності міста, з КУ «ЦДМЛ» було укладено договір оренди вищевказаних приміщень від 26.03.2013 р. №1693, що не суперечить частині 4 статті 61 Закону України «Про освіту», яка передбачає надання в оренду приміщень, споруд та обладнання закладів освіти.

Згідно з Переліком платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 р. №796, навчальними закладами можуть надаватись послуги з надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Відтак, під час винесення господарським судом Житомирської області рішення від 20.01.2014 р. мало місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими. Це призвело до винесення неправильного рішення, що є підставою для його скасування в апеляційному порядку згідно з ст..104 ГПК України та винесення нового рішення.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.02.2014 р. апеляційну скаргу Виконавчого комітету Житомирської міської ради прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

На адресу Рівненського апеляційного господарського суду від Комунальної установи "Центральна дитяча міська лікарня" та Комунального підприємства "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради надійшли відзиви на апеляційну скаргу, у яких сторони просять скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 20.01.2014 р. у справі №906/1845/13 та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити прокурору міста Житомира в задоволені позову у повному обсязі.

У судовому засіданні Прокурор Сільвай Н.А. заперечила проти доводів апеляційної скарги та надала пояснення на обгрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 20.01.14 р. у справі №906/1845/13 є законним та обгрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники відповідачів у судове засідання не з'явилися, хоча були повідомлені про дату час та місце розгляду апеляційної скарги. Крім того, від Виконавчого комітету Житомирської міської ради та Комунальної установи "Центральна дитяча міська лікарня" поштою надійшли клопотання про розгляд справи без участі їх уповноважених представників

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 20.03.2013р. виконавчим комітетом Житомирської міської ради прийнято рішення №115 "Про оренду комунального майна та внесення змін в рішення міськвиконкому", пунктом 4.2.1 якого, надано дозвіл КП "Агентство з управління майном" на укладення договору оренди з Комунальною установою "Центральна дитяча міська лікарня" терміном на дванадцять місяців, нежитлового приміщення площею 105,3кв.м. за адресою:вул.Західна,110 для розміщення філії дитячої поліклініки.

На підставі вказаного рішення, 29.03.13р. між КП"Агентство з управління майном", як орендодавцем, та Комунальною установою "Центральна дитяча міська лікарня", як орендарем, укладено договір оренди нежитлових приміщень №1693 для розміщення філії дитячої поліклініки, за адресою: м.Житомир, вул.Західна,110, що знаходяться на балансі Дитячої ясла-садка-початкової школи №11.

Даний договір діє з 29 березня 2013 р. по 28 березня 2014 р. (п.8.1. договору)

Відповідно до п. 8. договору, дія договору припиняється за згодою сторін або рішенням господарського суду.

Прокурор м.Житомира в інтересах держави звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про визнання незаконним та скасування п. 4.2.1. рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради №115 від 20.03.13. "Про оренду комунального майна та внесення змін в рішення міськвиконкому" в частині надання дозволу КП "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради на укладення договору оренди з Комунальною установою "Центральна дитяча міська лікарня" терміном на дванадцять місяців нежитлового приміщення площею 105,3 кв.м. за адресою вул. Західна, 110 для розміщення філії дитячої поліклініки; про визнання недійсним договору оренди нежилих приміщень Дитячих ясел-садка-початкової школи №11 площею 105,3 кв.м. від 29.03.13. №1693, які розташовані за адресою вул. Західна, 110. а також про зобов'язання Комунальної установи "Центральна дитяча міська лікарня" звільнити нежитлове приміщення Дитячих ясел-садка-початкової школи №11 площею 105,3 кв.м., яке розташоване за адресою вул. Західна, 110.

При цьому прокурор посилається на те, що Комунальна установа "Центральна дитяча міська лікарня" використовуючи орендоване нею нежитлове приміщення не надає там освітніх послуг, що суперечить вимогам ст.63 ч.5 Закону України "Про освіту", яка забороняє використання об'єктів освіти і науки не за призначенням.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 53 Конституції України передбачено, що держава забезпечує розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної освіти.

Згідно ст.19 Закону України "Про охорону дитинства" держава гарантує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах.

Так, відповідно до ст.ст.2,5,6 Закону України “Про освіту”, завданням законодавства України про освіту є регулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної, наукової, загальнокультурної підготовки громадян України. Україна визнає освіту пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного і культурного розвитку суспільства. Державна політика в галузі освіти визначається Верховною Радою України відповідно до Конституції України і здійснюється органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Державний контроль за діяльністю навчальних закладів незалежно від форм власності здійснюється з метою забезпечення реалізації єдиної державної політики в галузі освіти. Державний контроль проводиться центральними і місцевими органами управління освітою, тощо. Одним з основних принципів освіти є доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою; рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку, тощо.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", державну політику у сфері оренди здійснюють органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває у комунальній власності.

Згідно ч.ч. 4, 5 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування", районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

У відповідності до ч.4 ст. 61 Закону України "Про освіту" додатковими джерелами фінансування навчальних закладів освіти, у тому числі, можуть бути доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Однак, згідно ст. 63 Закону України “Про освіту”, матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Згідно з п. 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється. Ці норми затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України №63 від 14.08.01 та розповсюджуються на загальноосвітні навчальні заклади І, І-ІІ, І-ІІІ ступенів, спеціалізовані школи І, ІІ, ІІІ ступенів, гімназії, ліцеї, колегіуми, які проектуються, будуються, реконструюються та ті, що функціонують незалежно від типу, форм власності та підпорядкованості.

Разом з тим, виконавчим комітетом Житомирської міської ради прийнято рішення №115 від 20.03.2013 "Про оренду комунального майна та внесення змін в рішення міськвиконкому", пунктом 4.2.1 якого, надано дозвіл КП "Агентство з управління майном" на укладення договору оренди з Комунальною установою "Центральна дитяча міська лікарня" нежитлового приміщення площею 105,3кв.м. розташованого в Дитячій ясла-садок-початковій школі №11 правонаступником якого є Житомирський навчально-виховний комплекс №11 за адресою:вул.Західна,110, що становить матеріально-технічну базу даного шкільного закладу і прийняття рішення про передачу в оренду частини цих приміщень для розміщення філії дитячої поліклініки перешкоджає реалізації прав дітей на здобуття дошкільної і початкової шкільної освіти і виховання, повну реалізацію здібностей, таланту, всебічного розвитку, суперечить Закону України "Про освіту", Закону України "Про дошкільну освіту" та інтересам держави, оскільки цільовим призначенням даних приміщень є безкоштовне здобуття дітьми дошкільної і початкової шкільної освіти.

Відповідно до ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.

Крім того, відповідно до ст. 59 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" дітям, які перебувають на вихованні в дитячих закладах і навчаються в школах, забезпечуються необхідні умови для збереження і зміцнення здоров'я та гігієнічного виховання.

Статтею 26 Закону України "Про освіту" передбачено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов навчання, праці та виховання у навчальних закладах покладається на їх власника або уповноважений ним орган, керівника навчального закладу.

Також, ст. 20 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" передбачено, що органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, власники і адміністрація навчально-виховних закладів та громадяни, які організують або здійснюють навчальні та виховні процеси, зобов'язані забезпечити для цього умови, що відповідають вимогам санітарних норм, здійснювати заходи, спрямовані на збереження і зміцнення здоров'я, гігієнічне виховання відповідних груп населення та вивчення ними основ гігієни.

Розміщення філії дитячої поліклініки безпосередньо в приміщенні Дитячих ясел-садка-початкової школи № 11 суперечить вищевказаним вимогам законодавства та може призвести до виникнення або поширення інфекційним та епідемічним захворюванням у дитячому закладі.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги прокурора щодо визнання недійсним та скасування пункту 4.2.1 рішення Житомирської міської ради №115 від 20.03.2013 "Про оренду комунального майна та внесення змін в рішення міськвиконкому", яким надано дозвіл КП "Агентство з управління майном" на укладення договору оренди з Комунальною установою "Центральна дитяча міська лікарня" для розміщення філії дитячої поліклініки в Дитячій ясла-садок-початковій школі №11 правонаступником якого є Житомирський навчально-виховний комплекс №11 за адресою:вул.Західна,110, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що на підставі вищевказаного рішення укладено договір оренди нерухомого майна №1693 від 29.03.13 прокурор просив відповідно до ст. ст. 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 207 Господарського кодексу України визнати його недійсним.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені ст. ст. 215, 216 ЦК України.

У відповідності до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно п.2 роз'яснень Вищого господарського суду України за №02-5/35 від 26.01.2000 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до Постанову Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09р. №9, згідно якої судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Під час розгляду даної справи судами встановлено наявність обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків, а саме: невідповідність змісту правочину вимогам ЦК, іншим актам цивільного законодавства.

Судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що оспорюваний договір суперечить положенням ч.1, 5 ст.203 ЦК України якими встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правих наслідків, що обумовлені ним.

Крім того, частиною 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" прямо заборонено використання об'єктів освіти і науки не за призначенням.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що договір оренди нерухомого майна № 1674 від 29.03.13 підлягає визнанню недійсним.

Разом з тим, прокурор просив зобов'язати Комунальну установу "Центральна дитяча міська лікарня" звільнити нежитлове приміщення Дитячої ясел-садка-початкової школи №11 площею 105,3 кв.м., яке розташоване за адресою вул. Західна, 110.

У відповідності до ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Оскільки договір оренди №1693 від 29.03.13, на виконання якого Комунальна установа "Центральна дитяча міська лікарня" отримала в оренду нежитлове приміщення Дитячої ясел-садка-початкової школи №11 площею 105,3 кв.м., яке розташоване за адресою вул. Західна, 110, визнано судом недійсним, вимога позивача зобов'язати Комунальну установу "Центральна дитяча міська лікарня" звільнити орендоване приміщення отримане за недійсним договором підлягає задоволенню.

Посилання Виконавчого комітету Житомирської міської ради на положення законодавства, зокрема ч.4 ст.61 Закону України "Про освіту " та абзацу 2п.8 Переліку платних послуг які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 р. №796, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки надання закладами освіти платних послуг має здійснюватися у відповідності до положень чинного законодавства України про освіту і не може суперечити його положенням, в тому числі і положенням ч.5 ст.63 Закону України "Про освіту".

Таким чином, місцевим господарським судом повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Відтак з урахуванням вище викладеного, доводи апеляційної скарги Виконавчого комітету Житомирської міської ради суд апеляційної інстанції не вважає переконливими та відхиляє.

Як роз’яснено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення суду першої інстанції указаним вимогам відповідає.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Житомирської міської ради на рішення господарського суду Житомирської області від 20.01.2014 р. у справі № 906/1845/13 залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції – без змін.

Справу №906/1845/13 повернути до господарського суду Житомирської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Бучинська Г.Б.