Ухвала суду № 37700880, 05.03.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 1570/2318/2012

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Стеценко О. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Південного Управління капітального будівництва Міністерства оборони України до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0003032350 від 19.12.2011 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2012 року Південне Управління капітального будівництва Міністерства оборони України звернулось з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило скасувати податкове повідомлення-рішення Відповідача № 0003032350 від 19.12.2011 року, за яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі -ПДВ) у розмірі 88715,98 грн. (за основним платежем -70972,78 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -17743,20 грн.).

В обгрунтування позовних вимог зазначалось, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту позапланової невиїзної перевірки № 4933/23-5/24980210 від 28.07.2011 року «Про результати позапланової невиїзної перевірки Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правової відносини з платником податків АТЗТ БК «Глиноземпромбуд» за грудень 2010 року»(далі -Акт перевірки). Позивач вважає висновки Акту перевірки необґрунтованими, оскільки він не порушував вимоги п.п 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР.

Як зазначав позивач, сума ПДВ у розмірі 70972,78 грн. була включена ним до складу податкового кредиту грудня 2010 року та відображена в декларації з ПДВ за грудень 2010 року на підставі належним чином оформленої податкової накладної. Посилання Відповідача в Акті перевірки на відсутність у ТОВ «Будтранс-2009», яке було контрагентом АТЗТ БК «Глиноземпромбуд», необхідних умов для здійснення господарської діяльності та порушення ним вимог чинного законодавства є необґрунтованими, оскільки Позивач не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства контрагентами його контрагентів. Жодною нормою діючого законодавства не передбачено обов'язку платника податків контролювати сплату податків до бюджету своїми контрагентами та правильність ведення ними бухгалтерського й податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює Державна податкова служба.

Також Позивач зазначав, що ДПІ в Акті перевірки не наведено доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між Позивачем та АТЗТ БК «Глиноземпромбуд». Для забезпечення житлом сімей військовослужбовців Збройних сил України Південним УКБ МОУ укладено договір підряду №221/Дб-178Буд від 22.11.2006 року на будівництво 80-квартирного житлового будинку у м. Миколаєві по вул. Архітектора Старова з АТЗТ БК «Глиноземпромбуд». Зміст вказаного договору відповідає діючому законодавству, дійсним намірам сторін, ці наміри не були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи держави, незаконне заволодіння ним. Виконання договору, укладеного між Позивачем і АТЗТ БК «Глиноземпромбуд» підтверджується актами виконаних робіт, податковими накладними та іншими первинними документами бухгалтерського обліку, які підтверджують реальне здійснення відповідних господарських операцій.

До того ж, як вказав позивач, норми чинного законодавства не надають органам державної податкової служби права в односторонньому порядку визнавати нікчемними правочини.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року адміністративний позов було задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси № 0003032350 від 19.12.2011 року за яким Південному Управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 88715,98 гривень (з яких за основним платежем 70972,78 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 17743,20 гривень).

Не погоджуючись з даною постановою суду податковий орган подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України зареєстроване Виконавчим комітетом Одеської міської ради, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 21.07.2003 року за № 1401, у періоді за який проводилась перевірка було платником ПДВ на підставі свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 23198282 від 22.09.2003 року.

На підставі наказу начальника ДПІ у Приморському районі міста Одеси №2303 від 14.07.2011 року та повідомлення № 957 від 14.07.2011 року старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Приморському районі м. Одеси Сорокових О.В. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків АТЗТ БК «Глиноземпромбуд» за грудень 2010 року.

За наслідками цієї перевірки складено акт № 4933/23-5/24980210 від 28.07.2011 року «Про результати позапланової невиїзної перевірки Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правової відносини з платником податків АТЗТ БК «Глиноземпромбуд» за грудень 2010 року.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки Позивач 03.08.2011 року подав на них заперечення до ДПІ у Приморському районі міста Одеси. 12.08.2011 року ДПІ за № 45580/10/295 надало відповідь на вказані заперечення згідно якої висновки по Акту залишаються підтвердженими, а заперечення -залишені без задоволення.

На підставі Акту перевірки ДПІ прийняло податкове повідомлення-рішення № 0003032350 від 19.12.2011 року, за яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 88715,98 грн. (за основним платежем -70972,78 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -17743,20 грн.).

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням Позивач 25.12.2011 року оскаржив його до ДПА в Одеській області. 24.01.2012 року ДПА в Одеській області за № 2138/10/25-0007 надало рішення про результати розгляду первинної скарги згідно якого податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення. В подальшому Південне УКБ МОУ оскаржило податкове повідомлення-рішення № 0003032350 до Державної податкової служби України. Рішенням ДПС України №247415110-2115 від 24.02.2012 року податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга Позивача - без задоволення.

Відповідно до висновків Акту перевірки позивачем порушено п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого ним занижено ПДВ на загальну суму 70972,78 грн. у грудні 2010 року.

Висновок ДПІ про заниження Позивачем сум ПДВ, які підлягали сплаті до бюджету, за рахунок завищення податкового кредиту по господарським операціям з АТЗТ БК «Глиноземпромбуд» ґрунтується на висновках акту перевірки № 665/23-600/01273042 від 26.05.2011 року «Про результати документальної планової виїзної перевірки АТЗТ БК «Глиноземпромбуд»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року», складеного ДПІ у Центральному районі міста Миколаєва. Згідно акту перевірки АТЗТ БК «Глиноземпромбуд»правочини, укладені АТЗТ БК «Глиноземпромбуд»з Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України відповідно до ч.ч. 1, 5 ст.203, п.п. 1, 2 ст.215, ст.228 ЦК України є нікчемними.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач на час включення сум до податкового кредиту мав документи, що відповідали правилам бухгалтерського та податкового обліку та при включенні до податкового кредиту діяв відповідно до вимог ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до п.7 Положення «Про Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України»управління, відповідно до покладених на нього завдань, укладає договори підряду на виконання робіт з будівництва об'єктів та здійснює контроль за їх виконанням згідно з чинним законодавством.

Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України, як замовником, 22.11.2006 року було укладено з Акціонерним товариством закритого типу Будівельна компанія «Глиноземпромбуд», як Генпідрядником, договір № 227/ДБ-178Буд підряду на будівництво 80-ти квартирного житлового будинку у м. Миколаєві, вул. Архітектора Старова. Відповідно до п.1.1. даного договору його метою є забезпечення житлом сімей військовослужбовців Збройних Сил України, яке виконується за рахунок Державного бюджету України шляхом виконання робіт з будівництва 80-ти квартирного житлового будинку загальною площею 5 272,79 кв.м за адресою: м. Миколаїв, вул. Архітектора Старова, шифр 9227.

Згідно п. 1.4. даного договору Замовник доручає Генпідряднику, а Генпідрядник зобов'язується відповідно до проектної документації, чинних нормативно-правових актів у галузі будівництва і експлуатації об'єктів житлового призначення та умов договору збудувати Об'єкт, ввести його в експлуатацію та передати Замовнику, а Замовник зобов'язується прийняти від Генпідрядника закінчені роботи та оплатити їх у визначеному Договором порядку. 22.12.2008 року між Південним УКБ МОУ та АТЗТ «Глиноземпромбуд»було укладено додаткову угоду №6/178 до договору підряду № 227/ДБ-178Буд від 22.11.2006 року. Предметом вказаної додаткової угоди була додаткова закупівля Позивачем у АТ «Глиноземпромбуд»20 квартир на загальну суму 3846258,90 грн.

Факт виконання АТЗТ «Глиноземпромбуд» робіт по будівництву 108-квартирного житлового будинку в м. Миколаєві по вулиці Архітектора Старова підтверджується Актом готовності об'єкту до експлуатації №14/10 від 14.10.2010 року, сертифікатом відповідності МК 000389 закінченого будівництвом об'єкту (9-типоверхового багатоквартирного житлового будинку (3 черга - 1 під'їзд за адресою місто Миколаїв, вулиця Архітектора Старова, актом передачі квартир під заселення від 18.10.2010 року.

На виконання умов зазначеної угоди АТЗТ «Глиноземпромбуд» виписано на адресу Південного УКБ МОУ довідку про вартість виконаних підрядних робіт, складеною за формою № КБ-3 на суму 2237746,66 грн., в т.ч. ПДВ 372957,78 грн. та податкову накладну від 31.12.2010 року № 138 на суму 2207836,68, грн., в т.ч. ПДВ 367972,78 грн. Оплату здійснено Південним УКБ МОУ в безготівковій формі платіжним дорученням від 20.12.2010 року в сумі 2237746,66 грн. Південним УКБ МОУ у грудні 2010 року було віднесено до податкового кредиту 70972,78 грн. ПДВ по господарським операціям з АТЗТ «Глиноземпромбуд»на підставі податкової накладної №138 від 31.12.2010 року, виписаної АТЗТ «Глиноземпромбуд», що підтверджується податковою декларацією Позивача з ПДВ за грудень 2010 року, про що також зазначено в Акті перевірки.

В ході судового розгляду встановлено, що позивач у грудні 2010 року відніс 70972,78 грн. ПДВ до складу податкового кредиту, на підставі факту придбання ним будівельних робіт у АТ «Глиноземпромбуд», згідно з абзацом п.п.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону №169/97-ВР.

Факт надання АТЗТ «Глиноземпромбуд» будівельно-монтажних робіт Південному УКБ МОУ у грудні 2010 року підтверджується довідкою про вартість виконаних підрядних робіт, складеною за формою №КБ-3, актом прийомки виконаних підрядних робіт, складеного за формою КБ-2В за грудень 2010 року, підсумковою відомістю ресурсів.

Зі змісту договору підряду, укладеного позивачем з АТЗТ «Глиноземпромбуд» вбачається, що він щодо форми та змісту відповідає вимогам ст.180 ГК України. Жодної підстави, передбаченої законом, вважати вказаний договір недійсним, не встановлено.

Судом першої інстанції вірно не взято до уваги твердження податкового органу, що вказаний договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки жодного доказу того, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Реконструкція»мали безтоварний характер, крім посилання на акт перевірки контрагента, складеного ДПІ у Малиновському районі м. Одеси не зазначено та відповідачем не надано.

За змістом ст.204 Цивільного кодексу України (ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Оскільки в ході судового розгляду справи не встановлено, що при укладанні та виконанні договорів між Позивачем та АТ «Глиноземпромбуд» порушено приписи ст. 203 ЦК України, то твердження податкового органу про недійсність правочинів Позивача з вказаним контрагентом є безпідставними.

До того ж, дослідивши Акт перевірки № 4933/23-5/24980210 від 28.07.2011 року, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, суд вважає, що він не відповідає вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року (далі -Порядок №984), оскільки не містить чітких і об'єктивних документальних підтверджень на обґрунтування висновку про порушення Позивачем вимог податкового законодавства.

Пунктом 6 розділу І Порядку №984 визначено, що факти виявлених порушень податкового валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Згідно з п.5.2 розділу 2 Порядку №984 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення в акті перевірки необхідно також зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

На підставі ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В Акті перевірки відсутні посилання на первинні документи при описі порушень податкового законодавства. В той же час, в ході судового розгляду встановлено, що у позивача наявні всі первинні бухгалтерські документи, які свідчать про реальність господарських операцій з АТЗТ «Глиноземпромбуд»(договір, довідка про вартість виконаних будівельних робіт, акт прийомки виконаних будівельних робіт, податкова накладна, платіжне доручення). Також суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні досліджуватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Натомість в Акті перевірки позивача переважно досліджувались господарські відносини між АТ «Глиноземпромбуд» та його контрагентом (ТОВ «Будтранс-2009»).

Згідно п.1.7. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього пункту). Згідно з п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Жодна норма Закону України «Про податок на додану вартість» не вимагає від платника податків контролювати дотримання норм податкового законодавства своїм контрагентом, такий контроль здійснює податкова служба. Порушення податкового законодавства зі сторони контрагентів Позивача не може бути підставою для визначення податкових зобов'язань Позивачу, оскільки Позивач не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства своїми контрагентами.

Варто зазначити, що не беруться до уваги посилання податкового органу на факт сплати АТЗТ «Глиноземпромбуд»податкових зобов'язань з ПДВ та штрафних санкцій відповідно до податкового повідомлення-рішення №0008162360 від 20.06.2011 року як на доказ визнання контрагентом Позивача -АТЗТ «Глиноземпромбуд» факту недійсності правочину між ним та Позивачем, оскільки вказане податкове повідомлення-рішення було винесено у зв'язку із порушенням АТЗТ «Глиноземпромбуд»податкового законодавства під час господарських операцій з ТОВ «Колана», ТОВ «Будреліз», ТОВ «Житлорембуд-Ніка» і не має відношення до господарських операцій між Позивачем та АТЗТ «Глиноземпромбуд».

Крім того, суд зазначає, що можливі порушення податкового законодавства збоку контрагентів Позивача тягнуть негативні наслідки саме для таких контрагентів та не впливають на право Позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товарів та робіт.

Варто зазначити, що лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту. Такі факти в ході судового розгляду встановлено не було.

В Акті перевірки відсутні, а представником податкового органу не доведено наявності порушень п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зі сторони позивача під час сплати ПДВ на загальну суму 70972,78 грн. у грудні 2010 року, а тому висновки Акту перевірки про завищення ним податкового кредиту у грудні 2010 року на 70972,78 грн. є необґрунтованими, а прийняте на підставі цього акту податкове повідомлення-рішення № 0003032350 від 19.12.2011 року - протиправним. Отже позивач на час включення сум до податкового кредиту мав документи, що відповідали правилам бухгалтерського та податкового обліку та при включенні до податкового кредиту діяв відповідно до вимог ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Також встановлено, що під час укладення договору підряду позивач перевірив правоздатність контрагента Ат «Глиноземпромбуд», наявність у нього державної реєстрації, як платника ПДВ, ліцензії на право здійснення будівельної діяльності. В зв'язку з чим позивач мав право віднести до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені даному контрагенту у вартості виконаних будівельних робіт.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги Південного Управління капітального будівництва Міністерства оборони України є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року у справі № 1570/2318/2012 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян