Ухвала суду № 37700784, 05.03.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 1570/3116/2012

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Стеценко О. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Каркас-Буд» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2012 року ТОВ «Каркас-Буд» звернулось з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000572201 від 04.05.2012 року, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 213846,00 грн. (за основним платежем - 142564,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 71282,00 грн.).

В обгрунтування позовних вимог зазначалось, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято Відповідачем на підставі акту позапланової невиїзної перевірки № 533/22-1/34872450 від 18.04.2012 року «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Каркас-буд» по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «Реконструкція» за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року». Відповідно до висновків Акту перевірки позивачем порушено п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) внаслідок чого ним занижено ПДВ за рахунок завищення суми податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «Реконструкція» за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року на загальну суму 142564 грн.

Як зазначав позивач, сума ПДВ у розмірі 142564 грн. була включена ним до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду та відображена в декларації з ПДВ за лютий 2011 року на підставі належним чином складених податкових накладних. Посилання відповідача в Акті перевірки на відсутність у ТОВ «Реконструкція» необхідних умов для здійснення господарської діяльності та порушення ним вимог чинного законодавства є необґрунтованими, оскільки позивач не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства його контрагентом. Жодною нормою діючого законодавства не передбачено обов'язку платника податків контролювати сплату податків до бюджету своїм контрагентом та правильність ведення ним бухгалтерського й податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює Державна податкова служба.

Також позивач зазначав, що ДПІ в Акті перевірки не наведено доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між ТОВ «Каркас-буд» та ТОВ «Реконструкція». Зміст договору, укладеного ТОВ «Каркас-буд» і ТОВ «Реконструкція»відповідає діючому законодавству, дійсним намірам сторін, ці наміри не були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи держави, незаконне заволодіння ним. Виконання договору, укладеного між позивачем і ТОВ «Реконструкція» підтверджується актами виконаних робіт, податковими накладними та іншими первинними документами бухгалтерського обліку, які підтверджують реальне здійснення відповідних господарських операцій. ТОВ «Каркас-буд» як замовник послуг, виконало усі обов'язки за укладеним договором, та отримало податкові накладні, необхідні для формування податкового кредиту по ПДВ сплаченого у вартості послуг, отриманих від ТОВ «Реконструкція».

До того ж, як вказав позивач, норми чинного законодавства не містять положень про те, що незнаходження суб'єкта господарювання за місцезнаходженням на момент проведення перевірки контролюючим органом є достатнім свідченням нікчемності всіх укладених ним угод. На момент вчинення відповідних господарських операцій, у контрагента була повна правосуб'єктність, обидва підприємства були зареєстровані як юридичні особи, мали свідоцтва платників ПДВ.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2012 року адміністративний позов було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0000572201 від 04 травня 2012 року за яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Каркас-Буд» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 213846,00 гривень (за основним платежем - 142564,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 71282,00 гривень).

Не погоджуючись з даною постановою суду податковий орган подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Каркас-буд» зареєстроване виконавчим комітетом Одеської міської ради 25.01.2007 року. Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ з 26.01.2007 року, є платником ПДВ згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ №100275635 від 25.03.2010 року.

З 04.04.2012 року по 10.04.2012 року на підставі наказу начальника ДПІ у Суворовському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби №200 від 04.04.2012 року та повідомлення №57/22-1 ДПІ було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Каркас-буд»по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «Реконструкція»за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року.

За наслідками цієї перевірки складено акт № 533/22-1/34872450 від 18.04.2012 року «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Каркас-буд»по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «Реконструкція»за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року».

На підставі Акту перевірки ДПІ прийняло податкове повідомлення-рішення № 0000572201 від 04.05.2012 року, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 213846,00 грн.

Відповідно до висновків Акту перевірки позивачем порушено п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України внаслідок чого ним занижено ПДВ за рахунок завищення суми податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «Реконструкція»за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року на загальну суму 142 564 грн.

Висновок ДПІ про завищення позивачем податкового кредиту ґрунтується на висновках акту перевірки №142/23-513/32623124 від 20.04.2011 року, складеного ДПІ в Малиновському районі міста Одеси відносно ТОВ «Реконструкція». Згідно даного акту місцезнаходження ТОВ «Реконструкція» не встановлено. Крім того, не встановлено наявність у ТОВ «Реконструкція»власних складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності, в зв'язку з чим, на підставі ч.ч. 1, 5 ст.203, п.п. 1, 2 ст.215, ст.228 ЦК України, угоди позивача з даним контрагентом є нікчемними.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач мав право віднести до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені зазначеному контрагентам у вартості отриманих будівельних робіт.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В ході судового розгляду встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основними видами діяльності ТОВ «Каркас-буд» є діяльність у сфері інжинірингу і будівництво будівель.

ТОВ «Каркас-Буд», як підрядником, 01.08.2010 року було укладено договір підряду №0108-10 із замовником ТОВ «Руником-стройінвест», предметом якого є виконання підрядником будівельних, монтажних, пусконалагоджувальних робіт, інших робіт з будівництва житлового 16-поверхового трисекційного житлового будинку, будівельний номер 9 друга черга, розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Таїровська селищна рада ж/м «Радужний» (далі -об'єкт будівництва). Відповідно до п.4.2.1 даного договору підрядник має право без згоди Замовника залучати до виконання договору третіх осіб (субпідрядників). Для виконання обов'язків по вказаному договору підряду позивач, діючи в якості замовника, уклав договір підряду №1-19 від 03.01.2011 року із субпідрядною організацією ТОВ «Реконструкція»на виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті будівництва.

Факт виконання ТОВ «Реконструкція» будівельно-монтажних робіт та передачі їх позивачу підтверджується довідками про вартість виконаних підрядних робіт, складених за формою №КБ-3 та актами прийомки виконаних підрядних робіт, складених за формою КБ-2В за лютий 2011 року.

За виконані субпідрядні роботи позивач сплатив ТОВ «Реконструкція»грошові кошти в сумі 855384 грн., в тому числі 142 564 грн. ПДВ, що підтверджується завіреними копіями платіжних доручень.

ТОВ «Каркас-буд» було віднесено у лютому 2011 року до податкового кредиту 142 564 грн. ПДВ по господарським операціям з ТОВ «Реконструкція»на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних контрагентом.

Факт здійснення ТОВ «Каркас-буд»будівельно-монтажних робіт на об'єкті будівництва підтверджується довідками про вартість виконаних підрядних робіт та актами прийомки виконаних підрядних робіт, оформлених ТОВ «Каркас-буд», як генеральним підрядником і ТОВ «Руником-стройінвест» як замовником робіт.

Дослідивши договір підряду, укладений позивачем з ТОВ «Реконструкція»суд вважає, що він за формою та змістом відповідає вимогам ст.180 Господарського кодексу України. Жодної підстави, передбаченої законом, вважати вказаний договір недійсним, судом не встановлено.

Варто зазначити, що не можна взяти до уваги, що вказаний договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки жодного доказу того, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Реконструкція» мали безтоварний характер, крім посилання на акт перевірки контрагента, складеного ДПІ у Малиновському районі м. Одеси в Акті перевірки не зазначено та Відповідачем суду не надано.

За змістом ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

В ході судового розгляду справи не встановлено, що при укладанні та виконанні договорів між позивачем та ТОВ «Реконструкція» порушено приписи ст. 203 ЦК України, а відтак твердження відповідача про недійсність правочинів позивача з вказаним контрагентом є безпідставними.

З дослідження Акту перевірки, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, вбачається, що він не відповідає вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року (далі - Порядок №984), оскільки не містить чітких і об'єктивних документальних підтверджень на обґрунтування висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Пунктом 6 розділу І Порядку №984 визначено, що факти виявлених порушень податкового валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Згідно з п.5.2 розділу 2 Порядку №984 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення в акті перевірки необхідно також зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

В Акті перевірки № 533/22-1/34872450 від 18.04.2012 року відносно позивача відсутні посилання на первинні документи при описі порушень податкового законодавства.

Також встановлено, що у позивача наявні всі первинні бухгалтерські документи, які свідчать про реальність господарських операцій з ТОВ «Реконструкція», які спрямовані на виконання позивачем договорів підряду, укладених ним з ТОВ «Руником-стройінвест».

При цьому не сприймаються до уваги посилання представника ДПІ на невідповідність акту приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2011 року (форма КБ-2) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за лютий 2011 року (форма КБ-3) вимогам Наказу №554 і неможливість їх врахування в якості первинних документів бухгалтерського обліку враховуючи наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Враховуючи викладене суд зазначає, що окремі недоліки при складанні деяких первинних документів, як-то: відсутність коду ЄДРПОУ, дати підписання, не може бути підставою для висновку про безтоварність (нереальність) відповідних операцій. Крім того суд зазначає, що ДПІ під час проведення перевірки не зазначила в акті перевірки про невідповідність первинних документів, наданих позивачем, вимогам законодавства.

Варто зазначити, що є недостатнім для висновків про незаконність дій позивача в Акті перевірки посилання в ньому лише на дані інформаційних баз податкової служби та акт перевірки, складений ДПІ відносно контрагента позивача, оскільки без дослідження в Акті перевірки договорів позивача з контрагентами, які на думку перевіряючих не відповідають закону, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, такі висновки не ґрунтуються на законодавстві і не можуть бути підставою для прийняття рішень про донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій відносно позивача.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження, викладені в Акті перевірки, щодо відсутності у ТОВ «Реконструкція» матеріальних та інших ресурсів, що унеможливлює здійснення ним будь-якої господарської діяльності, оскільки позивач не має права витребувати у контрагентів документи з метою доведення, ким саме виконувались прийняті ним роботи, або перевіряти кількість працюючих осіб контрагента.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Системний аналіз правових норм, які регулюються правовідносини, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що у разі невиконання іншими особами - учасниками господарських операцій в ланцюгу постачання товарів (послуг) податкових зобов'язань, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для них. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій. Недобросовісність учасників господарських правовідносин в ланцюгу постачання товарі не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності суб'єкта господарювання, яких виконав зобов'язання по правочинам та по сплаті податку на додану вартість в ціні придбаного товару. Для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема є податкова накладна.

Податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

За змістом п.14.1.181 ст.14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Пункти 198.1, 198.2 ст.198 ПК України визначають перелік операцій у разі здійснення яких виникає право на віднесення сум до податкового кредиту, та дати виникнення цього права. Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. Відповідно до п.198.6 зазначеної статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

В Акті перевірки відсутні, а представником відповідача у судовому засіданні не доведено порушень п.198.1-198.6 ст.198 ПК зі сторони позивача, а тому висновки Акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту на 142564 грн. є необґрунтованими, прийняте на підставі цього акту податкове повідомлення-рішення № 0000572201 від 04.05.2012 року є протиправним.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач на час включення сум до податкового кредиту мав документи, що відповідали правилам бухгалтерського та податкового обліку та при включенні до податкового кредиту діяв відповідно до вимог ст.198 ПК України.

Чинним податковим законодавством не встановлена обумовленість між підтвердженням сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг) та віднесенням позивачем до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг). Податковий кодекс України не ставить право платника податку на формування податкового кредиту в залежність від належного виконання постачальником або контрагентами постачальника своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податку на додану вартість до державного бюджету.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередніх податкових періодах постачальникам товару (робіт, послуг).

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з такими постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування.

Представник відповідача не навів жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак таких дій.

Під час укладення договору підряду позивач перевірив правоздатність контрагента ТОВ «Реконструкція», наявність у нього державної реєстрації, як платника ПДВ, ліцензії на право здійснення будівельної діяльності, що підтверджується копіями свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ «Реконструкція», свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, довідки з ЄДРПОУ, ліцензії на право здійснення будівельної діяльності. В зв'язку з цим позивач мав право віднести до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені зазначеному контрагентам у вартості отриманих будівельних робіт.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення щодо нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Каркас-Буд» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2012 року у справі № 1570/3116/2012 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян