Постанова № 37700739, 20.02.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2014 р. Справа № 804/1626/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВласенка Д.О. при секретаріПасічнику Т.В. за участю: представника позивача Круглової Р.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відподвільністю "АТБ - маркет" до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування припису

ВСТАНОВИВ:

22 січня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» звернулося до суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати припис до акту перевірки від 10 грудня 2013 року за №000611, наданий Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області в результаті проведення позапланової перевірки магазину позивача «Продукти-29», розташованого за адресою: 69000, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 145-б.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оспорюваний припис є незаконним, наданим з порушенням вимог діючого законодавства, оскільки реалізація продукції позивачем здійснювалася з дотриманням вимог Технічного регламенту щодо правил маркування харчових продуктів, затвердженого наказом державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №487 від 28.10.2010 року, ДСТУ 4518:2008 «Продукти харчові. Маркування для споживачів. Загальні правила», а також з дотриманням відповідної технології виробництва певної продукції. У зв'язку з цим, порушення, зазначені в акті перевірки від 10 грудня 2013 року за №000611, не відповідають дійсності, порушення чинного законодавства у сфері захисту прав споживачів з боку позивача відсутні, тому, наданий відповідачем припис є незаконним, та таким, який підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача, 20.02.2014 року, надав заперечення на позов, в яких вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав:

В період з 10.12.2013 по 11.12.2013р. Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області була проведена позапланова перевірка дотримання законодавства про захист прав споживачів в магазині «Продукти № 29» ТОВ «АТБ - Маркет» за наслідками якої було складено акт перевірки № 000611 від 10.12.2013р. За виявлені під час перевірки порушення, а саме: відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію та за реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області було винесено постанову № 000001 від 08.01.2014р. про накладання стягнень, передбачених ст. 23 ЗУ «Про захист прав споживачів». До позивача було застосовано штраф у розмірі 4267,35 грн. Позивач визнав допущені ним порушення викладені в даній постанові та сплатив штраф до бюджету за платіжним дорученням № 11132 від 21.01.2014р.

Щодо виконання пунктів 1,2 розділу «IV. Припис» Акту перевірки від 10.12.2013р. № 000611 відповідач повідомив наступне: виконання умов припису щодо продукції переліченої у пунктах 1-45 додатку № 7 до вищевказаного акту перевірки є обов'язковим за постановою адміністративного суду. Відповідач зазначив, що Інспекція з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області звернулась до адміністративного суду з позовною заявою від 25.12.2013р. № 05/17-3264 про застосування застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) з захисту прав споживачів, а зокрема - заборонити магазину «Продукти № 29» ТОВ «АТБ - Маркет» надання (реалізацію) споживачам товарів перелічених у пунктах 1-45 додатку № 7 до акту перевірки від 10.12.2013р. № 000611.

Також, представник відповідача просить розглядати справу без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Відповідно до п. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд вважає, що справа може бути вирішена за відсутності представника відповідача за наявними у ній доказами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

10.12.2013 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області було видано направлення №000955 на проведення перевірки на підставі ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів» згідно наказу №320 від 09.12.2013 року, відповідно до якого спеціалістам інспекції доручено здійснити державний контроль з питань дотримання законодавства про захист прав споживачів у суб'єктів господарювання у формі позапланової перевірки магазину «Продукти-29», що розташований у м. Запоріжжі, вул. Чарівна, буд. 145-б, строк проведення перевірки визначено з 10.12.2013 р. по 11.12.2013 р., підставою для перевірки зазначено згоду Держспоживінспекції України від 06.12.2013 р. №01/7-11620-2013, звернення ВГО «Союз споживачів України».

Матеріалами справи встановлено, що на підставі вищевказаного направлення відповідачем було проведено позапланову перевірку магазину «Продукти-29» ТОВ «АТБ-маркет» та за її результатами складено акт від 10 грудня 2013 року за №000611, в якому зазначено про реалізацію позивачем продукції, яка не відповідає вимогам нормативно-правових актів (нормативних документів) та яка реалізовувалась із порушенням вимог законодавства про захист прав споживачів.

Враховуючи результати перевірки та з метою усунення порушень Закону України «Про захист прав споживачів», відповідачем було надано припис до акту перевірки, яким позивачу заборонено здійснювати відвантаження та реалізацію продукції, яка зазначена в додатку №7 до акту перевірки від 10 грудня 2013 року за №000611 (рядки 1-45).

В акті зазначено про те, що вищевказаний товар пропонувався до продажу споживачам без надання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товари в обсязі, передбаченому законодавством у будь-якій наочній формі, що немає відповідного маркування, не відповідає вимогам нормативних документів, чим порушено п. п. 2, 3, ч. 1 ст. 4, ч. ч. 1, 2 ст. 6, ч. 1 ст. 14, ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», п. 21 Порядку провадження торгівельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 р. №833, п. п. 13, 15 Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами, затвердженими наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 11.07.2003 р. №185, п. 6 Технічного регламенту щодо правил маркування харчових продуктів, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.10.2010 р. №487.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі, під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також передати інформацію на цю продукцію. Також, відповідно до положень ч. 1 ст. 14 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право на те, щоб продукція за звичайних умов її використання, зберігання і транспортування була безпечною для його життя, здоров'я, навколишнього природного середовища, а також не завдавала шкоди його майну.

За приписами ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», у відповідності із ст. 38 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів», п. 6 «Технічного регламенту щодо правил маркування харчових продуктів», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.10.2010 р. №487, споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Інформація, передбачена ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятним для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

Згідно з п. п. 13, 15 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», належна якість товару, роботи або послуги - властивість продукції, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах і нормативних документах та умовам договору із споживачем.

Статтею 1 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» визначено, що стандартом є документ, затверджений центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання та споживчої політики, яким встановлено для загального та систематичного використання правила, інструкції або характеристики продуктів, пов'язаних з ними процесів або послуг, додержання яких є обов'язковим.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що всю продукцію, яка стала предметом перевірки та перелік якої міститься в додатку №7 до акту перевірки від 10 грудня 2013 року за №000611, виготовлено згідно відповідних національних стандартів України та технічних умов, приведених у відповідність до національних стандартів.

Зокрема, згідно ДСТУ 4436:2005 «Ковбаси варені, сосиски, сардельки, хліби м'ясні. Загальні технічні умови», ДСТУ 4435:2005 «Ковбаси напівкопчені. Загальні технічні умови», ДСТУ 4591:2005 «Ковбаси варено-копчені. Загальні технічні умови», інформація щодо харчової та енергетичної цінності продукції наводиться в маркуванні шляхом зазначення: масова частка %: білок, г., не менше ніж; жир, г., не більше ніж.

Вказане, в свою чергу, підтверджується змістом таблиці 2 «Фізико-хімічні показники ковбасних виробів» пункту 5.1.3. ДСТУ 4436:2005 «Ковбаси варені, сосиски, сардельки, хліби м'ясні. Загальні технічні умови», затвердженого Держспоживстандартом України від 15 липня 2005 р. №175, та таблиці К.1. додатку К технологічної інструкції до вказаного ДСТУ, згідно якого масова частка білка та жиру у відповідних виробах зазначається у відсотках та з позначенням «не менше ніж»/«не більше ніж». Крім того, п. п. 8.3., 8.4. розділу 8 «Маркування» зазначеного ДСТУ передбачено вимоги до оформлення паковальних одиниць розфасованих ковбасних виробів та маркованих оболонок вказаної продукції, які передбачають нанесення інформації щодо поживної цінності продукції, яка розраховується виробником відповідно до певної рецептури, згідно якої виготовлено продукцію, з метою саме зазначення масових часток білка та жиру у відсотках з позначенням не менше ніж/ не більше ніж відповідно.

Як встановлено із матеріалів справи, м'ясна сировина для виготовлення ковбасних виробів жилується за сортами із встановленням гранично допустимого вмісту жирової тканини у відповідних відсотках, який, відповідно до того чи іншого виду м'яса є змінним. Зазначене підтверджується змістом пункту 3.1. розділу 3 Технологічної інструкції по обвалюванню та жилуванню м'яса. Тобто, рецептура ковбасних виробів багатокомпонентна, а м'ясна сировина знежилована має граничні відхилення, наприклад, свинина знежилована напівжирна містить жирової тканини від 30% до 50%, свинина знежилована жирна від 50% до 85%. Саме тому не є можливим вказати чітко вміст жиру та відповідно білка в готових виробах, адже ці показники в м'ясній сировині можуть коливатися, що передбачено схемою її сортування. Вказане, зокрема, підтверджується змістом роз'яснень Інституту продовольчих ресурсів, викладених у листі від 08.02.2014 р. за №51-1747.

З викладеного суд приходить до висновку, що м'ясна сировина не може мати постійного значення харчової цінності і виготовлена з такої сировини продукція кожен раз буде мати різне значення харчової цінності залежно від показників харчової цінності самої сировини. Наведене унеможливлює зазначення на паковальних одиницях розфасованих ковбасних виробів та маркованих оболонках вказаної продукції точної інформації про поживну цінність, тобто точну кількість білків та жирів у ста грамах того чи іншого ковбасного виробу.

Таким чином, на етикетці ковбасних виробів вказано кількість білків та жирів у встановлених одиницях виміру (грамах) із зазначенням їх граничних показників («не більше»/«не менше»), що повністю відповідає вимогам діючого законодавства.

Також, суд зазначає, що факти, викладені в акті перевірки від 10 грудня 2013 року за №000611, відповідно до яких підприємству надано оскаржуваний припис, не відповідають дійсності, оскільки відповідність продукції, що стала предметом перевірки та заборонена відповідачем до реалізації, вимогам нормативних документів підтверджено висновками державної санітарно-епідеміологічної експертизи. Вказані документи були наявні в момент перевірки магазину позивача та надавались перевіряючим для огляду.

З наведеного виходить, що реалізація продукції здійснювалася позивачем із дотриманням вимог діючих ДСТУ та технічних умов, відповідно до яких виготовлено вказану продукцію, а також з дотриманням вимог Закону України «Про захист прав споживачів», Технічного регламенту щодо правил маркування харчових продуктів та ДСТУ 4518:2008 «Продукти харчові. Маркування для споживачів. Загальні правила». Позивач надає споживачам необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію щодо продукції в обсязі, передбаченому законодавством, у будь-якій наочній формі, що свідчить про дотримання суб'єктом господарювання обов'язкових вимог щодо якості і безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача, викладенні в запереченні на позов, а саме посилання відповідача на постанову адміністративного суду про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) з захисту прав споживачів, а зокрема - заборону магазину «Продукти № 29» ТОВ «АТБ - Маркет» надавати (реалізовувати) споживачам товари перелічені у пунктах 1-45 додатку № 7 до акту перевірки від 10.12.2013р. №000611, оскілки наведені доводи не підтверджуються належними доказами.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти виключно на підставах та в межах повноважень і способом, що передбачені Конституцією і Законами України.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає що оскаржуваний припис Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області не відповідає вимогам діючого законодавства.

Згідно статті 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

У відповідності до п. 2 ст. 70 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідач, жодних належних доказів на підтвердження фактів, викладених в акті перевірки та правомірності надання оскаржуваного припису, суду не надав.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню, цілком правомірними та відповідають чинному законодавству, і позивачем було доведено їх правомірність.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 86, 94, 122, 128, 159-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ - Маркет" до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування припису - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис до акту перевірки Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області від 10 грудня 2013 року № 000611, складений Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ - Маркет" .

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ - Маркет" (код ЄДРПОУ 30487219) судові витрати у сумі 73 (сімдесят три) грн. 08 копійок.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 21 лютого 2014 року

Суддя Д.О. Власенко