Ухвала суду № 37698602, 12.03.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2014 р.Справа № 816/6966/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Подобайло З.Г. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Гончаровій С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.01.2014р. по справі № 816/6966/13-а

за позовом Приватного підприємства "Ресурс Трейд-Оіл"

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

06 грудня 2013 року Приватне підприємство "Ресурс Трейд-Оіл" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення- рішення №0001282205 від 20.09.2013 року, яким йому визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 59 685 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 12 927,50 грн.

Мотивуючи свої вимоги, позивач посилався на необґрунтованість та протиправність висновків акту перевірки №2363/15.2/36120882 від 26.04.2013 року щодо порушення ним ст.ст.198,201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 59 688 грн. Наголошував на тому, що оскаржуване рішення відповідачем винесено безпідставно та протиправно, суперечить чинному законодавству та підлягає скасуванню. Таку позицію обґрунтовував тим, що ДПІ у м. Полтаві було проведено спірну перевірку з порушенням приписів ст.79 Податкового кодексу України в частині ненаправлення належним чином з повідомленням про вручення чи під розписку платнику податків наказу про проведення перевірки та повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Вказане позбавило можливості платника бути присутнім під час проведення спірної перевірки та надати відповідні документи для перевірки. Позивач стверджував, що документи бухгалтерського обліку щодо господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 були вилучені працівниками податкової міліції, під час виїмки було позбавлено платника податків права зробити фотокопії таких документів. ПП "Ресурс Трейд- Оіл" для перевірки податковому органу було надано всі первинні документи бухгалтерського обліку щодо підтвердження господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 у спірних періодах, що були наявні у позивача. Чому при прийнятті спірного рішення відповідачем вони не були взяті до уваги у повному обсязі, позивачу невідомо. Як позивач, так і його контрагент, у період, що охоплювався перевіркою, були зареєстрованими суб'єктами господарювання, платниками ПДВ, перебуваючи на відповідному обліку в органах державної податкової служби. Висновки перевіряючих про нікчемність правочинів, безтоварний характер операцій обґрунтовані лише припущеннями та спростовуються наданими документами. З боку позивача виконані всі вимоги бухгалтерського та податкового законодавства, суму податкового кредиту сформовано за рахунок операцій, які мають реальний характер, отриманий товар був використаний у господарській діяльності позивача. Відтак, оскільки в діях ПП "Ресурс Трейд- Оіл" відсутні порушення податкового законодавства, оскаржуване рішення відповідача є необґрунтованим, протиправним та підлягає скасуванню.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.01.2014 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області №0001282205 від 20.09.2013 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Ресурс Трейд-Оіл " витрати зі сплати судового збору в сумі 1 720,50 грн.

Державна податкова інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення суперечить нормам матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.01.2014 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечувала, просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ПП "Ресурс Трейд-Оіл" (ідентифікаційний код - 36120882) зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Полтавської міської ради 10.09.2008 року. ( а.с.12)

Приватне підприємство " Ресурс Трейд-Оіл" перебуває на податковому обліку з 11.09.2008 року за №37649, зареєстрований платником податку на додану вартість з 23.09.2008 року. (а.с.15-17).

Матеріалами справи встановлено, що ДПІ у м. Полтаві проведено документальну невиїзну перевірку ПП "Ресурс Трейд-Оіл" з питань правильності визначення та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 за період з 01.05.2010 року по 31.05.2010 року та з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року.

В результаті вказаної перевірки фахівцями ДПІ у м. Полтаві складено акт №2363/15.2/36120882 від 26.04.2013 року (надалі - Акт перевірки).

Відповідно до вказаного акту зафіксовано порушення ПП "Ресурс Трейд-Оіл" ст.198, 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 59 688 грн., в тому числі за травень 2010 року на суму 25 853 грн. та за лютий 2011 року на сумі 33 835 грн. (а.с.20-28)

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Полтаві прийнято податкове повідомлення - рішення №0001282205 від 20.09.2013 року, яким йому визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 59 685 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 12 927,50 грн. (а.с. 29).

Вказане податкове повідомлення-рішення не оскаржувалось позивачем у порядку адміністративного оскарження.

Вважаючи вищевказану перевірку безпідставною та протиправною, проведеною з порушенням приписів ст.79 Податкового кодексу України, не погоджуючись із вказаним рішенням ДПІ у м.Полтаві, позивач звернувся до суду із позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Положеннями частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку вищезазначеним позовним вимогам з точки зору наведених критеріїв правомірності рішень і дій суб'єкта владних повноважень, суд приходить до наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) , право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положеннями п.201.1 ст.201 Кодексу встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.

Відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналогічні норми містилися і в Законі України «Про податок на додану вартість» (ст. 7), який діяв до 01.01.2011 р..

Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Зважаючи на вищевказані норми Податкового кодексу України, посилаючись на те, що ПП "Ресурс Трейд-Оіл" в реальності не придбавались товарно - матеріальні цінності (паливно - мастильні матеріали) у ФОП ОСОБА_1, оскільки, на думку контролюючого органу, такі операції не підтверджені належними доказами, контрагент не задекларував свої зустрічні зобов'язання за спірні періоди щодо господарських операцій з позивачем, первинні документи оформлені з порушенням вимог чинного законодавства, відповідач стверджує про завищення позивачем податкового кредиту за травень 2010 року та лютий 2011 року на загальну суму 59 688 грн.

Суд знаходить вказані висновки податкового органу необґрунтованими та помилковими, не погоджується із наявністю в діях платника порушень норм податкового законодавства, з огляду на наступне.

Між позивачем (Покупець) та ФОП ОСОБА_1 (Постачальник) щодо купівлі ПП "Ресурс Трейд-Оіл" товару ( паливно - мастильних матеріалів) на підставі договорів № 10/02 від 10.02.2011 року та №1/05 від 20.05.2010 року. За умовами вказаного договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю партіями, а Покупець прийняти і вчасно оплатити паливно - мастильні матеріали відповідно до додатків до Договору, якими визначається характеристика кожної партії, кількість, ціна, номенклатура товару (а.с.36-38, 114-117).

Згідно додатків до договорів, позивачем у ФОП ОСОБА_1 придбавались паливо пічне та газовий конденсат.

Відповідно до ст.. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження дійсності укладення та реального виконання угод представником позивача надано суду податкові накладні, рахунки - фактури, платіжні доручення.

Представником позивача було надано пояснення щодо перевезення купленого товару, зокрема, зазначено, що поставка товару здійснювалась транспортом перевізників ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 на підставі відповідних договорів, що підтверджується долученими до матеріалів справи договорами, товарно-транспортними накладними, виписками з банківського рахунку про оплату послуг автоперевезення, актом - передачі виконаних робіт від 26.05.2010 року, витягами з ЄДР, ліцензіями про надання послуг з перевезення, рахунками - фактурами, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. (а.с.41,40, 121,127,128-143)

Досліджені у ході розгляду справи докази дають можливість встановити, який товар перевозився, коли, куди і ким. З огляду на викладене, суд вважає спростованими посилання податкового органу на відсутність доказів придбання, перевезення й оприбуткування куплених позивачем у ФОП ОСОБА_1 паливно - мастильних матеріалів.

Крім того, позивачем було надано докази зберігання купленого товару, зокрема долучено до матеріалів справи договори оренди резервуарів для зберігання нафтопродуктів, підписаних з Орендодавцем, ПрАТ "Полтавське АТП -1662", свідоцтво про повірку автоцистерн, витяги із журналу обліку руху ПМ, виписки з банківської установи на підтвердження оплати послуг оренди резервуарів, журнал - ордер та відомість по рахунку. (а.с.144-146, 49-50, 54-56).

Дослідивши надані докази, суд вважає доведеними факт отримання та зберігання паливно - мастильних матеріалів.

Матеріалами справи встановлено, що куплений позивачем у ФОП ОСОБА_1 товар (пічне паливо) у 2010 році був реалізований ПП "Інтертехресурс - Оіл" на підставі господарського договору поставки №14 від 02.14.2010 року та відповідної специфікації (а.с.118-119), що підтверджується видатковою накладною, товарно-транспортною накладною, банківськими виписками ( а.с.120-124 ). Крім того, встановлено, що на підставі договору №28 на переробку давальницької сировини від 01.02.2011 року передано ТОВ "Пасіпол" на переробку газовий конденсат (а.с.125-126), що підтверджується також і відповідними банківськими виписками про оплату послуг з переробки газового конденсату (а.с.122-125). В апеляційний суд надано докази використання переробленого товару. Таким чином документами позивача доведено факт використання купленого товару у власній господарській діяльності.

Під час дослідження зазначених документів судом не встановлено суттєвих порушень щодо їх оформлення. Відтак, в силу приписів норм Податкового кодексу України, наявність належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів надає позивачу право на формування податкового кредиту у відповідному звітному періоді та підтверджує його правомірність.

Порушення порядку заповнення податкових накладних, про які стверджував податковий орган - одночасно друкований та рукописний текст у накладних, використання російської мови, не є такими, що не дають можливості ідентифікувати учасників та зміст відповідних господарських операцій. А отже, платник має право використати ці податкові накладні для формування податкового кредиту.

Відповідно до тверджень ДПІ у м. Полтаві про відсутність зустрічного декларування ФОП ОСОБА_1 грошових зобов'язань по господарським відносинам з позивачем у відповідних спірних періодах, що виключає право позивача на віднесення відповідних сум до податкового кредиту, суд зазначає наступне.

По - перше, вказане не підтверджено належними доказами. По - друге, суд зазначає про індивідуальний характер юридичної відповідальності платників податку, ПП "Ресурс Трейд-Оіл", не може нести відповідальність за можливе порушення податкового та валютного законодавства його контрагентом.

Проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, суд не знаходить у діях платника податків (позивача) порушень тих норм закону, на які посилається відповідач, і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови набуття права на податковий кредит та має його документальне підтвердження, сформував суми ПДВ на реально придбаний товар, який був використаний у власній господарській діяльності.

Відповідачем не надано належних доказів в обґрунтування своїх висновків та на спростування даних документів платника податків.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про необґрунтованість та протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Положеннями ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення -рішення покладено на податковий орган.

Крім того, щодо нарахувань за 2010 рік колегія суддів зазначає, що згідно податкового повідомлення-рішення нарахування проведено у в зв`язку з порушенням норм Податкового кодексу України, але позивач не міг у 2010 р. порушити норми Податкового кодексу України, оскільки він діє з 01.01.2011р., що теж свідчить про протиправність оскарженого податкового повідомлення - рішення.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення - рішення та не надав доказів в спростування вищевикладеного, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість вимог, заявлених у позові.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.01.2014р. по справі № 816/6966/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Григоров А.М.Судді(підпис) (підпис) Подобайло З.Г. Макаренко Я.М. Повний текст ухвали виготовлений 17.03.2014 р.