Рішення № 37698488, 18.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 905/8856/13 18.02.14

За позовомКомунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа»До Державної інспекції України з контролю за цінамиПропримусове укладення договору

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача не з'явились

Від відповідача Габрилевич Ю.Ю. - дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача укласти договір № 76588 від 18.03.2013р. на постачання теплової енергії з ККП «Донецькміськтепломережа».

Відповідач надав письмові пояснення, в яких просив відмовити в задоволені позову повністю.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Донецької міської ради від 27.09.2004р. №13/25 створено комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа», яке з 01.07.2005 р. почало свою господарську діяльність та надає послуги з теплопостачання у місті Донецьку.

Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа», зокрема, постачає теплову енергію з опалення у будинку №114 по вул. Артема, який обладнаний централізованою системою опалення від котельні кварталу 735.

У квітні 2013 року Позивачу стало відомо про те, що Відповідач є орендарем приміщення площею 454, 5 кв. м. за адресою: м. Донецьк, вул. 50-річчя СРСР, 149, за договором оренди №755 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади м. Донецька від 18.03.2013р.

Таким чином, Державна інспекція України з контролю за цінами споживає теплову енергію з опалення, проте договір на постачання теплової енергії не уклало з ККП "Донецькміськтепломережа", за надані послуги постачальнику не оплатило.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги щодо зобов'язання укласти договір з позивачем на постачання теплової енергії такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Суд відзначає, що обидві сторони у цих відносинах мають певні права та обов'язки, а саме Позивач зобов'язаний надавати споживачеві житлово-комунальні послуги, а Відповідач зобов'язаний сплачувати за отримані послуги.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями та споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004р. №1875-ІУ.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" термін «житлово-комунальні послуги» визначається як результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування у жилих та нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

У вищезазначеній статті також передбачено визначення терміну комунальні послуги - результат господарської діяльності спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною чи гарячою водою водовідведення газо- та електропостачання опалення а також вивезення побутових відходів у порядку встановленому законодавством.

Відповідно до п. 2 ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків зокрема є договори та інші правочини.

Пунктом 1 ч.3 ст.20 та підпунктом 3 п.2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004р. № 1875-ІУ споживач зобов'язаний укласти Договір на виконавців житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового Договору.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Учасниками даних відносин є:власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" Відповідач отримує житлово-комунальні послуги, ( у даному випадку теплову енергію з опалення), тобто є споживачем житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч.2 ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач має право укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Відповідно до ч.2 ст.21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", виконавець зобов'язаний підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Цивільний кодекс України (ст.ст. 3,6,203, 626,627) визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст.ст. 6,627 ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз.2 ч.3 ст.6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього кодексу та інших актів цивільного законодавства. .

Відповідно до ч. 1 ст.67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За приписом ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Укладання господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язковим для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладання договору для певних категорій суб'єктів господарювання, чи органів державно влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Постачання теплової енергії у гарячій воді за змістом ст. 1. ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є одним із видів комунальних послуг.

Відповідно до ст.2 Закону України „ Про теплопостачання" відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності регулюються цим законом.

За приписом ст.25 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право, зокрема, укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.

Одночасно, в статті 24 Закону України „Про теплопостачання" передбачаний такий основний обов'язок споживача теплової енергії, як своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Крім цього, згідно п.4 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. №1198, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

До матеріалів справи додані Договір оренди від 18.03.2013р. №755, відповідно до якого Відповідачу передано в оренду нежиле приміщення, що розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. 50-річчя СРСР,149, для розміщення Сектора Державної інспекції України з контролю за цінами у Донецької області та Договір від 18.03.2013р. №1113 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, предметом якого є забезпечення Виконавцем надання послуг з утримання будинку і споруди та прибудинкової території.

Матеріалами справи доведено, що Позивач надає, а Відповідач отримує послуги з теплопостачання за умов відсутності договору, що порушує норми діючого законодавства.

Відповідно до чинних норм законодавства, можливість зобов'язання укласти договір за рішенням суду існує в прямо передбачених законом випадках.

Таким чином, з урахуванням викладеного, укладання договору на відпуск теплової енергії є обов'язковим для ККП "Донецькміськтепломережа" та Державною інспекцією України з контролю за цінами в силу закону.

Судом встановлено, що ККП "Донецькміськтепломережа" неодноразово із супровідними листами №413-сб від 01.04.2013 року та №747-сб від 24.10.2013 року направляло Державній інспекції України з контролю за цінами проект договору на постачання теплової енергії №76588 від 18.03.2013 року у двох примірниках для підписання.

Разом з позовною заявою до суду Позивачем був наданий Договір 18.03.2013р. № 76588 про поставку теплової енергії в нежилі приміщення, які знаходяться в жилому будинку.

Дослідивши запропонований виконавцем послуг вищевказаний договір, суд прийшов до висновку, що він відповідає типовому договору, а тому відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч.3 ст. 6 , ст..ст. 627,630 ЦК України та ст.ст. 19,20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004р. № 1875-ІУ.

Відповідно до ст.. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначенні цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим особам, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов'язків суд приходить до висновку про те, що в разі невизнання споживачем права виробника (виконавця) послуг на укладення договору про надання послуги з теплопостачання, який відповідає вимогам типового договору, таке право підлягає захисту судом на підставі п.1 ч.2 ст. 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.

Враховуючи формулювання позовних вимог із зазначенням дати укладання договору в минулому часі, що фактично є проханням визнати його укладеним, враховуючи вищезазначені положення закону, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання договору укладеним, що також відповідає принципу публічності процесуального права.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги щодо зобов'язання Відповідача укласти договір на постачання теплової енергії є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті судового збору, згідно ст. 49 ГПК України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати Договір від 18.03.2013р. № 76588 про поставку теплової енергії в нежилі приміщення, які знаходяться в жилому будинку між Комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» (83001, м. Донецьк, вул. Постишева, 68; Код ЄДРПОУ 33257089) та Державною інспекцією України з контролю за цінами (01011, м. Київ, вул. Арсенальна, 9/11; Код ЄДРПОУ 38005487) укладеним з 18 березня 2013р.

Стягнути з Державної інспекції України з контролю за цінами (01011, м. Київ, вул. Арсенальна, 9/11; Код ЄДРПОУ: 38005487) на користь Комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» (83001, м. Донецьк, вул. Постишева, 68; Код ЄДРПОУ: 33257089) 1 147,00грн. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 14.03.2014р.

Суддя І.І.Борисенко