Постанова № 37695706, 13.02.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2014 року Справа № 814/5195/13-а

м. Миколаїв

12:10

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 73», вул. Новозаводська, 5, м. Миколаїв, 54031

до відповідача:

Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва, пр. Жовтневий, 55-е, м. Миколаїв, 54018

про:

визнання протиправним і скасування рішення від 14.08.2013 № 4320,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 73» (надалі – позивач або Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним і скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва (надалі – відповідач або ПФУ) від 14.08.2013 № 4320.

В обґрунтування позову Товариство вказало, що відповідач неправомірно нарахував штраф і пеню за період з 20.03.2013 по 07.08.2013.

У письмових запереченнях проти адміністративного позову (ар. с. 41-44) відповідач зазначив, що доводи Товариства про протиправність оскаржуваного рішення є безпідставними і задоволенню не підлягають.

На підставі пункту 10 частини 1 статті 3 та частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи клопотання осіб, які беруть участь у справі (ар. с. 64, 68-69), суд розглянув справу в порядку письмового провадження, на основі наявних у справі матеріалів.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до частини 8 статті 9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (надалі – Закон № 2464), платники єдиного внеску (яким, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464, є позивач) зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

У наданих відповідачу звітах на березень і квітень 2013 року Товариство визначило суму єдиного внеску – 436 056,69 грн. (ар. с. 57-70).

Суму 194 068,23 грн. (внески за березень 2013 року) Товариство мало сплатити не пізніше 22.04.2013; суму 241 988,46 грн. (внески за квітень 2013 року) – не пізніше 20.05.2013.

Рішенням від 14.08.2013 № 4320 (надалі – Рішення, ар. с. 45) ПФУ застосував до Товариства штраф в сумі 43 605,66 грн. і нарахував пеню в сумі 38 441,48 грн.

Як стверджувало Товариство, внески за березень 2013 року були сплачені 15.05.2013 і 04.06.2013, а внески за квітень 2013 року – 23.05.2013, 26.07.2013 та 07.08.2013.

Враховуючи це, на думку позивача, відповідач мав обчислити суми штрафних санкцій та пені пропорційно сумам сплачених внесків.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до пункту 1 частини 12 статті 25 Закону № 2464, за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на рахунки органів доходів і зборів сум єдиного внеску, нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка зазначених сум, розрахована за кожний день прострочення їх перерахування (зарахування), та накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не зарахованих (не перерахованих) сум.

Факт несвоєчасної сплати внесків за березень та квітень 2013 року підтверджується відповідачем, в зв’язку з чим суд дійшов висновку про правомірність визначення позивачем у рішенні від 14.08.2013 № 4320 суми штрафу – 43 605,66 грн. (10 відсотків від 436 056,69 грн.).

Згідно з карткою особового рахунку позивача (ар. с. 53-54), яка формується відповідно до Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-2 (надалі – Порядок № 21-2), Товариство порушило терміни сплати суми заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Товариством було сплачено суму заборгованості за березень 2013 року (строк сплати до 22.04.2013) – 02.08.2013 року в сумі 194 068,23 грн. і за квітень 2013 року (строк сплати до 20.05.2013) – 02.08.2013 в сумі 94 114,32 грн. і 07.08.2013 в сумі 147 874,14 грн.

Суд зазначає, що у Рішенні вказано, що пеня нарахована за період з 20.03.2013 по 07.08.2013, проте, відповідно до розрахунку ПФУ (ар. с. 43), фактично сума пені була обчислена, виходячи з встановлених Законом № 2464 строків сплати внесків (починаючи з 22.04.2013 відносно внесків за березень 2013 року і починаючи з 20.05.2013 відносно внесків за квітень 2013 року).

Відповідно до частини 6 статті 25 Закону № 2464 за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашення суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Враховуючи наявність у Товариства несплачених сум недоїмки, штрафів та пені (що підтверджується карткою особового рахунку), кошти, про сплату яких Товариство вказало у позові, зараховувалися в погашення боргу, тому суд вважає безпідставними посилання позивача на неправильність обчислення відповідачем строків для нарахування суми пені.

На підставі викладеного, суд дійшов висновки, що при прийнятті Рішення відповідач діяв відповідач правомірно, у межах повноважень і у спосіб передбачений Законом № 2464, в зв’язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись статтями 11, 71, 118, 122, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна